‘ормула «лагоди

„ј—“»Ќј 2
ѕќ¬Ќ≈, ѕ–ќ—“≈ ≤ „≤“ ≈ ѕќ¬“ќ–≈ЌЌя ≤ ѕ–ќ√ќЋќЎ≈ЌЌя певних статей јуізбурзького в≥роспов≥данн¤, про ¤к≥ упродовж де¤кого часу була суперечка посеред де¤ких богослов≥в, що п≥д ним п≥дписалис¤, ¤к≥ тут зазначено ≥ викладено в≥дпов≥дно до аналог≥њ Ѕожого —лова ≥ п≥дсумкового зм≥сту нашоњ христи¤нськоњ доктрини.
–ќ«ƒ≤Ћ V≤≤
ѕро —в¤ту ¬ечерю

“вердженн¤ суперечки
ќсновна суперечка м≥ж нашою доктриною ≥ доктриною сакраментар≥ан у ц≥й статт≥.

’оча де¤к≥ сакраментар≥ани намагаютьс¤ говорити та використовувати слова, дуже близьк≥ до јуісбурзького в≥роспов≥данн¤, ≥ форму та метод його церков, ≥ спов≥дують, що у —в¤т≥й ¬ечер≥ т≥ло та кров ’ристов≥ правдиво прий- маютьс¤ в≥руючими³⁷ , все-таки, ¤кщо њх змусити проголосити њхнЇ значенн¤ належно, щиро та ч≥тко, вс≥ вони одностайно по¤сн¤ть свою позиц≥ю, а саме: що правдиве суттЇве т≥ло ≥ кров ’ристов≥ Ї наст≥льки далеко в≥д осв¤ченого хл≥ба та вина у —в¤т≥й ¬ечер≥, наск≥льки далеким Ї найвище небо в≥д земл≥. Ѕо њхн≥ особист≥ слова звучать таким чином: ЂAbesse Christi corpus et sanguinem a signis tanto intervallo dicimus, quanto abest terra ab altissimis coelisї. “обто: Ђћи кажемо, що т≥ло та кров ’ристов≥ Ї наст≥льки далекими в≥д знак≥в, наск≥льки земл¤ Ї в≥ддаленою в≥д найвищих небесї.
“ому вони розум≥ють цю присутн≥сть т≥ла ’ристового не ¤к присутн≥сть тут, на земл≥, але т≥льки по в≥дношенню до в≥ри [коли вони говор¤ть про присутн≥сть т≥ла та кров≥ ’ристових у ¬ечер≥, то вони не мають на уваз≥, що вони Ї присутн≥ми на земл≥, окр≥м стосовно в≥ри], тобто, що наша в≥ра, ¤к≥й нагадують та ¤ку п≥дбадьорюють видим≥ знаки, лише пропов≥дуваним —ловом п≥дн≥маЇтьс¤ ≥ п≥дноситьс¤ понад ус≥ небеса, ≥ там одержуЇ ≥ насолоджуЇтьс¤ т≥лом ’ристовим, ¤ке Ї присутн≥м там, на небесах, ≥ нав≥ть —амим ’ристом, разом ≥з ус≥ма …ого вигодами, у правдивий ≥ суттЇвий, але все-таки духовний спос≥б. Ѕо [вони вважають, що] ¤к хл≥б ≥ вино Ї тут, на земл≥, а не на небесах, то так ≥ т≥ло ’ристове Ї тепер на небесах, а не на земл≥, ≥ через це н≥що ≥нше не сприймаЇтьс¤ вустами у —в¤т≥й ¬ечер≥, окр≥м хл≥ба та вина.
ѕо-перше, вони³⁸ необірунтовано стверджують, що √осподн¤ ¬ечер¤ Ї т≥льки зовн≥шн≥м знаком, ¤ким п≥знаютьс¤ хрис- ти¤ни, ≥ що в н≥й не пропонуЇтьс¤ н≥чого ≥ншого, окр≥м простого хл≥ба та вина (¤к≥ Ї порожн≥ми знаками [символами] в≥дсутнього т≥ла ’ристового). ќск≥льки це переходило вс≥ допустим≥ рамки, то вони спов≥дували, що √осподь ’ристос Ї правдиво присутн≥м у —воњй ¬ечер≥, а саме communicatio idiomatum, тобто лише в≥дпов≥дно до …ого божественноњ природи, а не з≥ —воњм т≥лом ≥ кровю.
ѕ≥сл¤ того, коли вони були змушен≥ ’ристовими словами визнати, що т≥ло ’ристове Ї присутн≥м у ¬ечер≥, то вони все ще розум≥ли це ≥ не проголошували цього н≥¤ким ≥ншим чином, окр≥м ¤к духовно, тобто ¤к участь через в≥ру у …ого сил≥, д≥Ївост≥ ≥ корист≥, тому що [кажуть вони] через ƒух ’рист≥в, який Ї повсюди, наш≥ т≥ла, у ¤ких ƒух ’рист≥в перебуваЇ тут, на земл≥, Ї поЇднаними з т≥лом ’ристовим, ¤ке Ї на небесах.
“аким чином, через ц≥ велик≥, правдопод≥бн≥ слова, багато великих муж≥в були обманутими, коли вони проголошували та хвалилис¤, що в них не було ≥ншоњ думки, окр≥м т≥Їњ, що √осподь ’ристос Ї присутн≥м у …ого ¬ечер≥ правдиво, суттЇво та ¤к живий; але вони розум≥ли це лише в≥дпов≥дно до …ого божественноњ природи ≥ не про …ого т≥ло та кров, ¤к≥ тепер Ї на небесах, ≥ н≥де ≥нде [бо про них вони думають, що вони Ї лише на небесах тощо], ≥ що ¬≥н даЇ нам з хл≥бом ≥ вином …ого правдив≥ т≥ло та кров њсти, щоб ми могли причащатис¤ ними духовно через в≥ру, а не т≥лесно вустами.
Ѕо вони розум≥ють слова ¬ечер≥: Ђ—поживайте, це Ї т≥ло ћоЇї, не належним чином, так, ¤к вони звучать в≥дпов≥дно до л≥тери, але ¤к образний висл≥в; таким чином, Ђспоживанн¤ї т≥ла ’ристового не означаЇ н≥чого б≥льшого, окр≥м Ђв≥руванн¤ї, ≥ що Ђт≥лої Ї екв≥валентом Ђсимволуї, тобто знаком або зображенн¤м т≥ла ’ристового, ¤ке не Ї у ¬ечер≥ на земл≥, але лише на небесах. —лово ЂЇї вони витлумачують сакра- ментально, тобто у позначувальний спос≥б дл¤ того, щоб н≥хто не вважав р≥ч наст≥льки поЇднаною з≥ знаками, так що н≥би також ’ристове т≥ло Ї тепер присутн≥м на земл≥ у невидимий та неос¤жний спос≥б.
“обто т≥ло ’ристове Ї поЇднаним ≥з хл≥бом сакраментально або позначально так, що в≥руюч≥, побожн≥ христи¤ни наст≥льки певно причащаютьс¤ духовно т≥лом ’ристовим, ¤ке Ї вгор≥, на небесах, наск≥льки вустами вони споживають хл≥б. јле те, що т≥ло ’ристове Ї присутн≥м тут, на земл≥, у ¬ечер≥ суттЇво, хоча ≥ невидимо, ≥ неос¤жно, ≥ приймаЇтьс¤ т≥льки вустами, з осв¤ченим хл≥бом, нав≥ть лицем≥рами або тими, хто Ї христи¤нами лише зовн≥ [за назвою], то це вони звикли проклинати та засуджувати, ¤к жахливу богозневагу.
