Передмова до християнської Книги Злагоди
- До всіх без винятку читачів цих наших писань, ми, електори, князі і депутати Священної Римської імперії уНімеччині, прихильники Ауґсбурзького віросповідання, які поставили свої підписи під ним, виголошуємо і проголошуємо, відповідно до гідності та рангу кожного з нас, нашу відданість,дружбу і вітання, поєднані з охочою службою.
- Визначна ласка Всемогутнього Бога є в тому, що в ці останні часи і в цей завершальний вік світу Він забажав, відповіднодо Своєї невимовної любові, довготерпіння і милосердя, щоб світло Його Євангелія і Слова, лише через яке ми одержуємо правдиве спасіння, постало та засяяло ясно і чітко в Німеччині, нашій найулюбленішій батьківщині, після темряви папістських забобонів. І через це, по правді, коротке і стисле Віросповідання було підготовлене зі Слова Божого і найсвятіших писань Апостолів і пророків, яке 1530 року на Рейхстазі уАуґсбурзі було запропоноване нашими благочестивими предками німецькою і латинською мовами імператорові Карлові V, світлої пам’яті, та покладене перед всіма депутатами імперії, і зрештою поширившись публічно повсюди серед усіх людей, котрі вправляються у християнській доктрині, і, таким чином, цілим світом, розголошене повсюди і стало бувати на вустах і язиках усіх людей.
- Після того багато церков і шкіл прийняли і захищали це Віросповідання, як символ теперішнього часу щодо головних статей віри, особливо ті, хто задіяний у суперечку з романістами і різними спотвореннями небесної доктрини [сектами] та з постійною згодою апелювали до нього без жодної суперечки і сумніву. Доктрину, вміщену в ньому, яка, як вони знали, була підтримана надійними свідченнями Писання, і яка мала бути схваленою давніми і прийнятими символами, вони також постійно вважали за єдиний і постійний консенсусправдиво віруючої Церкви, яку раніше захищали від численних єресей і сект, і тепер це повторюється.
- Але всім відомо, що одразу після того, як д-р Мартін Лютер, найвизначніший герой, наділений найвидатнішою побожністю, був забраний від людських справ, Німеччина, наша дорога батьківщина, переживала найнебезпечніші часи і найсуворіші хвилювання. Серед цих труднощів і в час сумного відвернення уваги уряду, який раніше процвітав та був добре керований, ворог смертних вміло потрудився над тим, щоб посіяти в церквах і школах насіння фальшивої доктрини і розбратів, щоб спричинити поділи, поєднані з образою, і цим своїм мистецтвом, спотворити чистоту небесної доктрини, щоб роз’єднати союз християнської любові та благочестивої згоди, і щоб чинити перепони та затримати ще більше хід найсвятішого Євангелія. Також всім відомо, у який спосіб вороги небесної доктрини використали цю можливість, щоб зневажати наші церкви та школи, щоб знайти прикриття для їхніх помилок, щоб відвести занепокоєні сумління, які помиляються, від чистоти євангельської доктрини, для того щоб учинити їх більш згідними нести та терпіти ярмо рабства Папи та приймаючи також інші спотворення, які суперечать Божому Слову.
- З нами нічого не могло би статися справді приємнішого або того, що, на нашу думку, ми мали би прагнути якомога щиріше і молитовно від Всемогутнього Бога, аніж те, щоб і наші церкви, і наші школи, збереглися у чистій доктрині Божого Слова, і щоб у тій довгожданій та благочестивій єдності розуму, і, як це було з Лютером, коли він ще був живим, щоб це було би впорядкованим і переданим нащадкам благочестиво та в найпрекрасніший спосіб, відповідно до постанови божественного Слова. Проте ми бачимо, що так само, як і в часи Апостолів, у ті церкви, в які вони посіяли Євангеліє Христове, фальшиві брати внесли спотворення, так і через наші гріхи та розбещеність цього віку, розгніваний Бог допустив це також у наші церкви.
