Великий Катехізис
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
Про молитву "Отче наш"
Друге прохання
Нехай прийде Царство Твоє.
- Як ми молилися у Першому проханні про шанування Імені Божого, щоб Він перешкоджав тому, щоб світ використовував Його Імя для прикрашання своєї брехні і свого беззаконня, але [щоб Він] вчинив так, щоб Імя Його вважалося піднесеним і величним як у вченні, так і в житті, і Він міг би бути прославленим і возвеличеним у нас [через нас], так само у цьому проханні ми молимося про те, щоб Його Царство могло прийти.
- І як Імя Боже святе саме по собі, але ми, все одно, молимося про те, щоб Воно було святе також серед нас, так і Його Царство приходить саме по собі, без нашої молитви, але ми все-таки молимо, щоб воно могло прийти до нас, тобто щоб воно існувало серед нас і з намитак, щоб ми могли бути часткою тих, серед кого Його Імя святиться і Його Царство процвітає.
- Але що таке Царство Боже? Відповідь така: не що інше, як те, про що ми дізналися в Символі віри [а саме]що Бог зіслав Сина Свого Ісуса Христа, Господа нашого, у світ, щоб викупити і збавити нас від влади диявола і привести нас до Себе, і щоб Він міг володарювати над нами, як Цар правед- ності, життя і визволення від гріха, смерті і зіпсованої совісті, для чого Він також дарував нам Свого Святого Духа, Котрий повинен принести все це нам через Його святе Слово, а також Своєю силою просвітити і зміцнити нас у вірі.
- Отже, ми молимося тут, перш за все, про те, щоб це могло здійснитися серед нас, і щоб Його Імя було так прославлене через святе Слово Боже і християнське життя, що ті, хто прийняли це [Слово], могли б перебувати і щоденно зростати у Ньому, і при цьомущоб воно отримало схвалення і завоювало прихильників серед решти людей, і могутньо розповсюджувалося по всьому світові, щоб якнайбільше людей змогли знайти вхід у Царство Благодаті, стали причасниками викуплення, будучи ведені до нього Святим Духомдля того, щоб таким чином ми могли усі разом віднині і навіки залишитися в єдиному Царстві.
- Бо Царство Боже приходить до нас двома шляхами. По- перше, тут і зараз, через Слово і віру, а по-друге, у вічності, назавжди, через обітницю. Тому ми молимося і про те, і про інше, тобто щоб воно могло приходити до тих, хто ще не в ньому, а також, зростаючи щоденно, до насдо тих, хто вже прийняв йогояк тут, так і надалі, у вічному житті.
- Все це рівнозначне словам: «Любий Отче, ми молимо Тебе, дай нам перш за все Слово Твоє, щоб Євангеліє було пропо- відуване належним чином по всьому світові, і, по-друге, щоб воно приймалося у вірі, діяло і жило в настак, щоб через Слово і силу Святого Духа Царство Твоє могло панувати серед нас, а царство диявола було повалено, і він не міг би мати права на нас, ні влади над намидо того часу, доки, врешті- решт, він не буде остаточно знищений; і гріх, смерть, і пекло будуть викорчувані, щоб ми могли жити вічно в досконалій праведності і благодаті».
- Через це ви розумієте, що ми молимо тут не про окраєць хліба і не про скороминучі, світські добра, але про вічний, безцінний скарб, про все, чим володіє Сам Бог, про те, про що людське серце не сміло б навіть думати і мріяти, якби Бог Сам не заповідав нам молитися про це.
- Але через те, що ВінБог, то Він претендує також на те, щоб Йому належала честь даваючого, і Він бажає давати нам набагато більше і набагато щедріше, ніж всякий з нас може прийнятияк вічне, невичерпне джерело, котре дає тим більше, чим більше воно виливає, наводнюючи все довкола. І Він не бажає від нас нічого іншого, окрім щоб ми просили у Нього більше, і, знову ж, Він гнівається, якщо ми не просимо і не молимося з твердою впевненістю.
- Бо якби багатий і могутній імператор зобовязав би якогось злидаря просити у нього всього, що б той не побажав, бувши приготованим обдарувати його найщедріше, а той не- розумний попрохав би лише мисочку рідкої юшки, то його заслужено вважали би жебраком і негідним шахраєм, що насміхається над наказом Його Імператорської Величності [тобто не сприймаючим цей наказ серйозно], і людиною, негідною перебувати у присутності імператора. Точнісінько так великим докором на адресу Бога і ганьбленням Його є ситуація, в котрій миті, кому Він пропонує і зобовязується дарувати такі великі безцінні скарбинехтуємо усім цим чи не маємо впевненості у тому, що отримаємо це, і ледве наважуємося молитися про шматок хліба.
- Все це є огидним гріхом невіря, яке полягає у тому, що люди не впевнені навіть у здатності Бога задовольняти їх потреби у харчуванні і, тим більше, сумніваються у можливості отри- мання вічних скарбів Божих. Таким чином, ми повинні кріпити себе проти цього, і нехай це буде тим, про що ми молимося в першу чергу, а потім вже, дійсно, матимемо і решту вдосталь, як навчає Христос [в Матвія 6:33]: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться». Бо як ми можемо дозволити собі страждати від нестатків і обмеженості в світських і скороминучих речах, коли Він дає нам обітницю про те, що є вічним і неминучим?