« ≥ншого боку, в јуісбурзькому в≥роспов≥данн≥ з Ѕожого —лова про √осподню ¬ечерю навчаЇтьс¤ таким чином: Ђѕро √ос- подню ¬ечерю серед нас навчаЇтьс¤, що правдив≥ т≥ло та кров ’ристов≥ д≥йсно присутн≥ п≥д час ¬ечер≥ п≥д вигл¤дом хл≥ба та вина, що розпод≥л¤ютьс¤ та приймаютьс¤. ѕротилежн≥ вченн¤, таким чином, в≥дкидаютьс¤ї³⁹ (а саме, доктрина сакраментар≥ан, ¤к≥ водночас в јуісбурз≥ пред- ставили своЇ в≥роспов≥данн¤ про те, що т≥ло ’ристове, через те, що ¬≥н возн≥сс¤ на небеса, не Ї правдиво та суттЇво присутн≥м тут, на земл≥ у “ањнств≥ [в≥роспов≥данн¤, ¤ке заперечуЇ правдиву та сутн≥сну присутн≥сть т≥ла та кров≥ ’ристових у “ањнств≥ ¬ечер≥, ¤ка роздаЇтьс¤ на земл≥ з т≥Їњ причини, що ’ристос возн≥сс¤ на небеса].
Ѕо ц¤ точка зору Ї ч≥тко висловленою у Ћютеровому ћалому атех≥зис≥ наступними словами: Ђ÷е правдив≥ т≥ло та кров √оспода нашого, ≤суса ’риста, у хл≥бов≥ та вин≥, дл¤ того, щоб ми, христи¤ни, њх њли та пили, що запроваджено —амим ’ристомї.⁴⁰
¬ јполог≥њ це не лише ще ч≥тк≥ше проголошуЇтьс¤, але й установлюЇтьс¤ м≥сцем ≥з ѕавла (1 ор. 10:16) ≥ св≥дченн¤м ирила наступними словами: Ђƒес¤ту статтю було схвалено, у ¤к≥й ми спов≥дуЇмо, що в≥руЇмо, що Ђу √осподн≥й ¬ечер≥ т≥ло ≥ кров ’ристов≥ Ї правдиво та матер≥ально присутн≥ми ≥ правдиво пропонуютьс¤ з тими речами, ¤к≥ виднохл≥бом ≥ вином, тим, хто одержуЇ “ањнствої. ÷е в≥руванн¤ ми пост≥йно захищаЇмо, ¤к предмет, ¤кий був ретельно досл≥- джений та розгл¤нутий. Ѕо через те, що ѕавло каже (1 ор. 10:16), що хл≥б Ї сп≥льнотою √осподнього т≥ла, то випливаЇ, що ¤кби √осподнЇ т≥ло не було би по правд≥ присутн≥м, тод≥ хл≥б Ї не сп≥льнотою т≥ла, а т≥льки ƒуха ’ристового. ј ми пере- коналис¤, що не т≥льки –имська ÷ерква стверджуЇ про т≥лесну присутн≥сть ’ристову, але й √рецька ÷ерква тепер також в≥руЇ в це, ≥ ран≥ше в це в≥рилаї.⁴¹ ≤ також наводитьс¤ св≥дченн¤ ирила, що ’ристос також перебуваЇ т≥лесно в нас у —в¤т≥й ¬ечер≥ передаванн¤м …ого т≥ла.⁴²
ѕот≥м, коли т≥, що в јуісбурз≥ подавали своЇ в≥роспов≥данн¤ про цю статтю, обЇдналис¤ ≥з ¬≥роспов≥данн¤м наших церков, то була складена ≥ п≥дписана у ¬≥ттенберз≥ 1536 року доктором ћарт≥ном Ћютером й ≥ншими богословами з обох стор≥н наступна ‘ормула «лагоди,⁴³ тобто статт≥ христи¤нськоњ згоди м≥ж саксонськими богословами та богословами ¬ерх- ньоњ Ќ≥меччини:
Ђћи чули те, ¤к пан ћарт≥н Ѕуцер по¤снював свою точку зору та точку зору ≥нших пропов≥дник≥в, ¤к≥ поприходили з ним ≥з м≥ст, про св¤те “ањнство т≥ла та кров≥ ’ристових, а саме таким чином:⁴⁴
¬они спов≥дують, в≥дпов≥дно до сл≥в ≤рине¤, що в цьому “ањнств≥ Ї дв≥ реч≥, небесна ≥ земна. “ому вони того три- маютьс¤ ≥ навчають, що з хл≥бом ≥ вином т≥ло та кров ’ристов≥ Ї правдиво та сутн≥сно присутн≥, пропонуютьс¤ та приймаютьс¤. ≤ хоча вони не в≥рують у переосуществленн¤, тобто сутн≥сну трансформац≥ю хл≥ба та вина у т≥ло та кров ’ристов≥, ≥ також не дотримуютьс¤ того, що т≥ло та кров ’ристов≥ Ї включен≥ у хл≥б≥ локально, або ж Ї ¤кимось ≥ншим чином пост≥йно поЇднаними з ними поза вико- ристанн¤м “ањнства; все ж таки вони допускають, що через тањнственний союз хл≥б Ї т≥лом ’ристовим тощо [що коли пропонуЇтьс¤ хл≥б, там водночас присутнЇ т≥ло ’ристове, ≥ воно правдиво пропонуЇтьс¤].
“ому що поза використанн¤м, ¤кщо хл≥б в≥дкладаЇтьс¤ ≥ збер≥гаЇтьс¤ у дарохранительниц≥ або носитьс¤ ≥ вистав- л¤Їтьс¤ п≥д час ход≥в, ¤к це буваЇ в папств≥, то вони не вважають, що т≥ло ’ристове Ї присутн≥м.
ѕо-друге, вони притримуютьс¤ того, що запровадженн¤ цього “ањнства, учинене ’ристом, Ї д≥Ївим у христи¤нств≥ [÷еркв≥], ≥ що воно не залежить в≥д г≥дност≥ або нег≥дност≥ служител¤, ¤кий пропонуЇ “ањнство або в≥д того, хто його одержуЇ. “ому що, ¤к каже св. ѕавло, нав≥ть нег≥дн≥ причащаютьс¤ “ањнством,⁴⁵ то вони притримуютьс¤ того, що нав≥ть нег≥дним правдиво пропонуютьс¤ т≥ло та кров ’ристов≥, ≥ що нег≥дн≥ правдиво њх отримують там, де дотримуютьс¤ запов≥дь ≥ запровадженн¤ √оспода ’риста. јле така людина одержуЇ њх на осуд,⁴⁶ ¤к каже св. ѕавло, бо вони зловживають св¤тим “ањнством через те, що вони приймають його без правдивого ка¤тт¤ та в≥ри. “ому що воно було запроваджене з т≥Їю метою, щоб засв≥дчити про те, що в ньому благодать та корист≥ ’ристов≥ засто- совуютьс¤ до тих людей, ¤к≥ правдиво каютьс¤ ≥ вт≥шають себе в≥рою у ’риста, ≥ що так≥ люди Ї включеними в т≥ло ’ристове ≥ обмит≥ …ого кровюї.
Ќаступного року, коли головн≥ богослови јуісбурзького в≥роспов≥данн¤ з≥бралис¤ з ус≥Їњ Ќ≥меччини в Ўмалькальд≥ ≥ розважали про те, що представити на —обор≥ про доктрину ÷еркви, то за сп≥льною згодою доктором Ћютером були написан≥ Ўмалькальдськ≥ статт≥ ≥ вони були п≥дписан≥ ус≥ма богословами, колективно та ≥ндив≥дуально, у ¤ких правдива та належна точка зору Ї ч≥тко висловленою короткими простими словами, ¤к≥ найточн≥ше узгоджуютьс¤ з≥ словами ’риста, ≥ кожн≥ двер≥ та шл¤х дл¤ втеч≥ дл¤ сакраментар≥ан були закритими.
