нига «лагоди

ѕередмова до украњнського виданн¤ доктора богослов'¤ –оберта Ћ. –ана

ѕередмова ™пископа ”крањнськоњ Ћютеранськоњ ÷еркви ¬'¤чеслава √орпинчука

CONCORDIA
«Ћј√ќƒј

¬еликий  атех≥зис

„ј—“»Ќј ѕ≈–Ўј

ƒев'¤та й ƒес¤та «апов≥дь

  1. Ќе жадай дому ближнього свого! Ќе жадай ж≥нки ближнього свого, ан≥ раба його, ан≥ нев≥льниц≥ його, ан≥ вола його, ан≥ осла його, ан≥ всього, що ближнього твого!
  2. ÷≥ дв≥ «апов≥д≥ дан≥, головним чином, дл¤ юдењв. ’оча частково вони також стосуютьс¤ нас. Ѕо юдењ не тлумачать њх так, н≥би ц≥ «апов≥д≥ належать до недоброчесност≥ чи крад≥жки, тому що ц≥ ¤вища у достатн≥й м≥р≥ заборонен≥ вище. ёдењ вважають однак, що вони дотримуютьс¤ всього цього [запов≥даного у попередн≥х «апов≥д¤х], чин¤чи, або не чин¤чи зовн≥шн≥ д≥њ. “ому Ѕог додаЇ дв≥ ц≥ «апов≥д≥ дл¤ того, щоб бажанн¤ чи будь-¤к≥ зам≥ри заволод≥ти дружиною ближнього свого чи майном його [також] вважалос¤ гр≥хом.
  3. ≤ особливо тому, що при систем≥ правл≥нн¤, що застосовувалас¤ у юдењв, слуги ≥ служниц≥ не були в≥льними людьми, ¤к зараз, ≥ не могли, отримуючи за це платню, слугувати [чи не слугувати] за своњм розсудом ≥ наст≥льки довго, ¤к њм того бажаЇтьс¤, але вони були власн≥стю свого господар¤њхнЇ т≥ло ≥ все, що вони мали, ¤к худоба та ≥нше майно.
  4. Ѕ≥льш того, кожен чолов≥к мав таку владу над своЇю дружиною, що м≥г привселюдно вигнати њњ, давши њй розв≥дний лист, п≥сл¤ чого вз¤ти соб≥ ≥ншу дружину. “аким чином, серед них пост≥йно ≥снувала загроза, що ¤кщо комусь починала подобатис¤ дружина ≥ншого, в≥н м≥г вигадати будь-¤ку причину, щоб вигнати свою власну дружину ≥ привнести в≥дчуженн¤ у стосунки т≥Їњ ж≥нки з≥ своњм чолов≥ком, щоб пот≥м отримати њњ п≥д пристойним приводом. ÷е не вважали н≥ гр≥хом, н≥ ганьбою серед них, так само, ¤к зараз чин¤ть з найманими роб≥тниками, коли власник зв≥льн¤Ї свого слугу чи служницю, чи коли в≥н приймаЇ [зм≥нюЇ] прислугу ≥ншоњ людини ¤ким би то не було чином.
  5. “ому (¤ стверджую, що) вони тлумачили ц≥ «апов≥д≥ так, ≥ це в≥рно (хоча ц≥ «апов≥д≥ включають в себе набагато б≥льше), що н≥хто не повинен думати чи намагатис¤ отримати те, що належить ≥ншомуйого дружину, слуг, оселю ≥ майно, землю, пасовисько, худобунав≥ть п≥д вигл¤дом справедливого д≥йства чи шахрайства, але завдаючи (при цьому) збиток ближньому своЇму. Ѕо вище, у —ьом≥й «апов≥д≥, заборонена така вада, коли одна людина забираЇ ≥ присвоюЇ власн≥сть ≥нших чи приховуЇ њњ в≥д ближнього свого, чого вона не може робити по праву. јле тут заборонено також в≥дчуженн¤ будь-чого у ближнього свого, нав≥ть ¤кщо ви можете робити це так, що в очах всього св≥ту це вигл¤даЇ достатньо чесно ≥ шл¤хетно, так, що н≥хто не може звинуватити чи засудити вас за те, що ви надбали це незаконно.
  6. Ѕо за нашою природою н≥хто з нас не бажаЇ бачити того, що ≥нший маЇ ст≥льки ж, ск≥льки маЇ в≥н сам.  ожен отримуЇ, ск≥льки може, а ≥нший нехай живе так, ¤к у нього це виходить.
  7. ≤ все-таки ми прикидаЇмос¤ доброчесними, ми знаЇмо, ¤к прикрасити себе краще ≥ приховати своЇ шахрайство, вигадуючи спритн≥ виверти, ≥ застосовуЇмо ус≥л¤к≥ хитрощ≥ (котр≥ з¤вл¤ютьс¤ тепер щоденно ≥ вигадуютьс¤ з б≥льшою майстерн≥стю ≥ винах≥длив≥стю), н≥би все це ірунтуЇтьс¤ на кодексах ≥ законах. “ак, ми нав≥ть см≥Їмо зухвало ≥ нахабно посилатис¤ на це, хвалитис¤ цим ≥ не називаЇмо це шахрайством, але, навпаки, називаЇмо км≥тлив≥стю ≥ обережн≥стю.
