Книга Злагоди

Передмова до українського видання доктора богослов'я Роберта Л. Рана

Передмова Єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука

CONCORDIA
ЗЛАГОДА

Великий Катехізис

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА

Про Хрищення

Про Хрищення немовлят

47. Тут виникає запитання, котрим диявол, діючи через свої секти, спричиняє у світі збентеження і розгубленість, а саме це питання про Хрищення немовлят, про те, чи можуть немовлята також вірити і бути за правом охрищеними.
48. Про це ми скажемо коротконехай звичайні, неосвічені люди викинуть це питання зі своєї голови і залишать його на обговорення вченим і освіченим людям. Але якщо вам потрібно відповідати на це запитання, то відповідь така:
49. Те, що Хрищення немовлят угодне Христу, у достатній мірі підтверджується Його власними ділами, а самещо Бог освячує багатьох з тих, хто був охрищений у дитинстві і дарує їм Святого Духа. І навіть у наш час існує багато людей, життя і доктрина яких є такими, що ми визнаємо в них присутність Духа Святого. І нам також через милість Божу дано тлумачити Писання і приходити до пізнання Христа, що неможливе без Святого Духа.
50. Але якби Бог не приймав Хрищення немовлят, то Він не давав би й Святого Духа, зарівно як і ніяких інших дарів нікому з них. Коротше кажучи, протягом усього цього тривалого періоду, до цього дня, жодна людина на землі не могла б бути християнином. Отже, оскільки Бог підтверджує Хрищення дарами Духа Свого Святого, що очевидно на прикладі декотрих отців Церквитаких, як Бернард, Жерсон, Ян Гус і інших, хрищених у дитинстві, оскільки свята Християнська Церква не може зникнути до кінця світу, вони [наші вороги] мусять визнати, що Хрищення немовлят угодне Богові. Бо Він ніколи не може суперечити Собі, так само, як і підтримувати брехню і беззаконня, чи ж для їх ствердження наділяти [когось] Своєю благодаттю і Духом.
51. Це насправді є найкращим і найсильнішим доказом [необхідності і дієвості Хрищення немовлят] для звичайних і малоосвічених людей. Бо ніхто не може забрати в нас чи заперечити даний Член: «[Вірую] в єдину святу Християнську Церкву; в спільноту святих»
52. Далі, ми стверджуємо, що нас не так вже й хвилює питання вірує охрищена людина чи ні. Бо з цієї причини [якщо вона навіть і не вірує] її Хрищення не стає недійсним.
53. Але все залежить від Слова Божого і Його Заповіді. Можливо, це питання є дещо витонченим [специфічним і тяжким для розуміння], але це твердження цілковито ґрунтується на тому, що я сказав, тобто що Хрищенняце не що інше, як вода і Слово Боже, обєднані одне з одним і що містяться одне в одному, тобто коли Слово додається до водиХрищення дійсне, навіть якщо [у людини, що приймає Хрищення] відсутня віра. Бо моя віра не творить Хрищення, але приймає його. Отже, Хрищення не стає недійсним, навіть з огляду на те [навіть якщо], що воно неправильно приймається чи застосовується, оскільки воно залежить (як вже говорилося) не від нашої віри, але від Слова Божого.
54. І якщо сьогодні навіть якийсь юдей прийде до нас з нечесними і зловмисними думками, і ми повинні будемо охристити його у добрій вірі, то ми мусимо сказати, що, всупереч усьому, його Хрищення буде істинним і справжнім. Бо в час відправлення цього Хрищення присутня вода, обєднана зі Словом Божимнавіть якщо він не приймає цього, як слід було б; так само, як і ті, що негідні, прийшовши до Причастя, приймають істинне Причастя, навіть якщо вони не вірують.
55. Отже, ви бачите, що заперечення сектантів марне. Бо (як ми вже казали), навіть якби б немовлята не вірили, що, одначе, не відповідає істині, все-таки їх Хрищення, як щойно було доведено, є дійсним, і немає ніякої необхідності христити їх знову. Так само, як гідність і дієвість Причастя нітрохи не применшується, навіть якщо хтось вживає його зловмисно і негідно, і йому не слід дозволяти через це зловживання відразу ж отримувати його вдругетак, ніби він не приймав істинного Причастя першого разу. Бо це було б блюзнірством і найгіршим опоганенням Таїнства. Чи сміємо ми гадати, що Слово Боже і Його постанови можуть бути помилковими і недієвими від того, що ми негідно чи помилково використовуємо їх?
56. Тому я стверджую, що якщо ви не вірували, то увіруйте зараз і скажіть так: «Хрищення по правді було вірним і дієвим, але я, на жаль, не прийняв його вірно. Бо я і усі охрищувані мусять казати перед Богом так: «Я приходжу сюди із своєю вірою, і також у вірі інших, та все-таки я не можу ґрунтуватися на тому, що я вірую, як на тому, що багато людей молиться за мене. Але ґрунтуюся на Твоєму Слові і Твоїй Заповіді»,так само, як я приходжу до Причастя, покладаючись не на свою віру, але на Слово Христове. Незалежно від того, сильний я чи кволий, я присвячую це Богові. Але я знаю лише те, що Він зобовязує мене йти, їсти й пити [тіло і кров Христові] тощо, і дає мені Своє тіло і Свою кров. І Він не обдурить мене і не вчинить зі мною нічого неправедного».