Ѕо на свою вигоду вони витлумачили [перекрутили] ‘ормулу «лагоди, тобто вищезгадан≥ статт≥ про союз, обрамлен≥ минулого року таким чином, що треба було б розум≥ти, що т≥ло ’ристове не пропонуЇтьс¤ ≥з хл≥бом н≥¤ким ≥ншим чином, ан≥ж разом ≥з ус≥ма корист¤ми, —ловом ™вангел≥¤,
≥ що тањнственний союз не означаЇ н≥чого ≥ншого, окр≥м духовноњ присутност≥ √оспода ’риста в≥рою. “ому ц≥ статт≥ проголошують: Ђ’л≥б ≥ вино у —в¤т≥й ¬ечер≥ Ї правдивими т≥лом ≥ кровю ≤суса ’риста, ¤к≥ даютьс¤ та приймаютьс¤ не т≥льки благочестивими, але й також безбожними христи¤намиї⁴⁷ [тими людьми, ¤к≥ не мають н≥чого хрис- ти¤нського, окр≥м ≥мен≥].
ƒоктор Ћютер також б≥льш достатньо виклав ≥ п≥дтвердив цю точку зору з Ѕожого —лова у ¬еликому атех≥зис≥,⁴⁸ де написано: Ђќтже, що ж таке “ањнство ¬≥втар¤? ¬≥дпов≥дь така: ÷е правдиве т≥ло ≥ кров √оспода нашого ≤суса ’риста, що м≥ститьс¤ у хл≥бов≥ ≥ вин≥, ≥ що Ї п≥д вигл¤дом хл≥ба ≥ вина, котр≥ нам, христи¤нам, запов≥дано —ловом ’рис- товим њсти й питиї.
≤ трохи дал≥: Ђ≤ саме —лово Ѕоже (кажу ¤ вам) робить тањнство “ањнствомтак, що це не просто хл≥б ≥ вино, але Ї ≥ називаЇтьс¤ т≥лом ≥ кровю ’ристовимиї.
«нову: Ђ÷им —ловом ви можете зм≥цнювати ваше сумл≥нн¤, кажучи: Ђякщо сто тис¤ч демон≥в, разом з ус≥ма фанати- ками, вигукнуть в один голос: Ђяк можуть хл≥б ≥ вино бути т≥лом ≥ кровю ’ристовими?їто ¤ знаю, що вс≥ дух≥вники ≥ вчен≥ разом уз¤т≥ не мають т≥Їњ мудрост≥, котра м≥стить- с¤ нав≥ть у одному м≥зинчику …ого Ѕожественноњ ¬елич- ност≥. ќтже, тут присутнЇ —лово ’ристове: Ђѕрийм≥ть, споживайте, це т≥ло ћоЇ ѕийте з нењ вс≥, бо це кров ћо¤ Ќового «апов≥туї тощо. Ќа цьому ми перебуваЇмо ≥ хот≥ли би погл¤нути на тих, хто намагаЇтьс¤ навчати …ого зм≥нювати те, що ¬≥н сказав.
ƒ≥йсно правда, що ¤кщо ви в≥дкидаЇте —лово, чи розгл¤даЇте його без —лова, то ви маЇте не що ≥нше, ¤к просто хл≥б ≥ вино. јле ¤кщо до них додано —лово, ¤к це ≥ мусить бути, то Ќим ви маЇте правдиве т≥ло ≥ кров ’ристов≥. Ѕо ¤к вуста ’ристов≥ промовл¤ють про це, так воно ≥ Ї, оск≥льки ¬≥н н≥коли не обманюЇ ≥ н≥кого не вводить в омануї.
“ому легко в≥дпов≥сти на р≥зноман≥тн≥ запитанн¤, що ставл¤ть людей у зам≥шанн¤ в даний часнаприклад: Ђ„и може нав≥ть порочний св¤щеник служити ≥ в≥дправл¤ти “ањнство?їта ≥нш≥ запитанн¤, на кшталт цього. Ѕо тут ми приходимо до висновку ≥ стверджуЇмонав≥ть ¤кщо в≥двертий нег≥дник приймаЇ чи в≥дправл¤Ї ѕричаст¤, це “ањнство залишаЇтьс¤ правдивим, тобто людина споживаЇ правдиве т≥ло ≥ правдиву кров ’ристов≥, так само, ¤к у випадку, коли воно [споживаЇтьс¤ чи] в≥дправл¤Їтьс¤ належним чином. Ѕо воно засноване не на св¤тост≥ людей, але на —лов≥ Ѕожому. ≤ ¤к жоден св¤тий на земл≥, жоден ангел на неб≥ не може перетворити хл≥б ≥ вино в т≥ло ≥ кров ’ристов≥, так ≥ н≥хто не може зм≥нити чи переробити його [ѕричаст¤], нав≥ть ¤кщо його використовують нег≥дно.
Ѕо —лово, через ¤ке це стало ѕричаст¤м ≥ було запрова- джене, не стаЇ фальшивим через людину чи њњ нев≥рство. Ѕо Ѕог не каже: Ђякщо ви в≥руЇте чи г≥дн≥, то споживайте ћоЇ т≥ло ≥ ћою кров, але ¬≥н каже: Ђ¬≥зьм≥ть, споживайте ѕийте ус≥ї, Ђ÷е Ї т≥ло ћоЇ ÷е Ї кров ћо¤ї ≤ також: Ђ÷е чин≥тьї (а самете, що ¤ роблю зараз, запроваджую, даю ≥ зобов¤зую вас споживати).
÷е р≥внозначно тому, щоб сказати: ЂЌеважливо, г≥дн≥ ви чи нег≥дн≥, ви маЇте тут …ого т≥ло ≥ кров силою ≥ чеснотою цих сл≥в, котр≥ додаютьс¤ до хл≥ба ≥ винаї. «верн≥ть увагу ≥ запам¤тайте це добре. Ѕо на ц≥ слова спираютьс¤ вс≥ наш≥ засади, весь наш захист ≥ запоб≥ганн¤ в≥д ус≥х хиб ≥ помилок, котр≥ будь-коли виникали чи ще можуть виникнутиї.
ƒо цього м≥сц¤ був ¬еликий атех≥зис, у ¤кому встанов- люЇтьс¤ з Ѕожого —лова правдива присутн≥сть т≥ла ≥ кров≥ ’ристових; ≥ так само вона розум≥Їтьс¤ не лише щодо в≥руючих ≥ г≥дних, але й щодо нев≥руючих ≥ нег≥дних.
јле ок≥льки цей високоосв≥чений муж [доктор Ћютер, герой просв≥тлений незр≥вн¤ними та найв≥дм≥нн≥шими дарами —в¤того ƒуха] передбачив, що по його смерт≥ дехто зап≥дозрить те, що в≥н в≥д≥йшов в≥д вищезгаданоњ доктрини та ≥нших христи¤нських статей, то в≥н додав таке твердженн¤ до ¬еликого ¬≥роспов≥данн¤:
Ђ„ерез те, що ¤ бачу, що з плином часу намножитьс¤ все б≥льше сект ≥ помилок, ≥ що гн≥ву та злост≥ сатани к≥нц¤ не видно, то дл¤ того, щоб ≥з цього часу впродовж мого житт¤ ≥ по моњй смерт≥, щоб дехто з них не п≥дтримував себе мною ≥ дл¤ того, щоб вони не зм≥цнювали своњх помилок, фальшиво цитуючи моњ писанн¤, ¤к це вже починають робити сакра- ментар≥ани та перехрищенц≥, то ¤ в цьому писанн≥, перед Ѕогом ≥ вс≥м св≥том, спов≥дую мою в≥ру, пункт за пунктом [про вс≥ статт≥ нашоњ рел≥г≥њ].
