Книга Злагоди

Передмова до українського видання доктора богослов'я Роберта Л. Рана

Передмова Єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука

CONCORDIA
ЗЛАГОДА

Шмалькальдські статті

Вступ доктора Мартіна Лютера

1. Через те, що минулого року Папа Павло III скликав Собор, що мав відбутися в Мантуї десь близько тижня Пятидесятниці, а пізніше переніс його з Мантуї, так що і досі невідомо, де він буде, і чи може бути зібраний. В будь-якому випадку, у нас були причини сподіватися, що нас можуть зібрати на Собор чи звинуватити, навіть не вислухавши там. Таким чином, мені порадили викласти та зібрати статті нашого вчення [щоб вони були зрозумілими], які б служили основою для можливого обговорення, і визначити, з одного боку, чим і до якої міри ми можемо поступитися папістам, а з другого, чого ми дотримуємося несхибно і на чому стоятимемо до кінця.
2. Отже, я написав ці Статті і представив їх нашій стороні. Вони були прийняті та сповідувані нашою стороною одностайно і було вирішено, що ці Статті повинні бути представлені публічно як наше віросповідання, якщо коли-небудь Папа і його прибічники стануть такими ж сміливими, як і серйозними, і в добрій вірі, без обману і підступів зберуть насправді вільний Собор [що і є насправді святим обовязком Папи].
3. Але хоча і Римський Престол жахливо боїться вільного Собору і ганебно тікає від світла так, що він цілковито позбавив, причому навіть своїх прибічників, надії на те, що він дозволить колись проведення такого вільного Собору, не говорячи вже про його скликання, чим вони [папісти] глибоко ображені, причому цілком справедливо, і немало стурбовані з цього приводу [від чого вони незадоволені таким нехтуванням з боку Папи], оскільки вони бачать, що Папа радше згоден, щоб все християнство згинуло і всі душі проклялися, аніж допустити бодай незначне виправлення своєї думки та своїх прибічників, обмеживши свою [чи їхню] тиранію, і все ж таки я вирішив надати розголосу цим Статтям [опублікувати], щоб у випадку моєї смерті до того, як буде скликано Собор (що я повністю допускаю, бо ці шахраї, які остерігаються ясності і тікають від денного світла, докладають усіх зусиль, щоб відкласти і не провести Собор), щоб ті, котрі житимуть після мене, мали моє свідчення для предявлення [відтворення] додатків до того Віровизнання, яке я публікував раніше, і в якому я перебував до цього часу і в якому, з Божої ласки, перебуватиму й надалі.
4. Чому я це кажу? На що мені нарікати? Я все ще живий. Я пишу, проповідую, виступаю з лекціями щодня на людях. [Але] ще є недоброзичливці, і не тільки серед наших противників, але й серед тих, хто заявляє про належність до нашої сторони, котрі насмілюються цитувати мої праці і вчення прямо всупереч мені, змушуючи мене дивитися і слухати те, хоча прекрасно знають, що я навчаю іншого, але [вони] бажають прикрасити свою отруту моїми працями, і таким чином, прикриваючись моїм іменем, [обманювати] звести бідних людей на манівці. Уявіть собі [Боже милостивий!], що ж буде після моєї смерті!?
5. Я думаю, що мені треба відповісти на все це, поки я ще живий. Але ж як я один можу заткнути всі диявольські пельки? Особливо ті [отруєні пельки], що не бажають ані слухати, ані брати до уваги те, що ми пишемо, але докладають усі свої сили та старання, щоб найбезсоромнішим чином спотворити та перекрутити кожну літеру нашого слова. Ці люди нехай відповідають перед дияволом, або ж, кінець кінцем, нехай пізнають вони гнів Божий, який вони заслуговують.
6. Я часто думаю про доброго Жерсона, який вагався, чи треба [писати та] публікувати щось добре. Якщо ви цього не робите, то нехтуєте багатьма душами, які могли би бути врятовані. З іншого боку, якщо ви це робитевідразу ж зявиться диявол, щоб отруїти та перекрутити все через злі та підступні язики, що все отруюють та спотворюють і, таким чином, ваша праця не приносить плоду [немає користі від вашої праці].
7. Як би там не було, досягнення таких людей перебувають на видноті. Бо, поки вони так безсоромно брехали та розпускали про нас плітки і намагалися своєю брехнею утримати людей на своєму боці, Господь ні на мить не припиняв Своєї роботи, зменшуючи число їхніх прихильників та збільшуючи число прихильників нашихВін їх засоромив їхнім-таки обманом і соромить їх і донині.