- Тому, памятаючи про свій обовязок, який, як ми знаємо, був божественно на нас покладеним, ми думаємо, що ми повинні у наших землях та царствах старанно ставитися до діла нападу на фальшиві догми, які там були розсіяними і поступово наче вкрадаються в особисті знайомства та усвідомленість мужів, та що ми повинні пильнувати, щоб піддані нашого уряду могли залишатися на прямій дорозі благочестя і в правді небесної доктрини визнавали її, і таким чином зберігали та захищали її, і не були змушені від неї віддалитися. Відповідно, коли в році Христа 1558 було запропоновано можливість Рейхстагу, який тоді було проведено електорами у Франкфурті-на-Майні, і було одностайно схвалено рішення, то частково наші найдостойніші попередники, а також частково ми самі доклали сил для того, щоб провести особливу загальну асамблею, у якій у детальний, але все-таки в приязний спосіб серед нас було би проведено конференцію про такі справи, які так злісно представлені нашими противниками проти [нас і] наших церков і шкіл.
- І справді, після цих роздумів наші попередники, благочестивої та прекрасної пам’яті, разом із деким з нас зібралися в Наумбурзі, в Тюрінгії. Ауґсбурзьке віросповідання, про яке ми кілька разів згадували, яке було запропонованим імператорові Карлові V на великому зібранні імперії 1530 року, ми тоді взяли в руки, і під тим благочестивим Віросповіданням, яке було збудованим на твердих свідченнях правди непорушної і висловленої у Слові Божому, ми всі підписалися з одним наміром для того, щоб таким чином попіклуватися про інтереси нащадків, і щоб настільки наскільки це залежало від нас, ми були захисниками та радниками для уникнення фальшивих доктрин, що суперечать Божому Слову. Це ми також учинили з тим наміром, щоб і в Його Імператорської Величності, нашого наймилостивішого володаря, і також повсьому світі могло бути постійне свідоцтво, що ми ніколи не бажали захищати або поширювати будь-яку нову, а чи дивну догму, але що ми бажали, з Божою поміччю, постійно підтримувати та зберігати ту правду, яку ми сповідували в Ауґсбурзі 1530 року. Ми також тішилися непевною надією, що в такий спосіб не лише ті, хто опирається чистішій євангельській доктрині, утримаються від сфабрикованих оскаржень і звинувачень, але й також інші добрі та мудрі мужі були би приваблені цим нашим відновленим та повтореним віросповіданням, і вони з більшим запалом і піклуванням прагнутимуть та досліджуватимуть правди небесної доктрини, яка сама є нашим провідником до спасіння; і для спасіння душі та вічного щастя з нею погодяться, відкинувшивсі дальші суперечки та диспути.
- Але не без сум’яття розуму нас було поінформовано, що це наше проголошення і те повторення благочестивого Віросповідання все ще має мало ваги у наших противників, і що ані ми, ані наші церкви не були визволені від найжахливіших пліток, що постали з упередження, яке вони поширювали проти нас посеред людей. А також те, що противниками правдивої релігії все те, що ми вчинили з найкращим наміром і ціллю, було прийнято так, наче ми такими були непевними про нашу релігію [сповідання віри та релігію] і так часто переливали її з однієї формули в іншу, так що вона більше не є чіткою для нас або для наших богословів про те, чим є те Віросповідання, яке було одного разу запропонованим імператорові в Ауґсбурзі. Ці вигадки противників відлякалита відчужили багатьох добрих мужів від наших церков, шкіл, доктрини, віри і сповідання. До цих ран додано також те, що під приводом Ауґсбурзького віросповідання, догми, які суперечать запровадженню Святої Вечері тіла і крові Христових та інших спотворень, були також то тут, то там запроваджені у наших церквах і школах.
- Коли деякі благочестиві мужі, шанувальники миру та гармонії, окрім також вчених богословів, зауважили все це, то вони вирішили, що на всі ці плітки та розходження в релігії, які все зростали та зростали, не можна дати кращої відповіді, окрім як коли через Слово Боже всі суперечливі статті найстаранніше та найточніше будуть пояснені, фальшиві догми будуть відкинутими та засудженими, а з іншого боку, правда буде надана божественно та чітко, і ясно подана, бо вони самі переконалися, що цим методом не тільки мовчанка опанувала противників, але й людям, простішим і благочестивим, була показана певна дорога та план щодо того, як за цих розходжень їм треба діяти, щоб також у майбутньому вони, за помочі божественної благодаті, змогли уникнути спотворення доктрини.