” ньому ¤ маю нам≥р залишатис¤ до моЇњ смерт≥ ≥ в н≥м (≥ хай Ѕог допоможе мен≥ в цьому!) в≥д≥йти з цього св≥ту ≥ з¤витис¤ перед судовим престолом ≤суса ’риста. ≤ ¤кщо по моњй смерт≥ будь-хто скаже: Ђякби д-р Ћютер жив тепер, то в≥н навчав би ≥ притримувавс¤ б ц≥Їњ або т≥Їњ статт≥ по- ≥ншому, бо в≥н не достатньо розважив про нењї. ѕроти цього ¤ кажу тепер, ¤к ≥ тод≥, тод≥, ¤к ≥ тепер, що Ѕожою благодаттю ¤ найстаранн≥ше знову ≥ знову пор≥внював вс≥ ц≥ статт≥ ≥з ѕисанн¤м [досл≥див њх не одного разу, але дуже часто, в≥дпов≥дно до стандарту —в¤того ѕисанн¤], ≥ часто ¤ њх проходив ≥ змагатимус¤ за них так само впевнено, ¤к ¤ зараз змагаюс¤ за “ањнство ¬≥втар¤. я не п¤ний або необачний. я знаю, що кажу. я також усв≥домлюю про в≥дпов≥дальн≥сть, що ¤ њњ маю при приход≥ √оспода ’риста на останн≥й суд.
“ому хай н≥хто не витлумачуЇ це ¤к жест або пусту балачку. ƒл¤ мене цесерйозно, тому що, Ѕожою благо- даттю, ¤ досить добре вивчив сатану. якщо в≥н може перекручувати або переплутувати Ѕоже —лово, то що в≥н витворить тод≥ з моњми словами або з≥ словами ≥нших людей?ї
ѕ≥сл¤ цього протесту, св¤тоњ пам¤т≥, д-р Ћютер представл¤Ї серед ≥нших статей також цю: Ђ” такий само спос≥б ¤ також кажу ≥ спов≥дуюї (каже в≥н) Ђпро “ањнство ¬≥втар¤, що там т≥ло ≥ кров ’ристов≥ по-правд≥ споживаютьс¤ вустами та пютьс¤ у хл≥б≥ та вин≥, нав≥ть ¤кщо св¤щеники [служи- тел≥], ¤к≥ дають њњ [√осподню ¬ечерю] або т≥, хто приймаЇ њњ, не в≥рують або зловживають нею по-≥ншому. Ѕо вона не залежить в≥д в≥ри або нев≥рства людей, але в≥д Ѕожого —лова ≥ припису, х≥ба що вони перше зм≥н¤ть Ѕоже —лово ≥ припис, ≥ витлумачуватимуть його по-≥ншому, ¤к це робл¤ть вороги цього “ањнства сьогодн≥, у ¤ких, звичайно, немаЇ н≥чого ≥ншого, окр≥м хл≥ба та вина. Ѕо у них також немаЇ —лова ≥ призначеного припису Ѕожого, але вони перекрутили його ≥ зм≥нили його в≥дпов≥дно до своЇњ власноњ примхиї.
ƒ-р Ћютер (¤кий, звичайно, краще в≥д ≥нших розум≥в правдиве ≥ належне значенн¤ јуісбурзького в≥роспов≥данн¤, ≥ ¤кий пост≥йно, аж до самого к≥нц¤, твердо на ньому залишавс¤ ≥ захищав його) незадовго до своЇњ смерт≥, з великим запалом, повторив у своЇму останньому в≥роспо- в≥данн≥ свою в≥ру про цю статтю, де в≥н пише таким чином: Ђя зараховую сакраментар≥ан ≥ фанатик≥в до одн≥Їњ купи, куди вони ≥ належать, та ус≥х тих, хто не в≥руватиме у те, що хл≥б у √осподн≥й ¬ечер≥ Ї …ого правдивим природним т≥лом, ¤ке безбожн≥ люди, так≥, ¤к сам ёда, приймали своњми вустами, так само, ¤к це робив ≥ св. ѕетро, ≥ вс≥ [≥нш≥] св¤т≥. “ой, хто в це не в≥руватиме (кажу ¤) хай мене покине ≥ не спод≥ваЇтьс¤ з≥ мною н≥ на ¤ку сп≥льноту. ≤ншого вибору немаЇ [це мо¤ точка зору, ¤ку м≥н¤ти ¤ не збираюс¤]ї.
« цих по¤снень ≥ особливо з по¤сненн¤ доктора Ћютера, ¤к головного учител¤ јуісбурзького в≥роспов≥данн¤, кожна розумна людина, ¤кщо вона прагне правди ≥ миру, може безсумн≥вно збагнути те, що завжди було належним смислом ≥ розум≥нн¤м јуісбурзького в≥роспов≥данн¤ щодо ц≥Їњ статт≥.
Ѕо причиною того, чому на додаток до вислов≥в ’риста ≥ св. ѕавла: (що хл≥б у ¬ечер≥ ЂЇ т≥ло ’ристовеї або Ђсп≥льнота т≥ла ’ристовогої) використовуютьс¤ також ≥ так≥ форми: Ђп≥д хл≥бомї, Ђз хл≥бомї, Ђу хл≥б≥ї [Ђт≥ло ’ристове Ї присутн≥м ≥ пропонуЇтьс¤ї], Ї та, щоб ними можна було в≥дкинути пап≥стське переосуществленн¤ ≥, щоб можна було зазначити тањнственний союз незм≥нноњ сутност≥ хл≥ба ≥ т≥ла ’ристового.
“ак само висл≥в Ђ—лово сталос¤ т≥ломї (≤вана 1:14) повто- рюЇтьс¤ ≥ по¤снюЇтьс¤ екв≥валентними висловами: Ђ—лово перебувало м≥ж намиї, ≥ так само ( ол. 2:9): Ђ¬ Ќьому т≥лесно живе вс¤ повнота Ѕожестваї, також (ƒ≥њ 10:38): ЂЅог був ≥з Ќимї; також (2 ор. 5:19): ЂЅог у ’рист≥ї, ≥ њм под≥бним; а саме, що божественна сутн≥сть не зм≥нюЇтьс¤ на людську природу, але дв≥ природи незм≥нно Ї особово поЇднаними. [÷≥ фрази повторюють вищезгаданий висл≥в ≤вана ≥ проголошують про те, що вт≥ленн¤м божественна сутн≥сть не перетворюЇтьс¤ у людську природу, але що дв≥ природи Ї особово без зм≥шанн¤ поЇднаними.]
≤ справд≥ багато видатних давн≥х учител≥в: ёстин, ≥пр≥ан, јвгустин, Ћев, √елаз≥й, «олотоустий та ≥нш≥, використовували це пор≥вн¤нн¤ сл≥в ’ристового запов≥ту: Ђ÷ет≥ло ћоЇї, таким чином, а саме, що так, ¤к у ’рист≥ дв≥ окрем≥шн≥, незм≥нн≥ природи Ї нев≥дд≥льно поЇднаними, так ≥ в —в¤т≥й ¬ечер≥ дв≥ сут≥, природний хл≥б ≥ правдиве природне т≥ло ’ристове, Ї присутн≥ми тут разом, на земл≥, у призначеному роздаванн≥ “ањнства.
