Книга Злагоди

Передмова до українського видання доктора богослов'я Роберта Л. Рана

Передмова Єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука

CONCORDIA
ЗЛАГОДА

Апологія Ауґзбурзького віросповідання

Розділ XII

Стаття XXIV. Про месу

[D. Про термін "меса"]

  1. Противники також нас посилають до філології. З назви «меса» вони виводять аргументи, які не потребують довгого обговорення. Бо якщо навіть месу можна назвати жертвою, то звідси не випливає, що вона мусить дарувати благодать ex opere operato, або ж що коли вона застосовується за інших, то заслуговує для них відпущення гріхів тощо.
  2. «Лейфпхсгйб,кажуть вони,позначає жертву, а греки називають месу літургією». Чому тут вони пропускають стару назву synaxis, яка показує, що раніше меса була причастям багатьох?
  3. Але поговорімо про слово «літургія». Це слово не позначає належним чином жертви, але радше публічне служіння, і добре узгоджується із нашою вірою, а саме з тим, що служитель пропонує тіло і кров Господа решті народу під час освячення, так само, як і служитель, що проповідує, пропонує іншим людям Євангеліє, як про це каже Павло (1 Кор. 4:1): «Нехай кожен нас так уважає, як би служителів Христових і доморядників Божих таємниць»,тобто Євангелія і Таїнств. І 2 Кор. 5:20: «Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!»
  4. Таким чином, термін лейфпхсгйб добре узгоджується із служінням. Бо цестаре слово, яке головним чином використовувалося у публічній громадській адміністрації і приписувалося грекам як громадський тягар, як данина на кошт для оснастки флоту або подібних речей, як про це свідчить промова Демосфена «До Лептина», яка цілковито присвячена обговоренню громадських обовязків і пільгам: «Цзуей де бнбойпхт фйнбт бнисщрпхт ехспменпхт бфелейбн екдедхкенбй фбт лейфпхсгйбт»,тобто він каже, що деякі негідні люди, знайшовши пільги, усунулися від несіння громадських тягарів. І таким само чином вони говорили в часи римлян, як це показує рескрипт Петінакса «De jure immunitatis, 1 Semper»: «Ей кбй мз рбущн лейфпхсгйщн фпхт рбфесбт п фщн фекнщн бсйимпт бнейфбй»,навіть якщо кількість дітей не звільняє батьків від усіх громадських тягарів. А коментар на Демосфена зазначає, що лейфпхсгйб є видом данини, витрат на ігри, на оснащення суден, на піклування про гімназії та подібні публічні служіння.
  5. І Павло в 2 Кор. 9:12 застосовує його до збірки. Проведення збірки не лише забезпечує те, у чому мають нестачу святі, але також спричиняє, щоб вони щедріше дякували Богові тощо. А у Филип. 2:25 він називає Епафродита лейфпхсгпт, «служителя в потребі моїй», і тут точно він не говорить про того, хто приносить жертву.
  6. Але немає потреби в більшій кількості свідчень через те, що повсюди є очевидні приклади для тих, хто читає грецьких авторів, у яких лейфпхсгйб використовується для публічних світських тягарів або служінь. І через дифтонг граматики не виводять цього слова із лйфз, яке позначає молитви, але з громадського добра, яке вони називають лейфб, так що лейфпхсгещ означає «я прислуговую, я справляю громадське добро».
  7. Сміховинним є їхній висновок, що у Святому Письмі робиться згадка про вівтар, а отже, меса має бути жертвою, бо образ вівтаря вживається Павлом лише через порівняння.
  8. І вони вигадують, що меса також називалася із hbom, вівтар. Яка потреба є в етимології, яка іде так далеко, окрім хіба що того, що вони хочуть показати своє знання єврейської мови? Яка потреба є в тому, щоб шукати етимологію віддалік, коли термін «меса» знаходиться в Повторенні Закону 16:10, де вона позначає збірку або дари народу, а не приношення священика. Бо люди, що приходили до святкування Пасхи, зобовязані були приносити якийсь дар, як внесок.
  9. На початку християни також зберігали цей звичай. Сходившись разом, вони приносили хліб, вино та інші речі, як про це свідчать Канони Апостолів. Звідси частина бралася для освячення, решта роздавалася бідним. Із цим звичаєм вони також зберегли термін «меса», як назва внесків. І також через такі внески виявляється, що меса в інших місцях називалася бгбрз, якщо хтось надавав перевагу так назвати її через спільну трапезу.
  10. Але пропустімо ці дрібнички. Бо сміховинним є те, що противники виробляють такі дрібязкові припущення про справу такої великої важливості. Бо хоча меса і називається приношенням, в чому тоді цей термін погоджується із мріями про opus operatum і з застосування, яке, як вони уявляють, заслуговує для інших людей відпущення гріхів? Вона може називатися приношенням з тієї причини, що тут приносяться молитви, подяки і ціле поклоніння, як також вона називається євхаристією. Проте ні церемонії, ані молитви не приносять користі ex opere operato без віри. Хоча тут ми обговорюємо не молитви, але саме Господню Вечерю.
  11. Грецький канон каже також багато про приношення, але він чітко виявляє, що не говорить, властиво, про тіло і кров Господні, але про цілу службу, про молитви і подяки. Бо він промовляє таким чином: «Кбй рпйзупн змбт бойпхт генеуибй фпх рспуцесейн упй дезуейт кбй йкеуйбт кбй ихуйбт бнбймбкфпхт хрес рбнфпт лбпх». Коли це розуміти правильно, то тут не виникає жодних образ. Бо молиться, щоб «ми були гідними приносити молитви та прохання і безкровні жертви за людей». Бо він називає навіть молитви безкровними жертвами. Так само дещо пізніше: «Ефй рспуцеспмен упй фзн лпгйкзн фбхфзн кбй бнбймбкфпн лбфсейбн»,тобто: «Ми пропонуємо,каже він,цю розумну та безкровну службу». Бо тут невірно пояснюють це ті, що надають перевагу тому, щоб тут витлумачувалася розумна жертва, і переносять її на саме тіло Христове, хоча канон говорить про ціле поклоніння, і всупереч opus operatum Павло говорив про лпгйкз лбфсейб [розумну службу], а саме про поклоніння розуму, про страх, про віру, про молитву, про подяку тощо. Дехто думає, що Missa походить не лише з єврейської мови, але що вона є еквівалентом до Remissio, тобто до прощення гріхів. Бо коли причащалися, то говорилося: «Ite missa est»,тобто: «Іди, у тебе є прощення гріхів». І що воно так є, то вони виводять із того факту, що серед греків був звичай промовляти: «Лбпйт бцеуйт»,що є еквівалентом до «їм прощено». Якби було так, то це була би чудова ідея; бо в цій церемонії, завжди би проповідувалося та проголошувалося прощення гріхів; проте що би не означало слово Missa, цій справі воно приносить мало помочі.  

<- назад далі ->


Сайт создан в системе uCoz