- Тож на початку наші богослови передавали один одному певні праці про цей предмет, достатньо обємні і виведені зі Слова Божого, у яких вони чітко та вміло показали, як ці суперечки, повязані з образою церков, могли би владнатися та видалитися з-перед очей без жодних втрат для правд Євангелія. Тому що результат був би той, що всякі нагоди та приводи, які шукаються для пліток, були би відрізані від наших противників і забрані від них. Зрештою вони чітко та в страхові Божому роздумували та пояснювали суперечливі статті, і, відповідно, у особливій праці показали, яким чином і якими методами влаштувати у вірний та благочестивий спосіб ті розходження, які були постали.
- Будучи поінформованими про цю благочестиву ціль богословів, ми не лише її схвалили, але також прийшли до думки, що її серед нас треба розвивати з великою серйозністю та запалом, відповідно до природи нашого служіння та обовязку, який був нам доручений божественно.
- І, відповідно, ми благодаттю Божою, граф Саксонії, електор і т. д., після ради, яка була проведена з деякими іншими електорами та князями, які погодилися з нами у релігії, з метою розвивати благочестивий помисел гармонії посеред учителів Церкви, скликали до Торґау 1576 року певних визначних і найменш підозрюваних богословів, які були також досвідченими та наділеними видатною вченістю. Коли вони зібралися, то побожно радилися один з одним про суперечливі статті та твори примирення, про які перед цим ми коротко згадали. І справді, після молитов, які перше підносилися до Всемогутнього Бога і на Його хвалу та славу, вони потім з надзвичайною обережністю та старанністю (Дух Господа допомогав їм у цьому Своєю благодаттю) охопили в документі у найкращому та в найзручнішому порядку всі ті речі, які видавалися такими, що стосувалися і потрібні були для цього розгляду. Потім ця книга була передана деяким головним прихильникам Ауґсбурзького віросповідання, електорам, князям і депутатам, і їх попросили, за допомогою найвидатніших і найученіших богословів, прочитати її з найбільшою увагою і побожною ревністю, щоб її старанно дослідити та передати свою точку зору і критику на неї на письмі, і врешті висловити свої думки та доводи, що стосуються цього в цілому або частина за частиною.
- Тому, коли ми отримали критику, то в ній ми виявиличимало благочестивих і корисних припущень щодо того, якпередане проголошення чистої християнської доктринимогло бути укріпленим і зміцненим проти спотворень іперекручень свідченнями Святих Писань для того, щоби зплином часу, під приводом цього, безбожні доктрини неприховувалися, але щоб неспотворене проголошення чистоїправди могло бути переданим нащадкам. Тому після всьоготого, що з нами сталося, і після того, як ми все це розглянулиу найкращий спосіб, книга благочестивої злагоди, про яку миговорили, була укладеною і та форма, у якій вона буде подана,була завершена.
- Після того дехто з нашого стану (бо в той час, через певніпричини, не всі з нас, як також і дехто з інших, не могли цезробити) спричинили, щоб ця книга була прочитана, стаття за статтею, і виразно богословам та служителям церкви і школи, колективно та особисто, і спонукали їх до старанного і дбайливого розгляду тих частин у доктрині, які в ній вміщені.
- Тож коли вони зауважили те, що проголошення суперечливих статей погодилося особливо зі Словом Божим, а тоді з Ауґсбурзьким віросповіданням, то з найбільш готовим наміром і зі свідченням їхньої вдячності Богові, вони одержали цю Книгу Злагоди, добровільно та дбайливо розважали та роздумували про неї, як про вираз благочестивого та щирого значення Ауґсбурзького віросповідання, схвалили її і підписалися під нею, і привселюдно про неї свідчили серцем, вустами та руками. Тому та благочестива злагода називається і вічно буде не лише гармонійним і узгодженим віросповіданням декількох наших богословів, але в цілому служителів наших церков і ректорів шкіл, усіх до одного, у наших землях і царствах.
