Великий Катехізис
ЧАСТИНА ПЕРША
Висновок до Десяти Заповідей
- Отже, ми маємо Десять Заповідейкороткий виклад Божественного вчення, того, що ми повинні робити, щоб усе наше життя було вгодне Богові, й істинного джерела, з котрого повинне виникати і витікати все, що є добрим ділом, так, що поза Десятьма Заповідями ніяке діло і взагалі ніщо не може бути добрим і милим Богові, яким би великим і цінним це не було в очах світу.
- Погляньмо тепер, чим можуть похвалитися наші великі святі в своїх духовних орденах, і які їх величні і виснажливі діла, котрі вони винайшли і впровадили, пропустивши при цьому Десять Заповідей, як дещо цілковито неважливе чи дуже давно і досконало виконане.
- Дійсно, я дотримуюся думки, що тут всякий знайде для себе величезне «поле діяльності» з дотримання всього цього, а саме виявленню покірності, терпіння і любові по відношенню до ворогів, дотриманні невинності, доброти тощо, коротше кажучи, всього, що включає в себе ці чесноти. Але такі діла не цінуються і не помічаються світом. Бо вони не є особливими [винятковими] і гонористими ділами, вони не привязані до певного часу і місця, не супроводжуються якимись певними обрядами і традиціями, але є загальними, повсякденними, внутрішніми ділами, котрі кожна людина повинна чинити по відношенню до свого ближнього. Тому до них ставляться без особливої поваги.
- Однак інші діла заставляють людей ширше розкрити очі і розвісити вуха, і цьому сприяють величні церемонії, витрата засобів і чудові будинки, котрими ці діла прикрашають, так, що все сяє і виблискує. Тут вони використовують пахощі [ладан], співають і дзвонять у дзвони, палять свічки і лампадки щоб люди не бачили і не чули нічого, окрім цього. Бо коли священик стоїть, одягнений в шитий золотом стихар, чи мирянин, ставши навколішки, увесь день молиться у церкві, це розглядається, як найцінніше діло, котре тяжко прославити (оцінити) належними чином. Але коли бідна дівчина доглядає за маленькою дитинкою і вірно виконує все, що їй сказано, це ніскільки не поціновується. Тому що інакше [тяжко буде пояснити]чого ченці і черниці шукають у своїх монастирях?
- Але погляньте, хіба не є це проклятою самовпевненістю нерозважливих святих, що наважилися винаходити більш піднесене і краще життя і стан, ніж життя, про котре навчають Десять Заповідей, стверджуючи (як ми вже казали), що [виконання Заповідей Божих]це звичайне життя для простолюдина, а їхні [життя і діла] призначені для святих і досконалих?
- І жалюгідні сліпці не бачать, що ніхто не може виконати навіть одну з Десяти Заповідей так, як вона повинна бути виконана, але Апостольський Символ віри і молитва «Отче наш» повинні прийти нам на допомогу (про що ми почуємо), і з їхньою допомогою ми можемо шукати сили для виконання Заповідей, молитися про неї і постійно її отримувати. Таким чином, вся їхня хвалькуватість виглядає в наших очах так само, як ніби я б нахвалявся й казав: «У мене точно немає ні гроша, щоб заплатити, але я неодмінно заплачу десять золотих».
- Про все це я говорю так наполегливо для того, щоб люди могли позбутися скорботного зловживання, яке так глибоко вкоренилося, і котре все ще властиве кожному, і щоб усі стани на землі стали дивитися лише сюди [на Десять Заповідей] і були б заклопотані тільки цими речами. Бо ще довго ніхто не зможе створити вчення, рівного Десятьом Заповідям, тому що вони настільки високі, що ніхто не зможе досягнути їх людськими силами. Кожен, хто ж виконав їх, є небесним, ангелоподібним чоловіком, святість якого перевищує святість усього світу.
- Займайте себе лише ними [думайте лише про Десять Заповідей] і старайтеся виконати все, що в ваших силах, використовуючи всі свої сили і здібності, і ви побачите стільки діл, котрі вам потрібно виконати, що не будете шукати і шанувати ніяких інших діл чи інших святостей.
