Книга Злагоди

Передмова до українського видання доктора богослов'я Роберта Л. Рана

Передмова Єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука

CONCORDIA
ЗЛАГОДА

Великий Катехізис

ЧАСТИНА ДРУГА

Апостольський Символ віри

Член ІІІ

34. Вірую в Духа Святого; в святу Християнську Церкву; в спільноту святих; прощення гріхів; воскресіння тіла та життя вічне. Амінь.
35. Я не можу вигадати нічого кращого, аніж віднести даний Член (як я вже казав) до освячення. Тобто ним [Членом] проголошується і описується Святий Дух і Його служіння, а самеВін освячує. Таким чином, ми повинні спертися на слова «Святий Дух», тому що вони настільки точні і всеохоплюючі, що ми не можемо віднайти інші [такі самі].
36. Бо окрім Нього існує безліч різних духів, про яких згадується у Святих Писанняхтаких [наприклад], як дух людський, небесні духи і злі духи. Але лише один Дух Божий названий Святим, тобто ВінТой, Хто освятив і донині освячує нас. Бо як Отець називається Творцем, СинВикупителем, так і Святий Дух за Своїми ділами повинен бути названий Освячуючим, або ж Тим, Хто освячує [робить святим].
37. Але яким чином твориться освячення? Відповідь така: як Син набуває панування, котрим Він відвойовує нас через Своє народження, смерть, воскресіння тощо, так і Святий Дух виробляє наше освячення вказаними діями, а саме спільнотою святих, або Християнською Церквою, відпущенням гріхів, воскресінням тіла і вічного життя. Тобто, перш за все, Він вводить нас у Свою святу громаду і розміщує в утробі Церкви, за допомогою цього Він проповідує нам і приводить нас до Христа.
38. Бо ні ви, ні я не могли б навіть нічого знати про Христа чи вірувати в Нього, чи набути Його, як свого Господа, до того часу, доки Він не буде запропонований нам і подарований нашим серцям Святим Духом через проповідь Євангелія. Діло повністю завершено. Бо Христос набув скарб для нас шляхом Своїх страждань, смерті, воскресіння тощо. Але коли б це діло залишилося таємницею, так, щоб ніхто про це не знав, то воно було б марним і втраченим [для нас]. Тому для того, щоб цей скарб не був схованим від нас, але розподілявся і використовувався, Бог вчинив так, щоб Слово йшло попереду і проголошувалося, Слово, в котрому Він дає Святого Духа, щоб принести цей скарб на призначене йому місце і вчинити його нашим.
39. Таким чином, освяченняце не що інше, як приведення нас до Христа для прийняття того добра, котрого ми не могли б отримати самі.
40. Отже, навчайтеся приймати даний Член як можна більш зрозуміло. Якщо вас запитують: «Що ви розумієте під словами «Вірую в Духа Святого»?ви можете відповісти: я вірю, що Святий Дух освячує мене [робить мене святим], що випливає з Його Імені.
41. Але яким чином Він робить це, чи які методи і засоби використовує для досягнення цієї мети? Відповідь така: [Він використовує для цього] Християнську Церкву, прощення гріхів, воскресіння тіла і життя вічне.
42. Бо, по-перше, Він має у світі особливу громаду [особливу спільноту вірних], котра є матірю, що народжує і виношує кожного християнина за допомогою Слова Божого, котре Він відкриває і проповідує, [і котрим] Він просвічує і запалює серця, щоб вони розуміли і приймали його, трималися його, і постійно в ньому перебували.
43. Бо там, де Він не чинить того, що Слово проповідується і оживає в серцях, щоб його можна було зрозуміти, воно втрачається, що мало місце у папські часи, коли віра була загнана в глухий кут, і ніхто не визнавав Христа своїм Господом, а Святого Духасвоїм Освячувачем, тобто ніхто не вірував, що Христос є нашим Господом у тому розумінні, що Він здобув для нас цей скарб і без якихось діл і чеснот з нашого боку вчинив нас прийнятними для Отця.
