Книга Злагоди

Передмова до українського видання доктора богослов'я Роберта Л. Рана

Передмова Єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука

CONCORDIA
ЗЛАГОДА

Апологія Ауґзбурзького віросповідання

Розділ XII

Стаття XXIV. Про месу

[C. Про використання Таїнства та жертву]

  1. Деякі розумні мужі уявляють, що Господню Вечерю було запроваджено з двох причин. Перше, щоб вона була ознакою і свідченням віросповідання так само, як певна форма ковпака є ознакою певного виду віросповідання.7 Потім вони думають, що такий знак був особливо угодним Христові, а саме трапезою для позначення спільного союзу і дружби посеред християн, тому що банкети є ознаками заповіту та дружби. Але ця точка зору стосується зовнішнього життя, як і не виявляє вона також головного використання речей, вчинених Богом; вона промовляє тільки про вправляння любові, яку люди, однак, оскверняють і розуміють по-світському; вона не говорить про віру, природу якої розуміють мало людей.
  2. Таїнства є знаками Божої волі щодо нас, а не просто знаками посеред людей; і правими є ті, що визначають Таїнства у Новому Заповіті, як знаки благодаті. І через те, що в Таїнстві є дві речі: знак і Слово, Слово в Новому Заповіті є доданою обітницею благодаті. Обітниця Нового Заповіту є обітницею про відпущення гріхів, як каже текст (Луки 22:19): «Це тіло Моє, що за вас віддається. Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається».
  3. Тому Слово пропонує відпущення гріхів. А церемонія є наче картиною або «печаткою», як її називає Павло (Рим. 4:11), Слова, яке обявляє обітницю. Тому так само, як немає користі від обітниці, допоки вона не прийнята у вірі, так само і немає користі від церемонії, допоки не додано віру, яка є дійсно впевненою, що тут пропонується відпущення гріхів. І ця віра підбадьорює уми, що каються. І так само, як Слово дається для того, щоб збудити цю віру, так і Таїнство запровадилося для того, щоб зовнішня зява, яка потрапляє на очі, могла зрушити серце до віри [і зміцнити віру]. Бо через них, а саме через Слово і Таїнство, діє Святий Дух.
  4. І таке використання Таїнства, у якім віра оживлює змучені серця, є служінням Нового Заповіту, тому що Новий Заповіт потребує духовних нахилів, умертвлення і оживлення. [Бо, відповідно до Нового Заповіту, найвище служіння Бога відбувається внутрішньо у серці]. І Христос запровадив його для цього служіння, бо Він заповів їм так чинити на спомин про Нього.
  5. Бо спомин про Христа є не ледаче показне святкування або щось таке, що запроваджене заради прикладу, як святкується спомин про Геркулеса чи Одіссея у трагедіях, але для спомину про користь Христа і для одержування її вірою, так щоб нею бути оживленим. Відповідно, Псалом (111:4, 5) промовляє: «Він памятку чудам Своїм учинив, милостивий та щедрий Господь! Поживу дає Він для тих, хто боїться Його, заповіта Свого памятає повік!» Бо воно означає, що в цій церемонії впізнані будуть воля та милосердя Божі.
  6. Але віра, яка осягає милосердя, оживлює. І цеосновне використання Таїнства, у якому видно, хто готовий до Таїнства, а самезмучені сумління і те, як вони повинні його використовувати.
  7. Жертва [подяка чи дякування] також додається. Бо є кілька цілей для одного предмета. Після того як сумління, підбадьорене вірою, осягнуло те, з яких мук воно звільнене, тоді воно по правді віддає подяку за користь і страсті Христові і використовує саму церемонію на славу Божу для того, щоб цим послухом виявити свою вдячність, і засвідчує те, що вона високо шанує дари Божі. Таким чином, церемонія стає жертвою хвали.
  8. І отці, дійсно, говорять про подвійний вплив: про втіху сумління і про подяку, або хвалу. Перший з цих впливів стосується природи [правильного використання] Таїнства, останній стосується жертви. Про втіху Амвросій каже: « Іди до Нього і тобі відпустяться гріхи, тому що Він є відпущенням гріхів. Питаєшся, хто Він? Послухай, як Він каже про Себе (Івана 6:35): «Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме». Це місце свідчить, що у Таїнстві пропонується відпущення гріхів; воно також свідчить про те, що воно повинне прийматися у вірі. Нескінченну кількість свідчень про це можна знайти в отців, всі з яких противники перекручують на opus operatum і на діло, яке має застосовуватися від імені інших, хоча отці чітко вимагають віри і промовляють про втіху, що належить кожній людині, а не застосуванню.
  9. Окрім цього, також можна знайти вислови про подяку, як про це найпрекрасніше сказано Кіпріаном про тих, що причащаються побожно. «Побожність,каже він,у подяці до Дарителя таким щедрим благословенням, робить відмінність між тим, що далося, і тим, що прощено»,тобто вона порівнює велич Божого благословення і велич нашого зла, гріхів і смерті з кожним із нас і віддає подяку тощо. І звідси у Церкві постав термін «євхаристія».
  10. Так само і сама церемонія подяки не повинна застосовуватися ex opere operato за інших для того, щоб заслужити для них відпущення гріхів, тобто для того, щоб звільнити душі померлих. Це суперечить праведності віри, так наче без віри якась церемонія може принести користь або тому, хто її здійснює, або комусь іншому.  

7 Мається на увазі форма ковпака, що позначає той чи інший чернецький орден. Прим. перекладача.  

<- назад далі ->


Сайт создан в системе uCoz