- Цього достатньо про першу частину загального християнського вченняяк для навчання, так і для спонукання до того, що необхідно [виконувати]. На завершення, одначе, ми повинні повторити Біблійну цитату, що стосується даного питання, котру ми вже згадували в Першій Заповіді, щоб показати, які зусилля Бог заповідає нам докладати до того, щоб навчатися впроваджувати і використовувати в житті Десять Заповідей:
- « бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, що ненавидять Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді».
- Хоч (як було сказано вище) дані слова додані первісно [перш за все] до Першої Заповіді, все-таки, [ми не можемо заперечувати того, що] вони належать до всіх Заповідей, оскільки всі вони повинні направлятися і зосереджуватися на них. Тому я казав, що це також потрібно подавати і прищеплювати молоді, щоб вони могли навчатися цьому і запамятати це, щоб бачити [розуміти]що повинно підштовхувати і спонукати нас до виконання Десяти Заповідей. І ці слова треба розглядати так, ніби вони додаються у кожній частині [кожної Заповіді], бо вони належать до них і поширюються на них [«просочують» їх усі] .
- Отже, в ці обітниці включені (як було сказано вище) гнівне слово погрози і добра [дружня] обітниця, щоб налякати і попередити нас і, окрім цього, спонукати і підбадьорити нас, закликати нас приймати і високо цінувати Його Слово, ставитися до нього серйозно, як до явища божественного, тому що Він Сам проголошує, як Він стурбований цим, як суворо і вперто Він буде впроваджувати його, а самещо Він жахливо покарає усіх, хто нехтує Його Заповідями і порушує їх. І знову ж (Він Сам проголошує), наскільки багато Він винагородить, благословить і обдарує усілякими благами всіх, хто цінує і шанує їх, і хто з радістю виконує їх і живе за ними.
- Таким чином, Він вимагає, щоб усі наші діла випливали з серця, що боїться лише Бога і що шанує лише Його одного, і через [цей] страх уникає всього, що суперечить волі Божій, щоб це не розгнівало Його. І, з іншого боку, [Він вимагає, щоб наше серце] також покладалося лише на Нього і через любов до Нього чинило все, чого Він бажає, тому що Він звертається [говорить] дружньо, як Отець,1 і пропонує нам усяку благодать і усіляке благо.
- Саме в цьому також полягає значення і правдиве тлумачення Першої, головної Заповіді, з котрої повинні випливати і чинитися всі інші, щоб слова: «Нехай не буде тобі інших богів передо Мною!» в найпростішому розумінні означали не що інше, як вимогу: «Ти повинен боятися і любити Мене, і покладатися на Мене, як на твого єдиного Бога». Бо там, де серце так розташоване до Бога [має таке ставлення до Бога], воно виконує як цю, так і решту Заповідей. З іншого боку, кожен, хто боїться і любить когось іншого на небі чи на землі, ніколи не виконає ні цієї, ні будь-якої іншої Заповіді.
- Таким чином, всі Писання повсюди проповідують і насаджують [впроваджують] цю Заповідь, прицілюючись завжди на дві речі: страх Божий і покладання на Нього. І особливо пророк Давид у Псалмах постійно робить це, кажучи [наприклад] (Пс. 146:11): «Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!» Вся Заповідь ніби витлумачена одним цим віршем, [тому що] це те ж саме, що сказати: «Господь любить тих, у кого немає інших богів, крім Нього».
- Таким чином, Перша Заповідь повинна сяяти і передавати свою розкіш усім іншим [Заповідям]. Тому ви повинні вважати, що дане твердження пронизує всі Заповіді, як обруч у вінку, сполучаючи кінець з початком і утримуючи їх [Заповіді] всі разом, щоб вони постійно повторювались і не забувалися. Як, наприклад, у Другій Заповіді, що вимагає, щоб ми боялися Бога і не промовляли Його Імені надаремно, для прокльонів, брехні, шахрайства, обману та іншої мети, що вестиме людей до загибелі, але використовували Його належним і добрим чином, кличучи до Нього в молитві, прославленні і подяці, що витікає з любові і покладання, відповідно до Першої Заповіді. Подібним чином, ці страх, любов і покладання повинні спонукати нас до того, щоб ми не нехтували Його Словом, але охоче пізнавали і слухали його, вважаючи його святим і ставлячись до нього з пошаною.