’оча цей союз т≥ла ≥ кров≥ ’ристових з хл≥бом ≥ вином не Ї особовим союзом, таким, ¤к союз двох природ у ’рист≥, але тањнственним союзом, ¤к його називаЇ д-р Ћютер ≥ наш≥ богослови у часто згадуваних —татт¤х «годи [‘ормул≥ «лагоди] 1536 року та в ≥нших м≥сц¤х, ¤кими вони хот≥ли проголосити, що, хоча вони також використовують форми Ђу хл≥б≥ї, Ђп≥д хл≥бомї, Ђз хл≥бомї, все-таки слова ’ристов≥ вони приймають належно, так, ¤к вони звучать, ≥ розум≥ють це твердженн¤, тобто слова ’ристового запов≥ту Ђ÷ет≥ло ћоЇї, не ¤к образний висл≥в, але ¤к незвичайний висл≥в.
Ѕо ёстин каже так: Ђ÷е ми одержуЇмо не ¤к звичайн≥ хл≥б ≥ звичайний нап≥й; але так ¤к ≤сус ’ристос, наш —паситель, через —лово Ѕоже став плоттю, ≥ задл¤ нашого спас≥нн¤ також мав плоть ≥ кров, то ми в≥руЇмо, що њжа, благосло- венна Ќим —ловом ≥ молитвою, Ї т≥лом ≥ кровю нашого √оспода ≤суса ’ристаї.
ƒоктор Ћютер також у своЇму ¬еликому ≥ особливо в остан- ньому своЇму —пов≥данн≥ про √осподню ¬ечерю з великою серйозн≥стю ≥ запалом захищаЇ ту саму форму вислову, ¤ку ’ристос вжив за першою ¬ечерею.
Ѕо через те, що д-ра Ћютера треба вважати за найвизнач- н≥шого вчител¤ церков, ¤к≥ визнають јуісбурзьке в≥ро- спов≥данн¤, чи¤ ц≥ла доктрина в п≥дсумку та сутност≥ була вм≥щена у статт¤х часто тут згадуваного јуісбурзького в≥роспов≥данн¤, ≥ була представленою ≥мператоров≥ арлов≥ V, то належне розум≥нн¤ ≥ смисл названого јуісбурзького в≥роспов≥данн¤ не може ≥ не повинен бути виведеним належн≥ше ≥ правильн≥ше н≥ з ¤кого ≥ншого джерела, н≥ж ¤к ≥з доктринальних ≥ полем≥чних писань д-ра Ћютера.
≤ справд≥, саме ц¤ точка зору, щойно процитована, основуЇтьс¤ на Їдин≥й тверд≥й, непорушн≥й ≥ безперечн≥й скел≥ правди з≥ сл≥в запровадженн¤ у св¤тому, божественному —лов≥, ≥ його таким чином розум≥ли, навчали та поширювали св¤т≥ Ївангел≥сти ≥ јпостоли, та њхн≥ учн≥.
Ѕо через те, що наш √осподь ≥ —паситель ≤сус ’ристос про якого, ¤к про нашого Їдиного ”чител¤, була дана з небес ус≥м люд¤м ц¤ урочиста запов≥дь: Ђ…ого слухайтес¤ї, не Ї простою людиною або ангелом, але також не лише правдивим, мудрим ≥ могутн≥м, але й самою в≥чною правдою, ≥ самою мудр≥стю, ¬семогутн≥м Ѕогом, який дуже добре знаЇ те, що ≥ ¤к ¬≥н повинен говорити, ≥ який також може могутньо д≥¤ти та зд≥йснювати все, що ¬≥н думаЇ ≥ об≥ц¤Ї, ¤к це ¬≥н каже (Ћуки 21:33): ЂЌебо й земл¤ проминутьс¤, але не минутьс¤ слова ћоњ!ї “акож (ћт. 28:18): Ђƒана ћен≥ вс¤ка влада на неб≥ й на земл≥ї.
„ерез те, що цей правдивий √осподь, наш “ворець ≥ ¬ику- питель ≤сус ’ристос, п≥сл¤ √осподньоњ ¬ечер≥, коли ¬≥н щойно починав —воњ г≥рк≥ стражданн¤ ≥ смерть за наш≥ гр≥хи, у той останн≥й сумний час, з великою розважлив≥стю ≥ урочист≥стю у запровадженн≥ цього найпревелебн≥шого “ањнства (¤ке повинне було використовуватис¤ аж к≥нц¤ св≥ту з великою побожн≥стю та послухом [≥ пок≥рн≥стю], ≥ мало бути пост≥йним нагадуванн¤м про …ого г≥рк≥ стражданн¤ та смерть, ≥ про вс≥ корист≥, знаком [≥ п≥дтвердженн¤м] Ќового «апов≥ту, вт≥хою вс≥х стражденних сердець ≥ твердим союзом та засобом сп≥льноти христи¤н з ’ристом, њхн≥м √оловою, ≥ один з одним), у встановленн≥ та запровадженн≥ —в¤тоњ ¬ечер≥ промовив ц≥ слова про хл≥б, ¤кий ¬≥н поблагословив ≥ дав [—воњм учн¤м]: Ђѕрийм≥ть, споживайте, цет≥ло ћоЇ, що за вас видаЇть- с¤ї, ≥ про чашу вина: Ђ÷екров ћо¤ Ќового «апов≥ту, що за багатьох проливаЇтьс¤ на в≥дпущенн¤ гр≥х≥вї,
то ми зобов¤зан≥ тлумачити ≥ по¤снювати ц≥ слова в≥чного, правдивого ≥ всемогутнього —ина Ѕожого, нашого √оспода, “ворц¤ ≥ ¬икупител¤ ≤суса ’риста, не ¤к алегоричн≥, метафоричн≥, образн≥ вислови, що може в≥дпов≥дати нашому розумов≥, але у прост≥й в≥р≥ ≥ в належному послухов≥ ми повинн≥ приймати ц≥ слова так, ¤к вони звучать, у њхньому належному ≥ простому смисл≥, ≥ ми не повинн≥ дозволити соб≥ бути в≥дведеними в≥д них [в≥д цього виразного запов≥ту ’ристового] н≥¤кими запереченн¤ми або людськими суперечливост¤ми, ¤к≥ випл≥таютьс¤ ≥з людського розуму, незалежно в≥д того, наск≥льки чудовими вони розуму не видавалис¤ б.
Ќав≥ть тод≥, коли јвраам почув Ѕоже —лово про жертвуванн¤ свого сина, то хоча в нього справд≥ були причини, достатн≥ дл¤ того, щоби ставити п≥д сумн≥в те, чи ц≥ слова треба розум≥ти в≥дпов≥дно до букви, а чи в пом≥ркованому або м¤кому тлумаченн≥ через те, що вони суперечили не лише всьому розуму, але ≥ божественному та природному законов≥, але й також головн≥й статт≥ в≥ри про об≥ц¤не Ќас≥нн¤, ’риста, який повинен був народитис¤ в≥д ≤саака, та все-таки, ¤к ≥ ран≥ше, коли йому було дано об≥тницю про блаженне Ќас≥нн¤ в≥д ≤саака (хоча його розумов≥ вона видавалас¤ неможливою), в≥н в≥ддав Ѕогов≥ честь правди, ≥ з найб≥льшою упевнен≥стю прийшов до висновку та пов≥рив, що Ѕог м≥г зробити те, що об≥ц¤в. “ому тут в≥н також розум≥Ї ≥ в≥руЇ в Ѕоже —лово та запов≥дь просто ≥ ч≥тко, так, ¤к вони звучать, в≥дпов≥дно до букви ≥ в≥ддаЇ ц≥лу справу божественн≥й всемогутност≥ ≥ мудрост≥, ¤к≥, ¤к йому в≥домо, мають набагато б≥льше способ≥в ≥ шл¤х≥в сповнювати об≥тницю про Ќас≥нн¤ в≥д ≤саака, ан≥ж це може збагнути людина з њњ сл≥пим розумом.