- Справді, через те, що наради наших попередників і наші, перше у Франкфурті-на-Майні, а потім у Наумбурзі, які провадилися у благочестивому та доброму намірі і були записані на папері, не лише не здійснили того наміру, але у них дехто шукав навіть захисту для своїх помилок і фальшивих доктрин, в той час, коли нам і на думку ніколи не спадало цим нашим твором запровадити, виправдати або встановити будь-яку фальшиву доктрину, або принаймні навіть відступитися від віросповідання, представленого 1530 року в Ауґсбурзі, але радше кожен із нас, хто брав участь у цих справах у Наумбурзі постановив собі і обіцяв, що якби з плином часу щось би бажалося відносно Ауґсбурзького віросповідання, або коли б лишень цього вимагала б необхідність, то ми би додатково проголосили все старанно та детально, і все ж таки, з цієї причини, з великою і благочестивою згодою ми розробили у цій Книзі Злагоди проголошення про наше постійне та незмінне бажання і повторення нашої християнської віри та сповідання. Відповідно, для того щоб ніхто більше не зводився необґрунтованими плітками наших противників про те, що начебто ми не знаємо, яким є правильне Ауґсбурзьке віросповідання, і для того щоб наші дорогі нащадки могли бути властиво повністю поінформованими та щоб їм було дано кінцеву впевненість про те, яке християнське віросповідання ми, церкви та школи наших земель, визнавали та використовували, то ми в цій самій книзі сповідували винятково та лише у відповідності з чистим, непомильним і незмінним Словом Божим, Ауґсбурзьке віросповідання, яке було представленим імператорові Карлові V на великому імперському зібранні в Ауґсбурзі 1530 року. Це Віросповідання є і в архівах наших святих попередників, які самі передали його імператорові Карлові V на щойно згаданому імперському Рейхстазі, і також нещодавно його було дуже старанно звірено добре відомими людьми звластивим оригіналом, який було передано імператорові та який залишився на збереженні Святої Римської імперії, копії якого і німецькою, і латинською мовами, як виявилося, мали всюди однакове значення. Також і через цю причину ми попіклувалися про те, щоб представлене тоді Віросповідання було також включеним у наше Пояснення і Книгу Злагоди нижче для того, щоб кожен зміг побачити, що у нас не було наміру терпіти будь-яке інше вчення у наших землях, церквах і школах, окрім того, що одного разу було схваленим в Ауґсбурзі 1530 року урочистим Сповіданням вищезгаданими електорами, князями та депутатами імперії. З Божою поміччю, ми також маємо намір залишатися у цьому самому Віросповіданні до нашого останнього подиху і з’явитися перед судним престолом нашого Господа Ісуса Христа з радісним, небоязким серцем і сумлінням. І тому ми далі надіємося, що відтепер наші противники позбавлять нас, наші церкви та їхніх служителів від того обридливого звинувачення, у якому вони роблять вигляд, що буцімто ми не є певними про нашу віру, і що з тієї причини ми повинні виробляти якесь нове віросповідання майже щороку, а то й щомісяця.
- Щодо другого видання Ауґсбурзького віросповідання, згаданого в час Наумбурзьких перемовин, то для нас є очевиднимі відкритим для всіх, і неприхованим для жодної людини,що дехто насмілився сховати та приховати свою помилку про Святу Вечерю та інші нечисті вчення під словами цього самого другого видання, і напустити туману в очі простих людей у своїх публічних творах та у своїх друкованих виданнях, незважаючи на той факт, що таке помилкове вчення є виразно відкинутим у віросповіданні, представленому в Ауґсбурзі, і що з нього можна довести цілковито інше вчення. Тому тут ми бажали привселюдно засвідчити та продемонструвати, що тоді, як і тепер, ніколи не було нашою волею або наміром прикрашувати, покривати або стверджувати як згідне з Євангельським вченням будь-яке фальшиве або нечисте вчення, яке могло би бути в ньому прихованим через те, що ми ніколи не розуміли і не прийняли другого видання, як такого, що суперечить першому Ауґсбурзькому віросповіданню, яке було представленим. Так само ми не бажали, щоб інші корисні писання магістра Филипа Меланхтона, як також Бренца, Урбанія Регія, Померанія та інших, були відкинутими або засудженими настільки, наскільки вони узгоджуються з нормою, викладеною у Книзі Злагоди.