44. Чого ж тоді бракувало? А того, що Святого Духа не було там, щоб відкрити його і вчинити так, щоб Слово проповідувалося. Але там були люди і злі духи, котрі навчали нас отриманню благодаті і спасіння власними ділами.
45. Отже, це [була] також нехристиянська церква, бо там, де не проповідувався Христос, немає і Святого Духа, Котрий панує, закликає і збирає Християнську Церкву, без якої ніхто не може прийти до Христа Господа.
46. Цього достатньо про суть цього Члена. Але оскільки перераховані тут складові частини не зовсім зрозумілі звичайним людям, ми також стисло розглянемо й їх.
47. Апостольський Символ віри називає святу Християнську Церкву терміном communionem sanctorum, спільнота святих обидва ці терміни означають одне й теж. Однак в минулі часи одного з цих виразів [а саме другого] не було, а цей термін був невдало перекладений на німецьку мову розпливчастим словосполученням «eine Gemeinschaft der Heiligen», тобто «спільність святих». Відверто кажучи, по-німецьки це слід було б виразити інакше. Тому що слово ecclesia належним чином перекладається на німецьку мову, як eine Versammlung, тобто: «спільнота, зібрання» [«громада, суспільство»].
48. Але ми звикли до слова «церква», під яким прості люди розуміють не кількість людей, зібраних разом, але освячений дім, чи будівлю, хоч дім не слід було б називати церквою, хіба що з тієї причини, що згадана спільнота людей збирається в нім. Бо ми, що збираємося десь, створюємо й вибираємо собі особливе місце і даємо цьому дому назву, котра відповідає зібранню. Таким чином, слово Kirche (церква) насправді означає не що інше, як спільне зібрання, і за походженням є не німецьким, але грецьким (як і слово ecclesia). Бо їхньою мовою вони називають це kyria, а латиною це називається curia. Отже, на чистій німецькій, нашою рідною мовою, це слід було б називати християнською громадою чи зібранням (eine christliche Gemeinde oder Sammlung), чи ще ліпше і найзрозуміліше«святим християнством» (eine heilige Christenheit).
49. Також і слово communio, повязане з цим [додане до цього], повинне перекладатися не як «спільність» (Gemeinschaft), але як «громада» [«зібрання»] Gemeinde. Це не що інше, як тлумачення чи пояснення того, що таке Християнська Церква. Наші люди, не розуміючи ні латини, ні німецької мови, переклали це, як Gemeinschaft der Heiligen (спільноту святих), хоча жоден [корінний] німець так не говорить. Але якщо говорити правильною німецькою мовою, це повинне звучати, як eine Gemeinde der Heiligen «громада святих», тобто громада, що складається виключно зі святих, чи, якщо висловлюватися ще зрозумілішеeine heilige Gemeinde, тобто «святе зібрання» [«свята громада»].
50. Я це кажу для того, щоб слова Gemeinschaft der Heiligen (спільнота святих), не могли бути зрозумілі вірно, так як цей вираз став настільки традиційним, що його просто неможливо викорінити, і якщо хтось намагається змінити у ньому хоч слово, це розцінюється майже як єресь.
51. Однак значення і суть цього додатку [цього словосполучення] такі: я вірую, що на землі існує маленька свята група, громада [зібрання], що складається виключно зі святих, єдиним головою котрої є Христос, група, покликана і зібрана разом Святим Духом, що перебуває у єдиній вірі, єдиній думці та єдиному розумінні, що має різноманітні дари, але все-таки має між собою згоду, без сект і розколів.
52. І я також є її частиною і членом [членом християнського зібрання святих], причасником і співвласником усього доброго, чим вона володіє, всього, що привнесене в неї і зєднане з нею через Святого Духа, [і я став її учасником] почувши і продовжуючи слухати Слово Боже, яке є початком входження в неї [є основною умовою входження в спільноту святих]. Бо спочатку, до того як ми приєдналися до цього зібрання, ми цілком і повністю належали дияволу, нічого не відаючи про Бога і про Христа.