“аким чином, з ус≥Їю пок≥рн≥стю та послухом, ми також повинн≥ просто в≥рувати простому, твердому, ч≥ткому ≥ важливому слову ≥ запов≥д≥ нашого “ворц¤ ≥ ¬икупител¤, без сумн≥ву ≥ суперечок про те, чи воно може узгоджуватис¤ з нашим розумом або видаватис¤ можливими. Ѕо ц≥ слова промовив “ой √осподь, який Ї —амою необмеженою мудр≥стю та правдою, ≥ все, що ¬≥н об≥ц¤Ї, ¬≥н також може виконати та зд≥йснити.
“епер вс≥ обставини запровадженн¤ —в¤тоњ ¬ечер≥ св≥дчать про те, що ц≥ слова нашого √оспода ≥ —пасител¤, ≤суса ’риста, ¤к≥ сам≥ по соб≥ Ї простими, зрозум≥лими, ч≥ткими, твердими ≥ безсумн≥вними, не можуть ≥ не повинн≥ розум≥тис¤ ≥накше, ¤к у њхньому звичайному, належному ≥ звичному значенн≥. Ѕо через те, що ’ристос дав цю запов≥дь [про споживанн¤ …ого т≥ла тощо] за …ого столом ≥ за ¬ечерею, то немаЇ жодного сумн≥ву про те, що ¬≥н говорить про реальний, природний хл≥б ≥ про природне вино, ¤к також споживанн¤ ≥ питт¤ вустами, так що там метафори, тобто зм≥ни у значенн≥ слова Ђхл≥бї, так наче т≥ло ’ристове Ї ¤кимось духовним хл≥бом або духовною њжею дл¤ душ, бути не може.
“акож —ам ’ристос п≥клуЇтьс¤ про те, щоби не було н≥¤коњ метон≥м≥њ, тобто щоби не було зм≥ни у значенн≥ таким само чином ≥ у слов≥ Ђт≥лої, ≥ що ¬≥н не говорить про знак дл¤ —вого т≥ла або про символ чи образне т≥ло, або про чесноту …ого т≥ла ≥ корист≥, ¤к≥ ¬≥н заслужив жертвою —вого т≥ла [дл¤ нас], але про —воЇ правдиве, сутн≥сне т≥ло, ¤ке ¬≥н видав за нас на смерть, ≥ про —вою правдиву, сутн≥сну кров, ¤ку ¬≥н пролив за нас на дерев≥ [в≥втар≥] хреста на в≥дпущенн¤ гр≥х≥в.
—правд≥, тепер немаЇ такого певного ≥ в≥рного тлумача сл≥в ≤суса ’риста, ¤к —ам √осподь ≤сус, який найкраще розум≥Ї —воњ слова, —воЇ серце ≥ —вою думку, ≥ який Ї наймудр≥шим ≥ всезнаючим дл¤ њхнього по¤сненн¤; який тут, ¤к ≥ в складанн≥ —воЇњ останньоњ вол≥ ≥ запов≥ту, та —вого в≥ков≥чного запов≥ту та союзу, ¤к ≥ в ≥нших м≥сц¤х [представленн¤ ≥ п≥дтвердженн¤] вс≥х статей в≥ри, ≥ в запровадженн≥ вс≥х ≥нших ознак запов≥ту ≥ благодат≥ або “ањнств, ¤к [наприклад] обр≥занн¤, р≥знома- н≥тних жертв у —тарому «апов≥т≥ ≥ св¤того ’рищенн¤, використав не алегоричн≥, але ц≥лковито належн≥, прост≥, безсумн≥вн≥ та ч≥тк≥ слова.
≤ дл¤ того, щоб не виникало непорозум≥нн¤ з≥ словами Ђщо за вас видаЇтьс¤ї, Ђщо за вас проливаЇтьс¤ї, ¬≥н зробив ч≥тке по¤сненн¤. ¬≥н також дозволив —воњм учн¤м перебувати у простому належному розум≥нн≥ ≥ запов≥в њм, щоби вони навчили вс≥ народи дотримуватис¤ того, що ¬≥н запов≥в њм, јпостолам.
“ому вс≥ три Ївангел≥сти (ћт. 26:26; ћр. 14:22; Ћк. 22:19) ≥ св. ѕавло, ¤кий прийн¤в це [запровадженн¤ √осподньоњ ¬ечер≥] п≥сл¤ вознес≥нн¤ ’ристового [в≥д —амого ’риста] (1 ор. 11:24), одностайно, тими ж само словами ≥ складами про осв¤чений та розданий хл≥б повторюють ц≥ виразн≥, ч≥тк≥, тверд≥ та правдив≥ слова ’ристов≥: Ђ÷ет≥ло ћоЇї; вс≥ разом однаково, без жодного ≥ншого по¤сненн¤ [тропа, образу] ≥ в≥дхиленн¤.
“ому немаЇ сумн≥ву, що також у ≥нших частинах “ањнства ц≥ слова Ћуки та ѕавла: Ђ÷¤ чашаЌовий «апов≥т у ћоњй кров≥ї, не можуть мати жодного ≥ншого значенн¤, окр≥м того, ¤ке дають св. ћатв≥й ≥ св. ћарко: Ђ÷е (а саме, те що ви пЇте вустами), Ї ћо¤ кров Ќового «апов≥туї, ¤кою я установлюю, запечатую та п≥дтверджую з вами, люди, ћ≥й запов≥т ≥ Ќовий «апов≥т, а саме прощенн¤ гр≥х≥в.
“ож також повторенн¤, п≥дтвердженн¤ ≥ по¤сненн¤ —лова ’ристового, ¤к≥ робить св. ѕавло (1 ор. 10:16), де в≥н пише таке: Ђ„аша благословенн¤, ¤ку благословл¤Їмо, чи не сп≥льнота то крови ’ристовоњ? ’л≥б, ¤кий ломимо, чи не сп≥льнота в≥н т≥ла ’ристового?їмаЇ розважатис¤ з ус≥Їю старанн≥стю та серйозн≥стю [точно], ¤к особливо ч≥тке св≥дченн¤ про правдиву, реальну, сутн≥сну присутн≥сть ≥ роздаванн¤ т≥ла ≥ кров≥ ’ристових у ¬ечер≥. « цього ми ч≥тко д≥знаЇмос¤ про те, що не лише чаша, ¤ку ’ристос побла- гословив за першою ¬ечерею, ≥ не лише хл≥б, ¤кий ’ристос поламав ≥ роздав, але також ≥ те, що ми ламаЇмо ≥ благослов- л¤Їмо Ї сп≥льнотою т≥ла ≥ кров≥ ’ристових, так що вс≥, хто њсть цей хл≥б ≥ пЇ з ц≥Їњ чаш≥, правдиво приймаЇ ≥ Ї причасником правдивих т≥ла ≥ кров≥ ’ристових.
Ѕо ¤кби т≥ло ’ристове не було присутн≥м, ≥ ¤кби ним прича- щалис¤ не правдиво ≥ не сутн≥сно, а лише в≥дпов≥дно до його сили та д≥Ївост≥, то хл≥б не був би сп≥льнотою т≥ла, але мусив би називатис¤ сп≥льнотою ƒуха, силою ≥ корист¤ми ’ристо- вими, ¤к про це сперечаЇтьс¤ ≥ доводить јполог≥¤.⁴⁹
≤ ¤кщо ѕавло говорить лише про духовну сп≥льноту т≥ла ’ристового через в≥ру, ¤к це м≥сце перекручують сакра- ментар≥ани, то в≥н не казав би, що хл≥б, але що дух або в≥ра Ї сп≥льнотою т≥ла ’ристового. јле коли в≥н каже, що хл≥б Ї сп≥льнотою т≥ла ’ристового, а саме, що вс≥, хто причащаютьс¤ посв¤ченим хл≥бом, також стають причасниками т≥ла ’ристо- вого, то по правд≥ в≥н мусить говорити не про духовне, але про тањнственне причаст¤ або причаст¤ вустами т≥ла ’ристового, ¤ке Ї сп≥льним ≥ дл¤ благочестивих, ≥ дл¤ безбожних христи¤н [христи¤н т≥льки за назвою].