- Далі, хоча деякі богослови, як і сам Лютер, були втягнуті (всупереч їхньої волі) своїми противниками з розгляду Святої Вечері до диспуту про особовий союз двох природ у Христі, наші богослови проголошують у Книзі Злагоди і в нормі, у ній вміщеній, що відповідно до нашого непохитного наміру та наміру цієї книги, у розгляді Господньої Вечері християни мусять спрямовуватися ні до якої іншої основи і засади, окрім цієї, а самедо Слів Запровадження Христового заповіту. Він є всемогутнім і вірним, і, таким чином, Він є спроможним здійснити те, що Він приписав і обіцяв у Своєму Слові. Найвірнішим підходом, який також є повчальним для звичайних мирян, котрі не можуть осягнути цього диспуту, є залишатися на цій основі, оскільки їй не кидається виклик, та не вступати в цей диспут, окрім як на цій основі, але натомість наполегливо залишатися з простою вірою у простих словах Христа. Проте, коли противники нападають на нашу просту віру і розуміння слів Христового заповіту та засуджують її як невіру та докоряють нам, так наче наше просте розуміння і віра суперечать статтям нашого християнського Символу віри, особливо про втілення Сина Божого, Його вознесіння на небеса і Його сидіння по правиці всемогутньої сили та величності Божої, і тому вонифальшиві та невірні, то треба показати і продемонструвати через вірне пояснення статей нашого християнського Символу віри, що наше просте, вищезгадане розуміння слів Христових не суперечить цим самим статтям.
- Щодо фраз і modi loquendi, тобто способу і форми мовлення, які використовуються про величність людської природи в Христі, у тому, що людська природа поміщена та вивищена по правиці Божій, то для того, щоб усі непорозуміння і образи, які могли виникнути через різні означення слова абстрактний (в тому як школи, так і отці до цього часу використовували цей термін), наші богослови проголошують чіткими та прямими словами, що згадана божественна величність не приписана людській природі Христа поза особовим союзом, як і не володіє вона цією величністю у самій собі і сама по собі, навіть в особовому союзі «сутнісно, формально, звичним чином, субєктивно». (Ці терміни вдовольняють школи, хоча й вони не є доброю латиною.) Бо якби ми притримувалися цього методу і в мовленні, і в навчанні, то божественна і людська природи зі своїми властивостями змішувалися б, і людська природа у її сутності та властивостях зрівнювалася б із божественною, і навіть була би запереченою взагалі. Тому богослови вважають, що ми повинні вірувати, що це відбувається відповідно до методу та збереження союзу іпостасей, так, як обережно навчали давні вчені, що ця таємниця є такою великою, що перевершує всі сили нашої людської спроможності та розуміння.
- А щодо осуджень, докорів і заперечень безбожних доктрин і особливо тих, які постали про Господню Вечерю, у цьому нашому проголошенні, і через пояснення та вирішення суперечливих статей, то вони справді повинні бути викладені виразно не лише для того, щоб усі могли остерігатися цих осуджених доктрин, але також через певні інші причини ми їх тут пропустити ніяк не могли. Таким чином, оскільки нашим наміром і ціллю зовсім не є засуджувати тих мужів, які помиляються у простоті розуму, але все-таки не є богозневажниками, що виступають проти правди небесної доктрини, і набагато більше ми не хочемо цього робити по відношенню до цілих церков, які є під Римською імперією німецького народу або деінде. А радше, нашим наміром і схильністю є таким чином відкрито докоряти і засуджувати тільки фанатичні точки зору та їхніх упертих і богозневажних учителів (яких, на нашу думку, взагалі терпіти не можна на наших землях, у церквах і школах), тому що ці помилки суперечать виразному Слову Божому, і то до такої міри, що їх примирити з ним неможливо.