- Розглядаючи усі наступні Заповіді, що стосуються нашого ближнього, ми також бачимо, що все повинно виходити з сили [дієвості і чесноти] Першої Заповіді, тобто що ми повинні шанувати батька і матір, учителів і усяку владу, впокорюючись їм не ради їх самих, але ради Бога. Бо ви не повинні шанувати і боятися батька з матірю чи через любов до них чинити щось, чи не чинити чогось. Але дивіться, чого Бог хоче від вас [щоб ви чинили], і чого Він напевне вимагатиме від вас. Якщо ви нехтуєте цим, то ви маєте розгніваного Суддю, а якщо не нехтуєтето милосердного Отця.
- І так само, якщо ви не чините ніякої шкоди ближньому своєму, не завдаєте йому збитків і не чините насилля над ним, не заміряєтеся на його тіло, дружину, власність, честь чи права, у відповідності з тим, як це заповідано, навіть не дивлячись на те, що ви маєте можливість і причину чинити подібним чиномтак що ніхто не дорікне вамале ви чините добро усім людям, допомагаєте їм і сприяєте їх інтересам, як можете і де можете, виключно через любов до Бога і для того, щоб догодити Йому, із впевненістю в тому, що Він щедро винагородить вас за все.
- Таким чином, ви бачите, що Перша Заповідь є головним джерелом і потоком, яке виливається у всі інші, і знову ж, усі повертаються в нього і залежать від ньоготак що початок і кінець звязані один з одним.
- Тому (кажу я вам) корисно і необхідно завжди навчати молодих людей, напучувати їх і нагадувати їм про це, щоб вони могли рости, виховуючись не лише кулаками та примусом, як худоба, але у остраху Божому і шані до Нього. Бо там, де береться до уваги і западає в серце те, що все це не дрібниці, вигадані людьми, але Заповіді Його Божої Величності, і що Він наполягає на їх виконанні з усією поважністю, гнівається [якщо вони не виконуються] і карає тих, хто нехтує ними, і, з іншого боку, щедро обдаровує тих, хто їх дотримується, (там) буде спонтанне спонукання і бажання добровільно [з радістю] виконувати волю Божу.
- Таким чином, у Старому Заповіті зовсім не марно заповідано писати Десять Заповідей на усіх стінах, кутках і навіть на одяговіне для того, щоб просто мати їх у письмовому вигляді у цих місцях і виставляти їх напоказ, як робили юдеї, але для того, щоб наші очі постійно були спрямовані на них, і щоб нам завжди мати їх у своїй памяті, і щоб ми могли використовувати їх у всіх своїх діях і на всіх своїх шляхах,
- і щоб кожна людина щоденно застосовувала їх, що б вона не чинила, у всіх своїх ділах, так, ніби вони записані скрізь, куди б не впав наш погляд, та скрізь, де він блукає чи на чому зупиняється. Таким чином, було б дуже зручно як вдома, в особистому житті, так і поза межами свого дому, в стосунках з ближніми, використовувати Десять Заповідей, і нікому не потрібно було б довго шукати їх.
- Звідси знову очевидно випливає, наскільки високо слід нам звеличувати ці Десять Заповідей над усіма станами, наказами і вчинками, що мають місце поза їх межами. Бо тут ми можемо похвалитися і сказати: «Нехай усі мудреці і всі святі вийдуть вперед і вчинять, якщо вони можуть, [хоч одне] діло, подібне до тих, що вимагають ці Заповіді, на виконанні котрих Бог наполягає настільки серйозно, і до котрих Він долучає слова про Свій величезний гнів і покарання, і, окрім того, додає славні обітниці про те, що Він виплесне на нас усіляке добро і благословення». Отже, дані Заповіді повинні викладатися більш за все і шануватися за найкоштовніший скарб, даний нам Богом.
1 Батько