  8. ÷ьому спри¤ють законники ≥ юристи, котр≥ вивертають ≥ розт¤гують [спритно тлумачать] закон так, щоб в≥н п≥дходив до њхньоњ справи, п≥дкреслюють ≥ вид≥л¤ють [окрем≥] слова, щоб використовувати њх дл¤ в≥дмовок, чин¤чи несправедливо ≥ не беручи до уваги б≥ди ближнього свого.  оротше кажучи, вс¤кий, хто майстерний [спритний] ≥ хитрий у цих д≥лах, знаходить у закон≥ допомогу ≥ п≥дтримку соб≥, ¤к вони сам≥ говор¤ть: Vigilantibus jura subveniunt [тобто: Ђ«акони спри¤ють пильномуї].
  9. ÷¤ останн¤ «апов≥дь, таким чином, дана не тим люд¤м, котр≥ мають вигл¤д блазн≥в ≥ пройдисв≥т≥в в очах св≥ту, але [вона дана] ¤краз таки самим доброчесним, тим, котр≥ прагнуть називатис¤ ≥ славитис¤ ¤к чесн≥ ≥ правдив≥ люди, оск≥льки вони [мовл¤в] не порушували попередн≥х «апов≥дей, на що особливо претендували юдењ, а в наш часбагато старшин та шл¤хтич≥в, пан≥в ≥ кн¤з≥в. Ѕо силу-силенну решти звичайних людей ставл¤ть у належн≥сть до б≥льш Ђнизького р≥вн¤ї до тих, хто знаходитьс¤ п≥д —ьомою «апов≥ддю, оск≥льки вони не дуже-то й п≥клуютьс¤ про те, чи видаЇтьс¤ той спос≥б, у котрий вони набувають своЇ майно, шл¤хетним ≥ чесним.
  10. «араз це найчаст≥ше стаЇтьс¤ у винесених на суд д≥лах, ц≥ллю котрих Ї в≥д≥брати щось у ближнього свого ≥ примушенн¤ його до в≥дмови в≥д свого власного. як (наприклад), коли люди свар¤тьс¤ ≥ сперечаютьс¤ про великий спадок, нерухоме майно тощо, вони використовують ус≥ шл¤хи ≥ використовують вс¤к≥ методи, ¤к≥ мають правдивий ≥ законний вигл¤д, прикрашаючи ≥ виставл¤ючи факти в такому св≥тл≥, що закон повинен стати на њхню сторону, ≥ вони отримують власн≥сть ≥ такий документ на нењ, що н≥хто не може поскаржитис¤ чи пред¤вити будь-¤к≥ претенз≥њ.
  11. ѕод≥бним чином, ¤кщо хтось хоче мати замок, м≥сто, герцогство чи ¤кийсь ≥нший величезний маЇток, в≥н починаЇ давати так≥ хабар≥, використовуючи своњ зв¤зки ≥ вс≥ доступн≥ йому шл¤хи, що ≥нша сторона у судовому пор¤дку позбавл¤Їтьс¤ такого маЇтку, ≥ в≥н присуджуЇтьс¤ т≥й людин≥, що п≥дтверджуЇтьс¤ документом з печаткою, котрий з чесним ≥ шл¤хетним вигл¤дом проголошуЇтьс¤ в≥д ≥мен≥ кн¤з¤.
  12. ѕод≥бним чином у звичайн≥й торг≥вл≥, коли одна людина спритно вит¤гуЇ щось з рук ≥ншого, що тому лише залишаЇтьс¤ Ђмовчки провести його погл¤домї, чи коли хтось застав людину зненацька, чи обманюЇ њњ в д≥л≥, в котрому в≥н бачить перевагу ≥ користь дл¤ себетак, що останн≥й чи через причину б≥дност≥, чи через борги не може знову в≥днайти [утримати] чи викупити своЇ майно без збитк≥в, ≥ перший заволод≥ваЇ половиною чи б≥льшою частиною власност≥ [ближнього свого]. ≤ все ж, це не розгл¤даЇтьс¤ ¤к майно, надбане обманом чи вкрадене, але вважаЇтьс¤ чесно купленим. “ут вони говор¤ть: Ђ’то першим прийшов, того першим ≥ обслужиликожен повинен пересл≥дувати власн≥ ≥нтереси, хай ≥нш≥ отримують те, що можутьї.
  13. ≤ хто може бути таким розумним, щоб осмислити вс≥ шл¤хи, ¤кими людина може скористатис¤ дл¤ того, щоб отримати багато речей у свою власн≥сть п≥д наст≥льки доброчесними [правдопод≥бними] приводами? —в≥т не вважаЇ це хибою [це не караЇтьс¤ св≥тськими законами] ≥ не бачить, що ближн≥й таким чином ставитьс¤ у невиг≥дне становище ≥ мусить жертвувати тим, чого в≥н не може зберегти без шкоди дл¤ себе. ќдначе немаЇ жодноњ людини, котра б хот≥ла, щоб це трапилос¤ з нею. « чого ми можемо легко зробити висновок, що вс≥ так≥ приводи ≥ в≥дмовки Ї фальшивими ≥ надуманими.