як також причини та обставини цього ц≥лого проголошенн¤ св. ѕавла показують, що в≥н в≥дл¤куЇ ≥ застер≥гаЇ тих, що њд¤ть ≥з пожертв ≥дольських ≥ мають сп≥льноту з поклон≥нн¤м ди¤волу, але все одно йдуть до столу √оспода ≥ стають причасниками т≥ла ≥ кров≥ ’ристових, що вони не повинн≥ приймати т≥ла ≥ кров≥ ’ристових на суд та на осудженн¤ самих себе. Ѕо через те, що вс≥ т≥, що Ї причасниками посв¤ченого та поламаного хл≥ба у ¬ечер≥, також мають сп≥льноту з т≥лом ’ристовим, то св. ѕавло справд≥ не може говорити про духовну сп≥льноту з ’ристом, ¤кою не може зловживати жодна людина, ≥ про ¤ку також не треба н≥кого застер≥гати.
“ому також наш≥ дорог≥ отц≥ ≥ попередники, так≥, ¤к Ћютер та ≥нш≥ чист≥ вчител≥ јуісбурзького в≥роспов≥данн¤, по¤снюють цей висл≥в ѕавла такими словами, ¤к≥ перебувають у найповн≥ш≥й гармон≥њ з≥ словами ’ристовими, коли вони писали: Ђ’л≥б, ¤кий ми ламаЇмо, Ї розданим т≥лом ’ристовим або поширеним [переданим] т≥лом ’ристовим, розданим тим, хто приймаЇ поламаний хл≥бї.
” цьому простому добре обірунтованому по¤сненн≥ цього славетного вченн¤ (1 ор. 10) ми одностайно перебуваЇмо ≥ справедливо вражен≥ тим, що дехто Ї таким см≥ливим, що наважуЇтьс¤ цитувати це м≥сце, ¤ке вони особисто вживали проти сакраментар≥ан, ≥ тепер вживають його за основу дл¤ своЇњ помилки про те, що у ¬ечер≥ т≥лом ’ристовим прича- щаютьс¤ т≥льки духовно. [Ѕо вони говор¤ть таким чином:] Ђ’л≥б Ї сп≥льнотою т≥ла ’ристового, тобто тим, чим ми маЇмо цю сп≥льн≥сть з т≥лом ’ристовим (¤ка Ї ÷ерквою), або ж Ї засобом, ¤ким ми, в≥руюч≥ люди, Ї обЇднан≥ з ’ристом, так само ¤к —лово ™вангел≥¤ Ї засобом, що ос¤гаЇтьс¤ в≥рою, через ¤кий ми Ї духовно обЇднаними з ’ристом ≥ поЇднуЇмос¤ у т≥ло ’ристове, ¤ке Ї ÷ерквоюї.
Ѕо то не лише благочестив≥, побожн≥ ≥ в≥руюч≥ христи¤ни, але також нег≥дн≥, безбожн≥ лицем≥ри, так≥, ¤к ёда ≥ його сп≥льники, ¤к≥ не мають духовноњ сп≥льноти з ’ристом, але йдуть до столу √осподнього без правдивого пока¤нн¤ ≥ наверненн¤ до Ѕога, ≥ приймають вустами у “ањнств≥ правдиве т≥ло ≥ [правдиву] кров ’ристов≥ ≥ своњм нег≥дним споживанн¤м ≥ питт¤м т¤жко гр≥шать проти т≥ла ≥ кров≥ ’риста, ¤к про це виразно навчаЇ св. ѕавло. Ѕо в≥н каже (1 ор. 11:27): Ђ“ому то, хто њстиме хл≥б цей чи питиме чашу √осподню нег≥дної, той гр≥шить не лише проти хл≥ба ≥ вина, не лише проти знак≥в або символ≥в ≥ представництва т≥ла ≥ кров≥, але Ђбуде винний супроти т≥ла та крови √осподньоњї, ¤к≥ присутн≥ там [у —в¤т≥й ¬ечер≥], ¤к≥ в≥н не шануЇ, ¤кими в≥н зловживаЇ ≥ ¤к≥ в≥н зневажаЇ, ¤к юдењ, ¤к≥ по правд≥ вчинили насилл¤ над т≥лом ’ристовим ≥ вбили …ого. “ак само це м≥сце одностайно розум≥ли ≥ по¤снювали давн≥ христи¤нськ≥ отц≥.
ќтже, через це Ї подв≥йне споживанн¤ плот≥ ’ристовоњ, одне Ђдуховнеї, про ¤ке особливо згадуЇ ’ристос (≤в. 6:54), ¤ке не в≥дбуваЇтьс¤ жодним ≥ншим чином, ан≥ж ¤к з ƒухом ≥ в≥рою, у пропов≥дуванн≥ та розважанн≥ про ™вангел≥Ї, так само ¤к ≥ в √осподн≥й ¬ечер≥, ≥ саме по соб≥ Ї корисним та ц≥лющим ≥ необх≥дним у вс≥ часи дл¤ спас≥нн¤ ус≥м христи¤нам. Ѕез нього духовне причаст¤ ≥ тањнственне або ж споживанн¤ вустами у ¬ечер≥, Ї не лише не ц≥лющим, але й нав≥ть шк≥дливим ≥ причиною осуду.
јле це духовне споживанн¤ Ї н≥чим ≥ншим, ¤к в≥рою, а саме: слуханн¤м —лова Ѕожого (в ¤кому ’ристос, правдивий Ѕог ≥ правдивий чолов≥к, Ї представлений разом ≥з ус≥ма …ого корист¤ми, ¤к≥ ¬≥н дл¤ нас здобув —воЇю плоттю, виданою за нас на смерть, ≥ —воЇю кровю, пролитою за нас, а саме, Ѕожою благодаттю, прощенн¤м гр≥х≥в, праведн≥стю ≥ в≥чним житт¤м), щоб ми отримували його з в≥рою ≥ привласнювали соб≥, та у вт≥с≥, що в нас Ї благодатний Ѕог ≥ в≥чне спас≥нн¤ заради √оспода ≤суса ’риста, з ч≥ткою впевнен≥стю ≥ дов≥рою впевнено покладалис¤ на це ≥ перебували в ньому у вс≥х б≥дах ≥ спокусах.
≤нше споживанн¤ т≥ла ’ристового Ї вустами або тањнст- венним, де у —в¤т≥й ¬ечер≥ правдив≥, сутн≥сн≥ т≥ло ≥ кров ’ристов≥ приймаютьс¤ ≥ причащаютьс¤ ус≥ма, хто њсть ≥ пЇ у ¬ечер≥ осв¤чен≥ хл≥б ≥ винов≥руючими, ¤к незм≥нну об≥тницю та запевненн¤ про те, що њхн≥ гр≥хи Ї д≥йсно прощеними, а ’ристос проживаЇ ≥ Ї д≥Ївим у них, а нев≥- руючимина њхн≥й суд ≥ осуд.
