Шмалькальдські статті
Третя частина
Що стосується наступних статей, ми могли б обговорити їх з освіченими і розумними людьми чи між собою. Папа і його [папський] уряд не дуже переймається цим. Бо для них сумління - ніщо, а гроші [слава] шана, влада є [для них] всім.
I: Про гріх
- Тут ми повинні сповідувати, як Павло говорить в Рим. (5:12), що гріх стався [і ввійшов до світу] через одного чоловіка, Адама, через непослух якого всі люди стали грішниками, [і] піддані смерті та дияволу. Це називають прабатьківським або основним гріхом.
- Плодами цього гріха згодом стали злії діла, котрі заборонені в Десяти Заповідяхтакі, як [недовіря] невіря, несправжня віра, ідолопоклонство, відсутність страху Божого, самовпевненість [нерозсудливість], відчай, сліпота [або повна відсутність бачення], і, коротше кажучи, незнання або невизнання Бога. За тим стоять обман, присягання [зловживання] Імям Божим [неправдиве присягання], нехтування молитви, відмова від взивання до Імені Божого, непошана [зневага або нехтування] до Слова Божого, непокора батькам, вбивства, нецнотливість, крадіжки, неправдомовство тощо.
- Цей спадковий гріх є настільки глибокою [і мерзенною] розпустою сутності [людської], що його неможливо осягнути ніяким розумом, але [він повинен бути пізнаним і] в нього належить повірити з обявлення Писань: Пс. 50:7, Рим. 5:12 і далі, Вихід 33:3, Буття 3:7 і далі. Отже те, чому навчають доктори-схоласти стосовно даної статті, є нічим іншим, окрім помилки і невидющості, а саме:
- Буцім з часів гріхопадіння Адама природні сили людини залишилися цілими і нерозбещеними, і що людина за своєю природою має вірний розум і добру волю. Цьому навчають філософи.
- Знов-таки, ніби людина має свобідну волю [може обирати] творити добро і не чинити зла, і, навпаки, не творити добра і чинити зло.
- Знов-таки, ніби людина своїми природніми силами може дотримуватися і виконувати [всі] заповіді Божі.
- Знов-таки, ніби своїми природніми силами людина може полюбити Бога понад усе, а також ближнього свого, як самого себе.
- Знов-таки, ніби якщо людина робить все, що тільки може, Бог обовязково подарує їй благодать.
- Знов-таки, ніби якщо вона бажає прийти до Таїнства, то їй необовязково мати намір творити добро, але достатньо того, якщо вона не має розпусного наміру грішити. Настільки шанобливим, буцім, є її єство, і настільки дієве Таїнство.
- [Знов-таки], ніби в Святому Писанні не стверджується, що для здійснення доброго діла необхідний Святий Дух з Його благодаттю.
- Таке і багато подібного виникло від браку розуміння і невігластва уявлень як про гріх, так і про Христа, нашого Спасителя. Ці твердження є по правді поганськими догмами, з котрими ми не можемо миритися. Бо якщо б це вчення було вірним [схваленим], то Христос помер [би] надаремно, оскільки в людині нема ні вади, ні гріха, за який Йому належало померти. Або тоді б Він помер [би] тільки за тіло, а не за душу, оскільки душа [цілком] здорова, і тільки тіло віддане смерті.