- Ми також взялися за це з цієї причини, а саме, щоби всі благочестиві люди були застережені про те, щоб старанно цього уникати. Бо ми ніколи ані краплі не сумнівалися в тому, що навіть у тих церквах, які до цього часу не погоджувалися з нами в усьому, є багато благочестивих і аж ніяк не нечестивих людей, які ходять відповідно до своєї простоти і не розуміють правильно самої справи, але жодним чином не схвалюють тих богозневаг, що викидаються проти Святої Вечері, як вона надається в наших церквах, відповідно до Христового запровадження, і з одностайним схваленням усіх добрих мужів навчається у відповідності до слів самого заповіту. Ми також маємо велику надію, що якби їх навчали правильно про все це, то, з поміччю Духа Господнього, вони би погодилися з нами, нашими церквами та школами з непомильною правдою Божого Слова. І, безперечно, обов’язком особливо покладеним на всіх богословів і служителів Церкви є те, щоб із такою поміркованістю, як і належить, вони також навчали зі Слова Божого тих, хто або через певну простоту або невігластво, відступилися від правди про небезпеку для свого спасіння, з тим, щоб вони покріпилися проти спотворень, щоб не сталося таке, що коли сліпі поводирі ведуть сліпих, то всі загинуть. Тому цим нашим писанням, ми свідчимо перед обличчям Всемогутнього Бога і перед цілою Церквою, що ми ніколи не мали цілі засобами цієї благочестивої формули для союзу спричиняти турботи чи небезпеки для благочестивих людей, які нині переживають переслідування. Оскільки ж ми зрушені християнською любовю, то ми вже вступили в цю спільноту скорботи з ними, так що ми шоковані тими переслідуваннями і найжахливішою тиранією, які з такою жорстокістю чиняться проти цих бідних людей, і ми щиро до неї відчуваємо відразу. Бо ми жодним чином не погоджуємося із пролиттям невинної крові, за яке, безсумнівно, буде вимагатися від гонителів повна розплата із великою суворістю на Страшному Суді Господньому, і перед Судом Христовим, і вони, звичайно, понесуть найсуворіший вирок і страждатимуть від жахливих кар.
- Щодо цих справ (як ми згадали вище), то завжди нашим наміром було, щоб у наших землях, пануваннях, школах і церквах не проголошувалося і точно не викладалося іншої доктрини, окрім тієї, яка основана на Слові Божому, вміщена в Ауґсбурзькому віросповіданні та Апології (і то також, коли її розуміти в належному смислі), і що ті точки зору, які суперечать їм, не треба допускати. І справді, з таким наміром, ця формула згоди була почата і завершена. Тому перед Богом і всіма смертними, ми ще раз проголошуємо і засвідчуємо, що в проголошенні суперечливих статей, про які було вже згадано кілька разів, ми не запроваджуємо нового віросповідання або віросповідання, відмінного від того, яке було представленим 1530 року, блаженної памяті, Карлові V, але що ми бажали привести наші церкви та школи перш за все справді до джерел Святого Писання і до Символів віри, а потім до Ауґсбурзького віросповідання, про яке ми згадали. Ми якомога серйозніше застерігаємо, щоб особливо молодь, яка здобуває освіту для святого служіння церков і шкіл, цьому навчалася вірно і старанно для того, щоб чиста доктрина і сповідування нашої віри могли бути збереженими і поширеними також, при помочі Святого Духа, нашим нащадкам до славетного приходу Ісуса Христа, нашого єдиного Викупителя і Спасителя.