53. Таким чином, до самого Останнього Дня Святий Дух мешкає зі святою спільнотою віруючих [зі святою громадою] чи християнським світом, через яку Він приводить нас до Христа, і яку Він використовує для того, щоб навчити нас проповідувати нам Слово, і через котру також Він чинить і здійснює освячення, підтримуючи [цю громаду] у її щоденному зростанні і зміцненні у вірі і плодах Духа, котрі Він чинить.
54. Далі, ми віруємо, що у цій Християнській Церкві ми маємо прощення гріхів, котрі отримуються через святі Таїнства [Причастя] і відпущення гріхів, більш того, через різноманітні втішні обітниці всього Євангелія. Таким чином, все, що повинне бути проповідане про Таїнства, належить до цього, і, коротше кажучи, [в цьому міститься] все Євангеліє і все служіння Християнства, котре також повинне проповідуватися і викладатися невпинно. Бо хоча благодать Божа забезпечена Христом, і освячення чиниться Святим Духом через Слово Боже у спільноті з Християнською Церквою, все-таки через наше тіло, котре обтяжує нас, ми ніколи не буваємо без гріха.
55. Тому все в Християнській Церкві встановлене для того, щоб ми могли щоденно отримувати тут не що інше, як прощення гріхів через Слово і Таїнства, втішати й підбадьорювати своє сумління до тих пір, доки ми тут живемо. Тому, хоча ми й маємо гріхи, Святий Дух [Благодать Святого Духа] не дозволяє їм шкодити нам, бо ми перебуваємо у Християнській Церкві, де існує [постійне, безперервне] прощення гріхів, [яке полягає] як у тому, що Бог прощає нас, так і в тому, що ми прощаємо один одного, носимо тягарі один одного і допомагаємо один одному.
56. Одначе поза цією Християнською Церквою, там, де немає благословення, нема і прощення, так само усі, хто шукає святості [освячення], прагнучи його заслужити і прощення гріхів не через Євангеліє, а власними ділами, самі вигнали себе [з Церкви] і відокремилися від неї.
57. Тим часом, однак, коли освячення почалося і росте щоденно, ми очікуємо, що наше тіло буде зруйноване і поховане з усім своїм брудом, і буде підняте знову, і постане у довершеній святості до нового вічного життя.
58. Бо зараз ми лише наполовину чисті і святі, так що Святий Дух мусить [має причину для того, щоб] продовжувати в нас Свою роботу, що чиниться через Слово, і щоденно дарувати пробаченнядо того часу, доки ми не досягнемо того життя, в котрому не буде більше прощення [потреби в прощенні], але цілковито чисті і святі люди, довершено благочестиві і праведні, видалені і звільнені від гріха, смерті і всього зла, [що перебувають] в новому, безсмертному і славному тілі.
59. І все це є служінням і дією Святого ДухаВін починає і щоденно підсилює святість на землі через ці дві речі: Християнську Церкву і прощення гріхів. Коли ж ми повернемося у тління, Він здійснить це все вмить і буде вічно підтримувати нас за допомогою двох останніх частин [даного Члена]
60. Однак вислів Auferstehung des Fleisches («воскресіння плоті»), з точки зору німецької мови, використане тут не найкращим чином. Бо коли німці чують слово Fleisch («плоть»), в їх думці не виникає ніякої асоціації, окрім мясного прилавка [мясної крамниці]. Якщо ж застосовувати тут німецький вислів, дослівно передаючи смисл цієї фрази, то нам слід було б сказати швидше: Auferstehung des Leibes, або Leichnams («воскресіння тіла»). Одначе це не настільки важливе, за умови, що ми вірно розуміємо значення слів.
61. Отже, такий даний Член, і він повинен залишатися у постійному використанні. Бо наше створення завершене, викуплення також є ділом звершеним, Святий же Дух невпинно продовжує Свою роботу [і буде чинити її] до Останнього Дня. І для цього Він встановив на землі громаду [церковну спільноту], через котру Він промовляє і чинить все.
