Каталог свідчень
IX.
Хоча відомо і є незаперечним, що Божество, разом із Його божественною величністю, не може бути місцево обмеженим плоттю, наче посудиною, як про це вірно писали Афанасій, Оріген, Григорій Ніський та інші, і також це виразно заперечує Книга Злагоди, як помилкову доктрину про те, що людськість Христа є місцево поширеною в усі місця, або ж що особовим союзом людська природа у Христі перетворена на необмежене єство, та все одно через те, що божественна і людська природа є особово та невіддільно об'єднані у Христі, то Святі Писання і святі отці свідчать про те, що повсюди, де є Христос, там є не половина Його Особи, або лише половина, яка є самою божественною природою, відділено і чисто, без Його набутої людськості і поза набутою людськістю, яка є особово з нею поєднаною або відділеною від неї, та без особового союзу з людськістю. Але що Його ціла Особа, а саме Бога та людини, відповідно до способу особового союзу з людськістю, яка є неосяжною таємницеює всюди присутньою у спосіб та міру знаною Богові.
ЕФ. 4:10: «Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все». Екуменій пояснює це таким чином: «Бо насправді Він вже давно наповнив все самою Своєю божественністю; і, ставши втіленим, щоб все наповнювати Своєю плоттю, Він зійшов і піднявся».
ТЕОФІЛАКТ про те саме місце (Сomment. in Eph., стор. 535, вид. Лонд., 1636): «Для того, щоб Він міг наповнити все Своїм пануванням та діянням, і то також у плоті, оскільки справді перед тим Він вже наповнив Своєю божественністю. Тим більше ці речі є проти Павла Самосатенського і Нестора».
ЛЕВ, Посл. 10 (Посл. 24, гл. 5, стор. 245, і в Проп., стор. 121, цит. вид.): «Католицька Церква живе і йде вперед у цій вірі, що в Христі Ісусі ані у людськість не вірується без правдивої божественності, ані божественність без правдивої людськості».
Той самий (Бесіда 3 «Про страсті»): «Ця католицька віра навчає і цього вона вимагає, щоб у нашому Викупителеві ми знали, що дві природи об'єдналися і, при збереженні їхніх властивостей, стався такий союз обох сутностей, щоб від часу, в якому Слово сталося плоттю в утробі Блаженної Діви, ми не не сміли думати про Бога без цього, тобто, що Він є людиною, як і не думали про людину без цього, а саме, що Він є Бог».
У тому самому місці: «Кожна природа, відмінними діяннями, проголошує свою правду, але не відділює себе від зв'язку з іншою; ані не є без іншої; але Бог набув цілу людину і так Себе з нею об'єднав, а її з Собою, що кожна природа є в іншій, і ніяка природа не перейшла в іншу з утратою своїх властивостей».