- Отже, через те, що справа полягає в цьому і будучи навченими з пророцьких і Апостольських Писань, ми є впевненими про нашу доктрину, про наше віросповідання, і, благодаттю Святого Духа, наш розум і наші сумління покріплені ще більшою мірою, то ми подумали, що цю Книгу Злагоди треба видати. Бо видавалося надзвичайно необхідним, що посеред постання стількох багатьох помилок, які зявилися в наш час, так само як через причини образ, незгод та цих довготривалих розходжень, про всі ці суперечки повинне існувати виведене з Божого Слова благочестиве пояснення і згода, відповідно до яких можна було би розрізняти чисту доктрину і відділяти її від фальшивої. Окрім цієї справи, також важливо в цьому відношенні таке, а саме: щоб неспокійні та сварливі чоловіки, які не дозволяють собі бути зобовязаними будь-якій формулі чистої доктрини, щоб вони не могли мати свободи, відповідно до свого задоволення, роздмухувати суперечки, які готують ґрунт для образ і для видання екстравагантних точок зору та змагання за них. Бо результатом цього в довшій перспективі є те, що чистіша доктрина затьмарюється та втрачається, і нащадкам нічого не передається, окрім академічних точок зору та призупинення суду. До цих зауваг також було додано те, що у відношенні до служіння, чиненого нами Богові, ми розуміємо, що ми зобовязані нашим підлеглим це, а саме, що ми повинні старанно піклуватися про те, що стосується цього життя і життя прийдешнього, та що ми повинні робити все від нас залежне з найбільшою серйозністю та з усіх наших сил дбати про ті справи, які сприяють поширенню Божого Імені та слави, помноженню Його Слова (лише з якого ми маємо надію на спасіння), миру і спокою в церквах та в школах, і навчання та втіхи занепокоєних сумлінь; особливо через те, що нам так виразно видно, що це благотворне діло християнської злагоди, яке прагнулося та очікувалося з палкими молитвами та величезним бажанням багатьма добрими та щирими мужами найвищого та найнижчого станів. Бо від початку цього діла примирення у нас справді думки не було, як немає її в нас зараз, щоб це діло злагоди, яке є таким благотворним і надзвичайно необхідним, було забраним з-перед очей людей і зовсім схованим, і щоб світло небесної правди було поставлено під спуд або під стіл. Тому жодним чином ми не повинні відкладати її видання. Так само ми не сумніваємося в тому, що всі благочестиві люди, які люблять небесну правду та злагоду, вгодну Богові, схвалять разом із нами таку благотворну, корисну, благочестиву і дуже необхідну справу, і щоб вони діяли так, щоб нічого їм не бракувало і навіть найвеличніше зусилля, яким слава Божа та спільне благо і в тимчасових, і у вічних справах розвивалося.
- Справді (щоб повторити на завершення те, що ми вже згадували декілька разів вище) ми не бажали жодним чином, у цьому ділі злагоди, вигадувати щось нове або відходити від правди небесної доктрини, яку наші попередники, славновідомі своєю побожністю, та і ми визнавали і сповідували. Ми маємо на увазі, що доктрина, яка виведена з пророцьких і Апостольських Писань, вміщена в трьох давніх Символах віри: в Ауґсбурзському віросповіданні, представленому 1530 року імператорові Карлові V, славної памяті, потім у Апології, яка була до нього доданою, у Шмалькальдських статтях, і врешті у Катехізисах чудового мужа, доктора Лютера. Тому ми застановилися ані на міліметр не відступатися ані від самих речей, ані від фраз, які про них вживаються, але, при помочі Духа Господнього, постійно перебувати у найбільшій гармонії, у цій благочестивій злагоді, і ми справді маємо намір дослідити всі суперечки відповідно до цієї правдивої норми і проголошення чистішої доктрини. Тоді, також із рештою електорів, князів і станами Священної Римської імперії та іншими королями, князями та магнатами християнської держави, відповідно до конституції Священної імперії і домовленостей, які ми з ними маємо, ми постановили та бажали плекати мир і гармонію, та виявляти один одному, відповідно до свого рангу, всі обовязки, які нам належать, разом із служіннями дружби.
- Окрім того, відкривши наші цілі, ми також щиро використовуємо себе для захисту цього діла злагоди, у великій суворості та найпалкішому бажанні, старанним відвідуванням церков і шкіл, наглядом за друкарнями та іншими корисними засобами, відповідно до нагоди та обставин, які можуть пропонуватися нам та іншим людям. Ми також докладемо зусиль, щоб коли якась із суперечок, вже владнаних, відновиться або постануть нові суперечки про релігію, то щоб їх позбутися і владнати для того, щоб уникнути образ, без довгих і небезпечних відхилень.
