Каталог свідчень
I
Перше, що Писання, як також і отці, говорячи про величність, яку людська природа в Христі одержала через особовий союз, використовують слова «спілкування», «спіль- нота», «участь», «давання», «передано», «впокорив під», «повищення» тощо.
Дан. 7:13: «Аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями І Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Йогопанування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване».
Івана 13:3: «Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки...»
Мт. 11:27: «Передав Мені все Мій Отець...»
Мт. 28:18: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі». Филип. 2:9: «Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Імя, що вище над кожне імя, щоб перед Ісусовим Імям вклоня- лося кожне коліно небесних, і земних, і підземних...»
Еф. 1:22: «І все впокорив Він під ноги Йому...» Пс. 8:6; 1 Кор. 15:27; Євр. 2:8.
Филип. 2:9: «Тому й Бог повищив Його».
ЄВСЕВІЙ (Demonstr. Evang. 1. 4, ч. 13, вид. Париж, 1628): «Але Слово передало останнє від Себе людині, а не прийняло останнього від смертного. Також постачало божественну силу людині, а не, з іншого боку, було введено до участі у смертному».
Знову: «Чинячи Цього Самого (мужа) гідним вічного життя, яке є з Ним, і спільноти в божественності і блаженстві».
АФАНАСІЙ у листі до Епіктетія (том і, стор. 589, вид. Колон), цитований також Епіфанієм проти Діморита (Haeres., 77; Contra Dimоeritas, т. 2, тв., стор. 1005, вид. Колон): «Слово сталося тілом не додатком божественності, але для того, щоби плоть могла воскреснути, не на те, щоб Слово могло покра- щитися Він прийшов від Марії. Бо то був, радше, додаток до людського тіла зі спільноти та союзу з ним Слова».
ЕПІФАНІЙ (Haeresi, 69, Проти аріоманітів, стор. 344; стор. 805, вид. Кол.): «Очевидно, що плоть, яка була від Марії і від нашої раси, переобразилася у славу (у переображенні), набувши славу Божества, небесної честі, досконалості та слави, яку плоть не мала від самого початку, але одержала її у спільноті з Богом Словом».
КИРИЛО (lib. 5, Dialog., т. 5, стор. 562, вид. Париж, 1638): «Тож яким чином плоть Христова воскрешає?» І він відповідає: «Відповідно до союзу з живим Словом, яке пристосоване передавати володіння Своєї природи Своєму власному тілу».
ТЕОДОРИТ, Еф. 1 (т. 3, стор. 297, вид. Пар., 1642): «Але це переступає межі кожного чуда, що природа, набута від нас, є учасником тієї само честі з Тим, Хто набув її, щоб через природу, яка є видимою, було поклоніння тій природі, яка є невидимою».
ДАМАСКІН (книга 3 «Про православну віру», розд. 7, 15): «І ця (божественна природа) наділяє плоть своєю відмінністю, сама залишаючись безпристрасною і такою, що не бере участі у страстях плоті».
Також у розд. 19: «Плоть має спільноту з божественністю Слова, тому що божественні дії здійснюються так, наче через орган тіла і через те, що Той, Хто діє є і божественним і людським. Бо треба знати, що так само, як Його святий розум виконує також свої природні дії, він бере участь у божествен- ності Слова, що діє, узгоджує і править, осягаючи, знаючи та визначаючи все не так, як простий розум людини, але як поєднаний у Особі з Богом, будучи розумом Божим».