8. Мушу розказати оповідання. До Віттенбергу був присланий із Франції один доктор, він у нашій присутності заявив, що його короля було переконано в тому, що нібито у нас немає ні церкви, ні суддів [світської влади], ані шлюбу, але всі живуть змішано, як худоба, кожен робить те, що сам забажає.
9. Уявіть собі тепер, як ці люди, котрі в своїх писаннях навязали такий великий обман королеві та іншим народам так, ніби це чистісінька правда, будуть дивитися нам в очі перед престолом суду Христового, коли той день настане? Христос, Господь і Суддя всіх нас, добре знає, що вони обманюють і [завжди] обманювали. Вони мусять, у свою чергу, почути Його вирок, це я точно знаю. Боже, наверни до покаяння тих, кого можна навернути! Що стосується решти, то буде сказано: «Горе вам!» і, на жаль, навіки.
10. Але повернемося до суті предмету. Я щиро бажаю побачити правдивий Християнський Собор [коли-небудь зібраний] для того, щоб вирішити багато питань і допомогти багатьом людям. Не те, що ми потребуємо його, адже через Божу благодать наші церкви так просвічені та оснащені чистим Словом і правильним використанням Таїнств, знанням про різні покликання і правильні діла, що ми, зі свого боку, не просимо ні про який Собор, і в цих питаннях ми не маємо чого надіятися чи чекати від Собору. Але повсюди в єпархіях ми бачимо так багато спустошених і зруйнованих парафій, що наші серця розриваються від горя. Але ні єпископів, ні каноніків не турбує, як живуть і вмирають ці бідні люди, хоча Христос умер і за них також, але яким не дозволено чути, як Він промовляє до них, як Добрий Пастир до Своїх овечок.
11. Мене жахає і страшить, що одного разу Він пошле Собор ангелів на Німеччину, щоб вони повністю нас зруйнували, як Содом і Гоморру, бо цим Собором ми так ганебно глузуємо з Нього.
12. Крім таких необхідних церковних справ, є ще безліч надзвичайно важливих справ у політичній сфері, які треба виправити. Є розлад між князями і станами. Лихварство та жадоба заполонили нас і узаконились [захищаються під видом праведних діл]. Блуд, безсоромність, надмірність [крайнощі] в одязі, обжерливість, азартні ігри, марнота і показність з усіма видами поганих звичок та зла, непослух підлеглих, домашніх та працівників усякого ремесла, а також здирства [і надзвичайно високі ціни] селян (і хто може все перерахувати?)все це настільки збільшилося, що його не можна буде виправити і десятьма Соборами чи двадцятьма Рейхстагами.
13. Якби такі головні питання духовних та світських станів, що противні Богові, розглядалися на Соборі, то на це пішло би стільки часу, що про всілякі дитячі забавки та дурниці на зразок довгих мантій [клейнодів], великих тонзур, широких поясів [або пасів], єпископських чи кардинальських капелюхів чи жезлів і подібних витівок на той час позабувались би. Якби ми спочатку виконували Божу заповідь і дотримувались порядку в духовних і світських володіннях, то в нас знайшлося би достатньо часу для реформування їжі, одягу, тонзур і стихарів. Але якщо ми хочемо ковтати таких верблюдів, а натомість відціджувати комарів, залишаємо колоди і судимо скалки, ми так само по правді могли би задовольнитися Собором.
14. Ось тому я представив декілька статей, бо і без цього у нас є так багато заповідей Божих, щоб ми їх дотримувалися у Церкві, державі та сімї, що ми ніколи не зможемо їх виповнити. Яка ж тоді користь, або що доброго є в тому, що на Соборі приймається так багато постанов та законів, особливо, коли ці головні справи, що наказані Богом, не беруться до уваги і не дотримуються. Так, наче Він зобовязаний шанувати наші витівки, як нагороду за топтання нами Його поважних заповідей. Але наші гріхи обтяжують нас і спричиняють Бога не бути до нас благодатним, адже ми не каємося і, крім того, намагаємося оборонити кожну гидоту.
15. Господи Ісусе Христе, склич Свій Собор Сам і визволи Твоїх слуг Твоїм славним приходом! Папа та його прибічники програли. Вони не отримають ні краплинки з Тебе. Тож допоможи нам, бідним і нещасним, що зітхають до Тебе і палко благають Тебе, згідно з благодаттю, яку Ти дав нам через Твого Святого Духа, Який разом з Тобою і Отцем живе і царює благословенний повіки віків. Амінь.  

<- назад далі ->