57. Те саме ми чинимо при Хрищенні немовлят. Ми приносимо дитину з впевненістю і надією, що він вірує, і молимося про те, щоб Бог дарував йому віру. Але Хрищення його базується не на цьому, а цілковито на Заповіді Божій. Чому? Тому що ми знаємо, що Бог не обманює. Я і мій ближній, чи, простіше кажучи, усі люди можуть помилятися і обманювати, але Слово Боже не може помилятися.
58. Отже, люди, що приходять до висновків на кшталт цього, що: «Де відсутня справжня віра, там, мовляв, не може бути істинного Хрищення», розважають дуже самовпевнено і незграбно. Це схоже на те, якби я прийшов до висновку, що якщо я не вірую, то й Христа, мовляв, не існує. Чиякщо я непокірний, то не існує ні батька, ні матері, ні уряду. Якщо хтось не виконує того, що він мусить виконувати, то хіба можна на підставі цього робити висновок, ніби цього явища не існує, чи ніби воно недієве?
59. Дорогий мій, переверни свій аргумент і ліпше зроби такий висновок: «Саме тому, що Хрищення в окремих випадках приймається неправильно [негідно], воно є чимось таким, що [обєктивно саме по собі] існує, має вартість і дієве». Бо якщо б воно було неправильним і несправжнім саме по собі, то воно не могло б прийматися негідно, і проти нього неможливо було б згрішити. Є прислівя: Abusus non tollit, sed confirmat substantiam, тобто: «Зловживання не знищує сутності [явища], воно лише підтверджує її». Бо золото не стає «менш золотим», якщо його носить повія, що перебуває у грісі і ганьбі.
60. Тому давайте вважати, що Хрищення завжди залишається істинним і зберігає свою сутність, навіть у тому випадку, коли хрищена лише одна людина, і, на додаток до того, вона ще й неправдиво вірує. Бо Боже запровадження і Його Слово не можуть бути зроблені чимось непостійним і не можуть бути змінені людьми.
61. Але ці люди, ці фанатики настільки сліпі, що не бачать Слова Божого і Його Заповіді, ставлячись до Хрищення, просто як до води у струмку чи в горщиках, а до суддів [членів міського управління]як до звичайних людей. І на цій підставі, що вони не бачать [не розуміють] ні віри, ні послуху, вони роблять висновок, що ці явища мусять вважатися недійсними.
62. Тут прихована добре замаскована пастка диявола, який хотів би зірвати вінець з голови володарів, втоптати його ногами в багно, і, на додаток, викривити і знищити всі діла і постанови Божі.
63. Тому нам треба бути пильними і добре озброєними, і нам не слід дозволяти скеровувати себе у бік і відвертати від Слова Божого, щоб не почати, наслідуючи фанатиків, ставитися до Хрищення, як до звичайного пустого символу.
64. Нарешті, ми мусимо також знатищо Хрищення означає, і чому Бог заповідав саме такий зовнішній знак і форму для Таїнства, котрим ми вперше приймаємося в Християнську Церкву.
65. Бо діло, чи обряд полягає у зануренні у воду, котра покриває нас [протікає по нас], а потімвиринанні звідти. Ці дві складові частинизанурення у воду і виринання з води позначають силу і дієвість Хрищення, котре є нічим іншим, як вбивання старого Адама і воскресіння нової людини. Обидва ці процеси повинні відбуватися у нас все наше життя, так, що життя справжнього християнинаце не що інше, як щоденне Хрищення, котре одного разу почалося і мусить тривати постійно. Бо усе, що належить старому Адамові, ми змушені не перестаючи очищувати і відкидати, замінюючи це тим, що належить новій людині.
66. Але що таке «стара людина»? Це все те, що народжене в нас від Адама: «Злоба, ненависть, заздрість, недоброчесність, скупість, лінощі, пихатість та й саме невіря, заражене усіма вадами і що за своєю природою не містить нічого доброго».
67. Отже, коли ми входимо в Царство Христове, ці риси мусять зникати щоденнотак, що чим далі ми живемо, тим більше стриманими, мякими і лагідними ми стаємо, і тим далі ми відходимо від невіря, пожадливості, ненависті, заздрощів і пихи.
68. Таке справжнє і правильне використання Хрищення серед християн, Хрищення, котре позначається застосуванням води купіллю. Відповідно там, де це не практикується, де стара людина залишається в своєму нестримному стані, постійно утверджуючись і стаючи все сильнішою, там має місце не використання Хрищення, але боротьба проти Хрищення.