  14. ќтже, у под≥бний спос≥б чинили ран≥ше ≥ по в≥дношенню до дружинвони знали так≥ методи, що ¤кщо ¤комусь чолов≥ков≥ починала подобатис¤ ≥нша ж≥нка, то в≥н сам чи через ≥нших (оск≥льки ≥снувало багато шл¤х≥в ≥ засоб≥в, винайдених дл¤ цього) спричин¤в у њњ чолов≥ка незадоволенн¤ ц≥Їю ж≥нкою чи провокував њњ на оп≥р чолов≥ков≥ ≥ на таку повед≥нку, що той був змушений вигнати њњ ≥ залишити њњ ≥ншому. “ак≥ реч≥, безсумн≥вно, б≥льше переважали п≥д «акономтак, ми читаЇмо в ™вангел≥њ про цар¤ ≤рода, котрий вз¤в соб≥ братову дружину, не дивл¤чись на те, що той був ще живий, ≥ при цьому хот≥в, щоб його вважали достойним ≥ богоб≥йним чолов≥ком, ¤к св¤тий ћарко св≥дчить про нього.
  15. јле под≥бн≥ приклади, ¤ вважаю, не матимуть м≥сц¤ серед нас, тому що в Ќовому «апов≥т≥ люд¤м, що вз¤ли шлюб, заборон¤Їтьс¤ розлучатис¤, за вин¤тком того випадку, коли хтось [навмисно] шл¤хом ¤кихось виверт≥в ≥ хитрощ≥в в≥дбираЇ у когось багату наречену. јле серед нас нер≥дко в≥дбуваЇтьс¤ таке, що хтось привласнюЇ чужого служника, чужу служницю чи переманюЇ њх улесливими словами.
  16. яким би чином це не зд≥йснювалос¤, ми повинн≥ знати, що Ѕог не бажаЇ, щоб ви позбавл¤ли ближнього вашого чогось такого, що йому належить, так, щоб в≥н зазнав втрати, а ви задовольнили цим свою жад≥бн≥сть, нав≥ть ¤кщо ви можете подати це в очах св≥ту, ¤к шось пристойне. Ѕо це таЇмна ≥ п≥дступна неправда, що вчинена п≥д прикритт¤м [Ђспритн≥сть рукї], щоб њњ не було видно. Ѕо хоч ви ≥ живете так, н≥би не скоњли н≥чого поганого, ви все-таки нашкодили ближньому своЇму. ≤ ¤кщо це не називаЇтьс¤ крад≥жкою ≥ шахрайством, то все-таки воно називаЇтьс¤ бажанн¤м власност≥ ближнього свого, тобто прагненн¤м заволод≥ти нею, переманюванн¤м њњ проти його вол≥ ≥ небажанн¤м того, щоб в≥н користувавс¤ подарованим йому Ѕогом.
  17. ≤ хоч судд¤ ≥ вс≥ оточуюч≥ повинн≥ зберегти за вами право користуванн¤ цим, все ж Ѕог не потуратиме цьому, бо ¬≥н бачить брехливе серце ≥ озлоблен≥сть св≥ту, котрий, без сумн≥ву, в≥дкусить вам руку по самий л≥коть, ¤кщо ви покладете йому Ђпальц¤ до ротаї, за чим пр¤мують, врешт≥-решт, в≥дверта несправедлив≥сть ≥ насилл¤.
  18. “аким чином, нехай ц≥ «апов≥д≥ залишаютьс¤ у своЇму звичайному пор¤дку, тобто нам запов≥дано, по-перше, щоб ми не бажали шкоди ближньому своЇму, нав≥ть не спри¤ли цьому ≥ не давали приводу, але з рад≥стю бажали, щоб у нього залишилос¤ усе, що в≥н маЇ, ≥, окр≥м того, примножували ≥ збер≥гали дл¤ нього все, що корисне дл¤ нього ≥ може слугувати йому, чинити з ним так, ¤к ми би хот≥ли, щоб чинили з нами.
  19. “аким чином, дан≥ «апов≥д≥ скерован≥ особливо проти заздрощ≥в ≥ жалюг≥дноњ скупост≥. Ѕог хоче усунути ус≥ причини ≥ джерела, з котрих виникаЇ усе, чим ми завдаЇмо шкоди ближньому своЇму, ≥, таким чином, ¬≥н висловлюЇ це простими словами: Ќе жадай Ѕо б≥льш за все ¬≥н бажаЇ, щоб серце наше було чистим, хоча ми н≥коли не дос¤гнемо цього, доки живемо тут [у цьому св≥т≥]. ќтже, дана «апов≥дь буде перебувати, ¤к ≥ вс≥ ≥нш≥, щоб звинувачувати нас ≥ показувати наск≥льки побожними ми Ї в очах Ѕожих!

<-назад вперед->


Сайт создан в системе uCoz