Шмалькальдські статті
Третя частина
XІ. Про подружнє життя священиків
- На те, щоб забороняти шлюб і обтяжувати божественний стан священиків довічним целібатом, не мали вони ані повноваження, ані права [вони робили це через злобу, без жодної справжньої на те причини], але діяли вони тут як антихристиянські, тиранічні і втрачені покидьки [здійснили діло антихриста, тиранів і справу втрачених негідників] і таким чином спричинили вони усілякі види жахливих, гидотних і незліченних гріхів блудодійства [розпусних пожадливостей], в яких вони все ще [до цього часу] борсаються.
- Отже, як нам, так і їм не дана влада на те, щоб вчинити жінку з чоловіка, чоловіка з жінки або відмінити усяку стать, так і вони не мають влади [розділяти та] відділяти ці творіння Божі або забороняти їм жити [та співмешкати] чесно в шлюбі один із одним.
- Отже, ми не бажаємо погоджуватися з їхнім гидким целібатом, так само як ми [навіть] не терпимо його, але ми бажаємо мати шлюб вільно, як Бог його запровадив [і заповів його] і не бажаємо ні відміняти, ні заважати Його ділу, бо Павло каже в 1 Тим. (4:1 і далі), що це [заборона подружжя] є «диявольським вченням».