- На виразне свідчення цього, ми з великою згодою підписалися своїми іменами і приклали свої печатки:
ЛЮДВІГ, пфальцграф Рейнський, електор
АВГУСТ, герцог Саксонський, електор
ЙОГАНН ГЕОРГ, маркграф Бранденбургу, електор
ЙОАХИМ ФРІДРІХ, маркграф Бранденбургу, адміністратор архієпископства Магдебургу
ЙОГАНН, єпископ Майсенський
ЕБЕРГАРД, єпископ Любеку, адміністратор єпископату Вердена
ФИЛИП ЛЮДВІГ, пфальцграф Рейнський
Герцог ФРІДРІХ ВІЛЬГЕЛЬМ і герцог ЙОГАНН САКСОНСЬКІ через наставників
Герцог ЙОГАНН КАЗИМИР і герцог ЙОГАНН ЕРНСТ через своїх наставників
ГЕОРГ ФРІДРІХ, маркграф Бранденбургу
ЮЛІЙ, герцог Брауншвейгу та Люнебургу
ОТТО, герцог Брауншвейгу та Люнебургу
ГЕНРІХ молодший, герцог Брауншвейгу та Люнебургу
ВІЛЬГЕЛЬМ молодший, герцог Брауншвейгу та Люнебургу
ВОЛЬФГАНГ, герцог Брауншвейгу та Люнебургу
УЛЬРІХ, герцог Мекленбургу
ГЕРЦОГ ЙОГАНН і герцог СИГІЗМУНД АВГУСТ Мекленбургу через своїх наставників
ЛЮДВІГ, герцог Вюртемберзький
МАРКГРАФ ЕРНСТ і маркграф
ЯКОБ БАДЕНСЬКІ через своїх наставників
ГЕОРГ ЕРНСТ, граф і пан Генненбергу
ФРІДРІХ, граф Вюртембергу та Мьомпельгарду
ГАНС ҐЮНТЕР, граф Шварцбургу
ВІЛЬГЕЛЬМ, граф Шварцбургу
АЛЬБЕРТ, граф Шварцбургу
ЕМІХ, граф Лейнінгену
ФИЛИП, граф Ганау
ҐОТТФРІД, граф Отінгену
ГЕОРГ, граф і пан Кастеллу
ГЕНРІХ, граф і пан Кастеллу
ОТТО, граф Гої і Буршкгаузену
ЙОГАНН, граф Ольденбургу та Дельменгорсту
ГАНС ГОЙЄР, граф Мансфельду
БРУНО, граф Мансфельду
ГОЙЄР ХРИСТОФОР, граф Мансфельду
ПЕТЕР ЕРНСТ молодший, граф Мансфельду
ХРИСТОФОР, граф Мансфельду
АЛЬБРЕХТ ГЕОРГ, граф Штольбергу
ВОЛЬФГАНГ ЕРНСТ, граф Штольбергу
ЛЮДВІГ, граф Ґляйхену
КАРЛ, граф Ґляйхену
ЕРНСТ, граф Райнштайну
БОТО, граф Райнштайну
ЛЮДВІГ, граф Льовенштайну
ГЕНРІХ, пан Лімбургу, барон
ГЕОРГ, пан Шьонбургу
ВОЛЬФГАНГ, пан Шьонбургу
АНАРХ ФРІДРІХ, пан Вільденфельсу
Бургомістр і Рада міста Любек
Бургомістр і Рада міста Люнебург
Бургомістр і Рада міста Гамбург
Рада міста Брауншвайг
Бургомістр і Рада міста Ландау
Бургомістр і Рада міста Монстер у Григоріанській Долині
Рада міста Госляр
Бургомістр і Рада міста Ульм
Бургомістр і Рада міста Есслінген
Рада міста Ройтлінген
Бургомістр і Рада міста Ньордлінген
Бургомістр і Рада міста Роттенбург на Таубері
Бургомістр і Рада міста Галль у Швабії
Бургомістр і Рада міста Гайльбронн
Бургомістр і Рада міста Меммінген
Бургомістр і Рада міста Ліндау
Бургомістр і Рада міста Швайнфурт
Рада міста Донаувьорт
Камергер і Рада міста Регенсбург
Бургомістр і Рада міста Вімпфен
Бургомістр і Рада міста Ґінґен
Бургомістр і Рада Бопфінґена
Бургомістр і Рада міста Ален
Бургомістр і Рада міста Кляуфбоєрн
Бургомістр і Рада міста Ізна
Бургомістр і Рада міста Кемптен
Рада міста Гьотінген
Бургомістр і Рада міста Льойткірх
Весь уряд міста Гільдешайм
Бургомістр і Рада міста Гамельн
Бургомістр і члени Ради міста Ганновер
Рада Мюльгаузена
Рада Ерфурту
Рада міста Аймбек
Рада міста Нордгайм