69. Бо ті, хто без Христа, можуть лише ставати гіршими з дня на день, як у тому прислівї, що відбиває істинний розклад діл: «Гірше і гіршечим далі, тим гірше».
70. Якщо рік тому хтось був пихатим і скупим, то у цьому році він набагато пихатіший і скупіший, так що вада зростає і міцніє разом з ним, починаючи з його молодості. Мала дитина не має якихось особливих вад, однак в міру свого зростання, вона стає недоброчесною і занечищеною, а коли досягає зрілості, справжні вади переважають у ній, і чим далі, тим більше.
71. Отже, стара людина за своєю природою нестримна і прямує своїм шляхом, якщо вона не стримується і не придушується силою Хрищення. З іншого боку, коли люди стають християнами, стара людина щоденно зменшуєтьсядо того часу, доки остаточно не гине. Ось що значить воістину бути похованим у Хрищенні і щоденно повставати знову.
72. Таким чином, цей зовнішній знак призначений не лише для могутнього діяння, але також для важливого позначення.
73. Отже, де віра процвітає плодами, там Хрищення не має порожнього значення, але додається діло [вмертвлювання тіла]. Але там, де віри бракує, воно залишається простим безплідним знаком.
74. І тут ви бачите, що Хрищенняяк за своєю силою, так і за своєю вартістю [як по тому, що його сила може чинити, так і по тому, що воно означає]включає також і третє Таїнство, яке називається покаянням, яке насправді [за своєю суттю] є нічим іншим, як Хрищенням.
75. Бо чим же ще є покаяння, якщо не найсерйознішим нападом на стару людину [стримуванням її похоті] і входженням у нове життя? Тому якщо ви живете в покаянніви ходите у Хрищенні, котре не лише позначає нове життя, але також виробляє, розпочинає і здійснює його.
76. Бо таким чином дається благодать, Святий Дух і сила для придушення старої людини, щоб нова людина могла підніматися й міцніти.
77. Отже, наше Хрищення перебуває повіки. І хоча хтось може відпасти від нього і впасти у гріх, однак ми завжди маємо до нього доступ, щоб знову придушити стару людину.
78. Але при цьому не потребуємо нової водної купелі. Бо навіть якби нас занурили у воду сто разів, це все одно було б лише одним Хрищенням, хоча його дія і значення продовжується і перебуває.
79. Таким чином, покаянняце повернення і наближення до Хрищення, (існуюче) для того, щоб ми повторювали і застосовували в житті те, що розпочали раніше, але облишили.
80. Це я кажу для того, щоб ми не піддалися омані, в котрій перебували довший час, гадаючи, ніби наше Хрищенняце щось таке, що належить до минулого, щось таке, що ми не можемо більше використовувати після того, як знову впали у гріх. Причина даної помилки полягає в тому, що Хрищення розглядається як зовнішнє діло, одного разу вчинене [і завершене].
81. І це бере початок з того, що писав святий Єроним: «Покаяння є другою дошкою, на якій ми мусимо плисти вперед, перетинаючи [море] після того, як корабель потонув, корабель, на який ми ступаємо й пливемо, коли приходимо у Християнську Церкву». З цієї причини використання Хрищення було саме таким, ніби воно не може більше бути корисним для нас.
82. Але це твердження помилкове чи, в усякому разі, невірно зрозуміле. Бо корабель [Церква] ніколи не тоне, тому що (як ми вже казали) є постановою Божою, а не нашим ділом. Але дійсно буває, що ми зісковзуємо і падаємо з цього корабля. І все-таки, якщо хтось впав [з корабля], нехай він шукає його і пливе до нього, до того часу, доки не вибереться на нього і не стане жити на ньому, як він колись розпочинав.
83. Отже, ми бачимо, якою величною і чудовою річчю є Хрищення, котре визволяє нас із пащеки диявола і вчиняє нас дітьми Божими, котре здавлює і знищує гріх, після цього щоденно підкріплюючи нову людину, котре є і завжди лишатиметься дієвимдо того часу, доки ми не перейдемо від свого жалюгідного і ницого стану до вічної слави.
84. З цієї причини нехай кожна людина вважає своє Хрищення за своє щоденне вбрання, яке вона мусить постійно носити, щоб завжди перебувати у вірі і мати її плоди, щоб придушувати стару людину і зростати у новій [людині].
85. Бо якщо ми хочемо бути християнами, нам належить чинити ті діла, якими ми є християнами.
86. Якщо ж хтось відпадає від цього, то нехай він знову повертається. Бо як Христос, Престол Божественної Благодаті, не відмовляється від нас і не полишає нас для того, щоб нам знову приходити до Нього, навіть якщо ми впадаємо у гріх, так і усі Його скарби і дари також перебувають (незмінно). Тому, якщо одного разу в Хрищенні [бувши охрищеними] ми отримали прощення гріхів, воно буде залишатися з нами щоденно, доки ми живемо, тобто доки ми носимо на своїй шиї старого чоловіка.

<-назад вперед->