Книга Злагоди

Передмова до українського видання доктора богослов'я Роберта Л. Рана

Передмова Єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука

CONCORDIA
ЗЛАГОДА

Великий Катехізис

ЧАСТИНА ТРЕТЯ

Про молитву "Отче наш"

П'яте прохання

85. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим.
86. Ця частина стосується нашого жалюгідного і вбогого життя, котрене дивлячись на те, що ми маємо Слово Боже і віримо в нього, що ми коримося його волі і підтримуємося його дарами і благословеннями все-таки далеко не безгрішне. Бо ми, як завжди, спотикаємося щоденно і грішимо, живучи у світі, серед людей, котрі завдають багато шкоди нам і дають привід для виявлення нетерпіння, гніву, помсти тощо.
87. Окрім того, поза нашою спиною завжди стоїть сатана, котрий підбиває нас з усіх сторін і змагається (як ми вже чули) проти усіх попередніх прохань [молитви «Отче наш»]так, що ми не завжди маємо можливість вистояти у цій впертій боротьбі.
88. Тому тут також існує величезна потреба у тому, щоб кликати до Бога, молячись: «Любий Отче Небесний, прости нам наші провини». Не те, що Він не вибачить нам наших гріхів без нашої молитви і навіть перед тим, як ми (бо Він дав нам Євангеліє, у якому є чисте прощення) помолимося або навіть про це подумаємо. Але це робиться для того, щоб ми могли визнати і прийняти таке прощення.
89. Оскільки тіло, в котрому ми щоденно живемо, має таку природу, що воно не покладається на Бога, не вірує в Нього і завжди виявляє себе у хтивості і розпусних витівкахтак, що ми грішимо щоденно словами і ділами, роблячи щось і ухиляючись від чогось [що мусимо чинити], в результаті чого сумління звалюється у хвилювання і неспокій, боїться гніву Божого і Його немилості і тому втрачає розраду і впевненість, що отримується з Євангелія. Тому необхідно, щоб ми постійно удавалися до цього і отримували розраду, для того, щоб знов і знов заспокоювати своє сумління.
90. І це мусить слугувати виконанню Божого задуму, тобто усунення нашої пихатості і підтримання в нас покори. Бо на випадок, якщо хтось загордиться своєю благочестивістю і стане зневажливо ставитися до навколишніх, Бог зберіг цей привілей за Собою, щоб людина звертала свій погляд на себе і ставила цю молитву перед своїми очима, щоб побачити, що вона нічим не краща решти, і що в присутності Божій усі повинні відкинути своє чванство і радіти, що можуть отримати прощення.
91. І хай ніхто не думає, ніби тут, у цьому житті, він зможе досягти такого стану, що не буде більше потребувати прощення. Коротше кажучи, якщо б Бог не продовжував безперестанку пробачати нас, ми б загинули.
92. Отже, це прохання існує для того, щоб Бог не зважав на наші гріхи і не віддавав нам те, що ми щоденно заслуговуємо, але щоб Він поводився з нами милостиво і пробачав нам, як Він обіцяв, даруючи, таким чином, нашому сумлінню радість і твердість [впевненість], щоб [ми могли] стати перед Ним у молитві. Бо там, де серце хибно ставиться до Бога і не має тієї певності, воно ніколи не наважиться молитися. Але така радість і міць серця не може статися ні через що інше, як через знання прощення гріхів.
93. Одначе тут додається ще один дуже необхідний вислів: « як і ми прощаємо винуватцям нашим». Він обіцяє, що ми можемо бути впевненими у відпущенні і прощенні всього, але, все-таки, так [з розумінням того], що ми також прощаємо ближнього свого.
94. Бо як ми щоденно багато грішимо проти Бога, і все-таки Він прощає нам усе через Свою благодать, так і ми мусимо завжди вибачати ближньому своєму, котрий завдає нам збитків, чинить насилля і несправедливість по відношенню до нас, гнівається на нас тощо.
95. Тому, якщо ви не прощаєте, не думайте, що Бог пробачить вам. Якщо ж ви прощаєте, то майте цю розраду і запевнення [гарантію того], що ви прощені на небесах,
96. не заради того, що ви прощаєтебо Бог прощає просто так, задарма і безумовно, виключно через благодать Свою, тому що Він так обіцяв, як навчає Євангеліє,але для того, щоб Він міг встановити заради нашого ствердження і нашої впевненості, як знамення, поряд з обітницею, котре відповідає цій молитві з Луки 6:37: « прощайте, то простять і вам». Тому Христос також повторює це незабаром після молитви «Отче наш» і каже в Матвія 6:14: « Бо як людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Небесний Отець».
97. Дане знамення додається до цього прохання [молитви «Отче наш»], щоб молячись ми памятали обітниці і роздумували так: «Любий Отче Небесний, я приходжу і молю Тебе простити мене, не для того, щоб [оцим своїм вчинком] викупити свої гріхи чи заслужити щось своїми ділами, але тому, що Ти пообіцяв і скріпив цю обітницю Своєю печаткою, для того, щоб я був таким впевненим [у своїм прощенні], як ніби воно було проголошене Тобою».
98. Бо як Хрищення і Причастя, встановлені у якості зовнішніх знамень, діють, так і це знамення може діяти і зміцнювати наше сумління, спонукаючи його радіти. І це особливо дане для того, щоб ми могли використовувати і застосовувати повсякчасно, як щось таке, що ми маємо при собі постійно.

<-назад вперед->