Формула Злагоди
ЧАСТИНА 1
КОНСПЕКТ
РОЗДІЛ VІІІ
Про Особу Христову
ЗАПЕРЕЧНЕ
Проти фальшивих доктрин про Особу Христову
- Тому ми відкидаємо і засуджуємо як противну Божому Слову і нашій простій [чистій] християнській вірі всі наступні помилкові статті, коли навчається:
- 1. Що Бог і людина в Христі є не однією Особою, але що одна Особа є Син Божий, а інша Особа є Син Людський, як про це марив Нестор.
- 2. Що божественна і людська природа змішалися одна з одною у одне єство, і людська природа перемінилася у Божество, як про це фанатично стверджував Євтихій.
- 3. Що Христос не є правдивим, природним і вічним Богом, як цього дотримувався [богозневажав] Арій.
- 4. Що Христос не мав правдивої людської природи [яка складається] з тіла і душі, як це уявляв собі Маркіон.
- 5. Що особовий союз чинить тільки спільними титули та імена.
- 6. Що це просто фраза і спосіб мовлення, коли сказано: «Бог є людиною, людина є Бог»; через те божественність нічого не має спільного з людськістю, як також людськість не має нічого насправді, тобто фактично і дійсно, спільного з божественністю [Божеством].
- 7. Що є лише передання словами, тобто, нічим іншим окрім слів, як слова, коли говориться: «Син Божий помер за гріхи світу»; «Син Людський став всемогутнім».
- 8. Що людська природа у Христі стала необмеженим єством у такий само спосіб, що й божественність, є всюди присутньою у такий само спосіб, що й божественна природа, через те, що сутнісна сила і властивість передалися і поширилися на людську природу і відділилися від Бога.
- 9. Що людська природа зрівнялася з божественною природою і уподібнилася до неї у своїй сутності та єстві, або ж у її сутнісних властивостях.
- 10. Що людська природа Христа локально поширена всюди на небі і землі, що навіть не треба приписувати божественній природі.
- 11. Що через властивість Своєї людської природи, Христос не може тілесно перебувати водночас більше як в одному місці, тим більше всюди.
- 12. Що лише проста людськість постраждала за нас і викупила нас, і що Син Божий у стражданні, властиво, не брав жодної участі з людськістю, так наче це Його не стосувалося.
- 13. Що Христос є присутнім з нами на землі у Слові, Таїнствах і всіх наших бідах тільки відповідно до Його божественності, і ця присутність зовсім не стосується Його людської природи, відповідно до якої Він також не має вже більше справи з нами на землі, після того як Він нас викупив Своїми стражданнями і смертю.
- 14. Що Син Божий, Який набув людську природу, після того як Він відклав форму слуги, не здійснює всіх діл Своєї всюдисущості у Своїй людській природі, через неї та з нею, але тільки деякі діла, і лише в тому місці, де перебуває локально Його людська природа.
- 15. Що, відповідно до Своєї людської природи, Він взагалі не є спроможним на всемогутність та інші властивості божественної природи, всупереч виразному проголошенню Христовому (Мт. 28:18): «Дана Мені всяка влада на небі й на землі», і св. Павла (Кол. 2:9): «В Ньому тілесно живе вся повнота Божества».
- 16. Що Йому [Христові, відповідно до Його людськості] дано велику владу на небі і на землі, а саме, величнішу і більшу владу, аніж усім ангелам та іншим творінням, але що Він не бере участі у всемогутності Божій, і що вона Йому також не була дана. Відповідно, вони вигадують посередницьку владу, тобто таку владу між всемогутньою владою Божою і владою інших творінь, яка дана Христові, відповідно до Його людськості повищенням, і ця влада є меншою, аніж Божа, але більшою, аніж у інших творінь.
- 17. Що Христос, відповідно до Свого людського розуму, має певні обмеження щодо того, скільки Він повинен знати, і що Він знає не більше, ніж Йому дається і Йому потрібно знати для [виконання] Свого служіння Судді.
- 18. Що Христос таки не має досконалого знання Бога і всіх Його діл; тим не менше про Нього написано (Кол. 2:3): «В Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані».
- 19. Що Христос не може, відповідно до Його людського розуму, знати те, що було з вічності, що нині відбувається повсюди, і що все ще буде у [всій] вічності.
- 20. Коли навчається і, таким чином, тлумачиться та богозневажливо перекручується місце (Мт. 28:18): «Дана Мені всяка влада», а саме, що всю владу на небі та на землі Христові було відновлено, тобто повернуто, відповідно до божественної природи у воскресінні і вознесінні на небо, так наче у Його стані пониження Він також, відповідно до Своєї божественності, цього позбувся і це покинув. Цією доктриною не лише слова заповіту Христового перекручуються, але й також готується шлях для проклятої аріанської єресі, так, що в кінці заперечується вічна божественність Христа, і, таким чином, Христос, а з Ним наше спасіння, цілковито втрачаються, якщо цій фальшивій доктрині твердо не протистояти із міцною основою Божого Слова та нашої простої християнської [католицької] віри.