Книга Злагоди

Передмова до українського видання доктора богослов'я Роберта Л. Рана

Передмова Єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука

CONCORDIA
ЗЛАГОДА

Великий Катехізис

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

Про молитву "Отче наш"

Сьоме, і останнє прохання

112. Але визволи нас від лукавого.
113. У грецькому тексті Нового Заповіту це прохання звучить так: «Визволи і збережи нас від розбещеного і злісного створіння», і схоже, що він говорить тут про диявола, ніби охоплюючи все в одномутак, що суть усієї молитви спрямована проти нашого основного ворога. Бо саме він перешкоджає здійсненню серед нас усього, про що ми молимося прославленню Імені Божого, пришестю Царства Божого і здійсненню волі Його, набуття нами хліба насущного і чистого сумління тощо.
114. Таким чином, ми в стислій формі резюмуємо все це, кажучи: «Любий Отче Небесний, молю Тебе, допоможи нам позбутися усіх цих лих».
115. Одначе сюди [окрім перерахованого вище] включається усе розбещене і зле, що може статися з нами у царстві диявола бідність, ганьба, смерть, і, коротше кажучи, усі страждання і увесь душевний біль, що тільки існує на землі. Бо оскільки диявол не лише неправдомовець, але також вбивця, він постійно прагне заволодіти нашим життям і виливає свій гнів щоразу, коли може завдати страждань нашим тілам, звалювати на нас нещастя і завдаючи збитків. Тому нерідко трапляється, що він скручує людям вязи чи доводить їх до божевілля, декотрих топить і багатьох підюджує до самогубства чи до інших жахливих злочинів.
116. Таким чином, нам нічого не залишається робити на землі, як невпинно молитися проти [про визволення від] цього головного ворога. Бо якби Бог не підтримував нас, ми не могли б почуватися у безпеці від нього навіть одну годину.
117. Отже, ви знову бачите, як Бог прагне того, щоб ми молилися Йому також про усе, що стосується наших фізичних інтересів, щоб ми шукали та очікували допомоги лише від Нього і не від кого більше.
118. Однак це [прохання] Він залишив наостанок. Бо якщо ми повинні бути збережені і визволені від всякого зла, то спочатку Імя Боже мусить бути прославлене у нас, Його Царство мусить бути з нами, і Його воля мусить звершитися. Після цього Він, нарешті, збереже нас від гріха, ганьби і, окрім того, від усього, що може вразити нас і завдати нам шкоди.
119. Таким чином, Бог в стислій формі продемонстрував нам усі біди, які можуть випасти на нашу долю, щоб у нас не залишилося ніяких виправдань і відмовок, що дозволяють нам ухилитися від молитви. Але все залежить від того, щоб ми навчалися також казати: «Амінь», тобто щоб ми не мали сумніву, що наша молитва почута, і що все [про що ми молилися] буде виконано.
120. Бо це не що інше, як слово непорушної віри, впевненості у тому, що ми молимося не «навмання», але знаємо, що Бог не обманює нас, оскільки Він пообіцяв виконати [наші прохання]. Тому, де відсутня така віра, не може бути й істинної молитви.
121. І жорстоко помиляється той, хто молиться, не наважуючись при цьому щиросердно сказати, що Бог чує його, той, хто перебуває в сумнівах, кажучи: «Як я можу наважитися стверджувати, що Бог чує мою молитву? Бо я бідний, нещасний грішник»і помиляння це згубне.
122. Причина цього полягає в тому, що він спрямовує погляд не на обітницю Божу, але лише на власні діла і власну гідність, показує своє зневажливе ставлення до Бога і, фактично, дорікає Йому у неправдомовстві.
123. Тому він нічого не отримує. Як говорить святий Яків 1:6,7: «Але нехай просить із вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай-бо така людина не гадає, що дістане що від Господа». Ось якого значення надає Бог тому, щоб ми були впевненими, що не молимося намарне, і щоб ми в жодному випадку не легковажили молитвою.

<-назад вперед->