Формула Злагоди
ЧАСТИНА 1
КОНСПЕКТ
РОЗДІЛ IV
Про добрі діла
СТВЕРДНЕ
Чиста доктрина християнських церков про цю суперечку
- Для повного твердження і рішення цієї суперечки наша доктрина, віра і віросповідання є:
- 1. Що добрі діла, звичайно і поза сумнівом, ідуть за правдивою вірою, як плід доброго дерева, якщо це не мертва, але жива віра.
- 2. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо також, що добрі діла треба цілковито виключити як в питанні про спасіння, так і в статті про виправдання перед Богом, як Апостол свідчить чіткими словами, де написано: «Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл... Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!» (Рим. 4:6). І в іншому місці: «Спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8, 9).
- 3. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо також, що всі люди, а особливо ті, що народжені знову і відновлені Святим Духом, зобовязані чинити добрі діла.
- 4. У цьому смислі слова «необхідно», «повинні» і «мусять» використовуються правильно і в християнський спосіб також у відношенні до відроджених, і жодним чином вони не суперечать формі та мові здорових слів.
- 5. Тим не менше, згадані слова «необхідність» і «необхідно», якщо їх правильно використовувати стосовно відроджених, не мають на увазі примус, а лише добровільний послух, який правдиво віруючі виявляють, настільки наскільки вони є відродженими не з примусу, а чи поштовху Закону, але добровільно духом; тому що вони більше не є під Законом, але під благодаттю (Рим. 6:14; 7:6; 8:14).
- 6. Тому ми також віруємо, навчаємо і сповідуємо, що коли сказано: «Відроджені чинять добрі діла зі свобідної волі, то це не треба розуміти, наче для відродженої людини є вибір робити, а чи стримуватися від того, щоб робити добро, коли вона того бажає, і при тому зберігати віру, коли вона навмисно перебуває у гріхах.
- 7. Все-таки це не треба розуміти по-іншому, як Господь Ісус Христос і Його Апостоли самі проголошують, а саме: що визволений дух не робить це через страх покарання, або як раб, але з любові до праведності, як діти (Рим. 8:15).
- 8. Хоча ця свобідна воля у вибраних дітях Божих є не повною, але носить тягар великої слабкості, як св. Павло скаржиться про себе (Рим. 7:14-25; Гал. 5:17).
- 9. Все-таки, заради Господа Ісуса Христа, Господь не зараховує цієї слабкості своїм вибраним, як написано: «Тож немає тепер жадного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі» (Рим. 8:1).
- 10. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо також, що не діла,35 але Сам Дух Божий через віру підтримує віру і спасіння в нас, свідченням36 присутності і перебування Якого в нас є добрі діла.