62. Бо Він не зібрав поки що в єдине ціле всю Свою Християнську Церкву і не закінчив роздавати прощення гріхів. Таким чином, ми віруємо в Того, Хто через Слово щоденно вводить нас у спільноту Християнської Церкви і через це ж Слово і прощення гріхів дарує, підсилює і підкріплює віру, щоб коли Він завершить все це, і ми перебуватимемо там, і помремо для світу і для всього зла, Він міг, нарешті, зробити нас цілковито святими повіки. І ми очікуємо з вірою здійснення цього через Слово.
63. Отже, ви отримали тут опис повної Божої сутності, Його волі і діяльності, виконання дуже витонченим чином, хоча в доволі стислій формі, але багатими словами, в котрих міститься вся мудрість, неперевершена і вища за мудрість, задум і розум усіх людей. Бо хоч увесь світ ретельно намагався встановити сутність Бога, а такожпро що Він думає і що Він робить, все-таки він ніколи не міг досягти [знання і розуміння] хоч чогось з перерахованого. Та тут ми маємо все це з лишком.
64. Тому що тут, у всіх трьох Членах, Він Сам виявив і відкрив найглибшу прірву Свого вітцівського серця і Свою чисту і невимовну любов. Бо Він створив нас саме з такою метою, щоб викупити і освятити. І до того, що Він подарував нам усе, що існує на небі і на землі, Він дав нам навіть Свого Сина і Святого Духа, щоб Ним привести нас до Себе.
65. Бо (як це було пояснено раніше) ми ніколи не можемо пізнати благодаті і ласки до нас Отця Небесного інакше, як через Господа Христа, Котрий є ніби «дзеркалом» Вітцівського серця, і без Нього ми не бачимо нічого, окрім гнівного і страшного Судді. Але про Христа ми також нічого не могли б знати, якщо б це не було виявлене нам Святим Духом.
66. Таким чином, ці Члени Апостольського Символу віри відокремлюють нас, християн, від усіх інших людей на землі. Бо всі люди поза Християнством, чи то вони погани, турки, юдеї чи псевдохристияни і лицеміри, хоч вони і вірують в єдиного істинного Бога, служать Йому, все-таки не знають що Він думає про них, і не можуть очікувати ніякої любові і ніяких благословень від Нього. Таким чином, вони перебувають у вічному гніві і проклятті. Бо вони не мають Господа Христа, і до того ж не освячені [не вшановані] ніякими дарами Святого Духа.
67. З цього ви розумієте, що Апостольський Символ віри є вченням, суттєво відмінним від Десяти Заповідей. Бо останні дійсно навчають тому, що ми повинні робити, а перший розповідає про те, що Бог робить для нас і дає нам. Навіть більше, Десять Заповідей записані в серцях людей. Символ же віри не може бути осягнутий ніяким людським розумом, але лише Святий Дух повинен навчати цьому.
68. Тому Перша доктрина [про Закон] не робить людину християнином, бо гнів і незадоволення Божі все ще перебувають на нас, так як ми не можемо дотримуватися того, що Бог вимагає від нас. Але вчення про віру несе нам лише одну благодать і чинить нас праведними і прийнятними для Бога.
69. Тому що цим знанням ми знаходимо любов і знаходимо задоволення у всіх Божих Заповідях, бо тут ми бачимо, що Бог цілком віддає нам Себе, разом з усім, що Він має, і (також ми бачимо те) що Він може вчинити, щоб допомогти нам і скерувати нас до дотримання Десяти Заповідей: [Він дає нам] СебеОтця, Котрий дає нам все створене [Ним], Сина, Котрий здійснює все [викупне] діло, і Святого Духа, Котрий дає нам усі дари.
70. Цього достатньо про Символ віри, щоб закласти основу для звичайних людей, не обтяжуючи їх сильно, але щоб, розуміючи суть сказаного, вони могли надалі самостійно прагнути отримувати більше і співвідносити з цими розділами усе, що вони дізнаються з Писання, [щоб вони] могли постійно рости і зміцнюватися у розумінні цього. Бо про християнську віру ми можемо довго проповідувати і пізнавати постійно, доки живемо у цьому світі.

<-назад вперед->