Шмалькальдські статті
Третя частина
IІІ: Про покаяння
- Це служіння [Закону] Новий Заповіт зберігає та підсилює, як говорить святий Павло в Рим. 1:18: «Бо гнів Божий зявляється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою». І ще Рим. 3:19: «Став увесь світ винний Богові. Бо жодне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним». І Христос каже (Івана 16:8): «Він [Святий Дух] світові виявить про гріх»
- Таким чином, це є блискавкою Господньою, якою Він уражає миттєво [звалює на землю] як відвертих грішників, так і неправдивих святих [лицемірів], і не дозволяє нікому бути правим [нікого не проголошує праведним], але кидає їх всіх разом у страх і відчай. Це молот, як каже Єремія (23:29): «Хіба слово Моє не таке, як огонь, говорить Господь, і як молот, що скелю розлупує?» Це не activa contritio, або удаване покаяння, але passiva contritio [муки сумління], щирий жаль серця [скорбота], страждання і відчуття смерті.
- Ось це і називається початком щирого розкаяння. І тут людина повинна вислухати присуд, схожий на такий: Ви всініщо, незалежно від того, чи ви відвертий грішник або [на власну думку] святий. Ви всі повинні стати іншими і чинити по- іншому, ніж якими ви зараз є, і як ви чините зараз [незалежно від того, якою людиною ви є], якими б великими, мудрими, могутніми і святими ви не були б. Ніхто тут не є [праведним, святим] побожним і т. д.
- Однак до цього служіння Новий Заповіт негайно додає втішну обітницю благодаті через Євангеліє, в яке потрібно вірувати, як виголошує Христос в Марка 1:15: «Покайтеся, і віруйте в Євангелію!», тобто станьте іншими, чиніть по- іншому і віруйте в Мою обітницю.
- І Івана, що передував Йому, називали проповідником покаяння, однак на прощення гріхів, тобто Іван повинен був викривати всіх людей і приводити їх до визнання того, що вони є грішниками, щоб вони могли знати, ким вони є перед Богом, і могли визнати, що були втраченими людьми, і могли, таким чином, підготуватися до Господа, прийняти благодать, щоб очікувати і приймати від Нього прощення гріхів.
- Таким чином, Сам Господь каже в Луки (24:47): «І щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх».
- Кожного разу, коли один Закон, без додавання до нього Євангелія, чинить своє служіння, то є [ніщо інше, але] смерть і пекло, і людина повинна впасти у відчай, подібно до Саула й Юди, як святий Павло говорить в Рим. 7:10-11: «Через гріх Закон убиває».
- З іншого боку, Євангеліє приносить утіху і прощення гріхів і не єдиним способом, але через Слово і Таїнства і тому подібне, як почуємо далі, для того [таким чином], щоб було у Бога «велике визволення», як говорить Пс. 130:7, від жахливої неволі гріха.
- Однак нам необхідно тепер протиставити неправдиве розкаяння софістів справжньому розкаянню для того, щоб обох їх краще можна було зрозуміти.