÷ьому виразно навчають т≥ слова ’риста, коли за столом ≥ в час ¬ечер≥ ¬≥н пропонуЇ —воњм учн¤м природний хл≥б ≥ природне вино, ¤к≥ ¬≥н називаЇ —воњм правдивим т≥лом ≥ правдивою кровю ≥ на додаток каже: Ђ—поживайте ≥ пийтеї. “аку запов≥дь, з огл¤ду на обставини, справд≥ не можна зрозум≥ти по-≥ншому, окр≥м ¤к про споживанн¤ ≥ питт¤ вустами, а не у вульгарний, плотський, капернањтський спос≥б, але все ж таки надприродним, неос¤жним чином. 65 ƒо цього ≥нша запов≥дь додаЇ ще ≥нше, духовне споживанн¤, коли √осподь ’ристос каже дал≥: Ђ–об≥ть це на спомин про ћенеї, де ¬≥н вимагаЇ в≥ри (¤ка Ї духовним причаст¤м у ’ристовому т≥л≥).
“ому вс≥ давн≥ христи¤нськ≥ учител≥ виразно ≥ у повн≥й гармон≥њ з ц≥лою св¤тою ’ристи¤нською ÷ерквою навчали, в≥дпов≥дно до цих сл≥в ≥ по¤сненн¤ св. ѕавла, що т≥ло ’ристове не лише приймаЇтьс¤ духовно в≥рою, що в≥дбуваЇтьс¤ також без вживанн¤ “ањнства, але й також вустами, не лише в≥руючими та благочестивими, але й також нег≥дними, нев≥руючими, фальшивими та нечестивими христи¤нами. „ерез те, що це Ї надто довгим дл¤ перепов≥данн¤ тут, ми пошлемо христи¤нського читача, заради стислост≥, до повн≥ших писань наших богослов≥в.
«в≥дси очевидним Ї те, наск≥льки несправедливо та зл≥сно сакраментар≥анськ≥ фанатики⁵⁰ висм≥юють ’риста, св. ѕавла ≥ всю ÷еркву, називаючи це причаст¤ вустами ≥ причаст¤ нег≥дних, duos pilos caudae equinae et commentum, cujus vel ipsum Satanam pudeat, ¤к також доктрину про величн≥сть ’риста, excrementum Satanae, quo diabolus sibi ipsi et hominibus illudat, тобто вони говор¤ть про це так жахливо, що благочестивий христи¤нин повинен соромитис¤ це нав≥ть перекладати.
јле ми мусимо також ч≥тко зазначити про те, хто саме Ї нег≥дним гостем на ц≥й ¬ечер≥, а саме: т≥, що йдуть до цього “ањнства без правдивого пока¤нн¤ ≥ жалю за своњ гр≥хи, та без правдивоњ в≥ри ≥ доброго нам≥ру удосконалити своЇ житт¤, ≥ своњм нег≥дним споживанн¤м т≥ла ’ристового п≥дпадають п≥д тимчасов≥ та в≥чн≥ покаранн¤, ≥ Ї винними проти т≥ла ≥ кров≥ ’ристових.
Ѕо христи¤ни слабкоњ в≥ри, сором¤злив≥ ≥ схвильован≥, ¤к≥ через величину ≥ к≥льк≥сть њхн≥х гр≥х≥в Ї нажаханими ≥ думають, що у ц≥й велик≥й нечистот≥, вони не Ї г≥дними цього дорогоц≥нного скарбу ≥ користей ’ристових, ≥ ¤к≥ в≥дчувають ≥ оплакують свою слабк≥сть в≥ри, та з≥ щирого серц¤ бажають того, щоб вони могли служити Ѕогов≥ сильн≥шою, рад≥сн≥шою в≥рою ≥ чист≥шим послухом, Ї правдивими г≥дними гост¤ми, дл¤ ¤ких це високопревелебне “ањнство [≥ св¤тий банкет] запроваджено ≥ призначено.
як ’ристос каже (ћт. 11:28): Ђѕрийд≥ть до ћене, ус≥ стру- джен≥ та обт¤жен≥, ≥ я вас заспокою!ї “акож (ћт. 9:12): ЂЋ≥кар¤ не потребують здоров≥, а слаб≥!ї “акож (2 ор. 12:9): Ђ—ила ћо¤ [Ѕожа] зд≥йснюЇтьс¤ в немоч≥ї. “акож (–им. 14:1): Ђ—лабого в в≥р≥ приймайтеї (в. 3): ЂЅог-бо прийн¤в йогої. Ђўоб кожен, хто в≥руЇ в Ќьогої,чи в нього в≥ра сильна, а чи слабка,Ђмав в≥чне житт¤ї (≤в. 3:15 ≥ дал≥).
ј г≥дн≥сть не залежить в≥д великоњ чи малоњ слабкост≥ в≥ри, але в≥д заслуги ’ристовоњ, ¤кою насолоджувавс¤ стражденний батько малоњ в≥ри (ћарка 9:24), ¤к ≥ јвраам, ѕавло та ≥нш≥, у ¤ких була рад≥сна ≥ сильна в≥ра.
ƒо цього м≥сц¤ ми говорили про правдиву присутн≥сть ≥ подв≥йне причащанн¤ т≥лом ≥ кровю ’ристовими, ¤ке в≥дбуваЇтьс¤ або в≥рою духовно, або також вустами, ≥ г≥дними, ≥ нег≥дними [останнЇ в≥дбуваЇтьс¤ у г≥дних ≥ нег≥дних].
„ерез те, що також постало непорозум≥нн¤ ≥ розбрат посеред де¤ких учител≥в јуісбурзького в≥роспов≥данн¤ про осв¤ченн¤ ≥ про загальне правило, а саме, що Ђн≥що не Ї “ањнством без призначеного вживанн¤ї, то ми також про цю справу зробили братнЇ ≥ одностайне проголошенн¤ один одному такого смислу, а саме:
що не слово або д≥ло людини чин¤ть правдиву присутн≥сть т≥ла ≥ кров≥ ’ристових у ¬ечер≥, чи то заслуга служител¤ чи споживанн¤ ≥ питт¤ або в≥ра причасник≥в, але що все це маЇ приписуватис¤ вин¤тково сил≥ ¬семогутнього Ѕога ≥ запро- вадженню та приписов≥ нашого √оспода ≤суса ’риста. [јле все, що ми представл¤Їмо у ¬ечер≥ ’ристов≥й маЇ приписуватис¤ абсолютно ≥ ц≥лковито сил≥ ≥ —лову ¬семогутнього Ѕога ≥ запровадженню тощо].
Ѕо правдив≥ та всемогутн≥ слова ≤суса ’риста, ¤к≥ ¬≥н промовив на першому запровадженн≥, були д≥Ївими не т≥льки за першою ¬ечерею, але вони тривають, мають владу, д≥ють ≥ Ї все ще д≥Ївими [њхн¤ сила, влада та д≥Їв≥сть тривають ≥ допомагають нав≥ть донин≥]. “ак що всюди, де св¤ткуЇтьс¤ ¬ечер¤ в≥дпов≥дно до запровадженн¤ ’ристового, ≥ вживаютьс¤ …ого слова, в≥д сили та д≥Ївост≥ сл≥в, ¤к≥ ’ристос промовив за першою ¬ечерею, т≥ло ≥ кров ’ристов≥ Ї по правд≥ присутн≥ми, розданими та одержуваними. Ѕо там, де дотримуЇтьс¤ …ого запровадженн¤ ≥ …ого слова промовл¤ютьс¤ над хл≥бом ≥ чашею [вином], ≥ де осв¤чен≥ хл≥б ≥ чаша [вино] роздаютьс¤, там —ам ’ристос через промовлен≥ слова Ї все ще д≥¤льним через перше запровадженн¤, через —воЇ —лово, ¤ке ¬≥н бажаЇ, щоб воно там повторювалось.
як каже «олотоустий у пропов≥д≥ про страст≥: Ђ—ам ’ристос готуЇ цей ст≥л ≥ благословл¤Ї його. Ѕо жодна людина не чинить хл≥б ≥ вино, поставлен≥ перед нами, т≥лом ≥ кровю ’риста, але це робить —ам ’ристос за нас розп¤тий. ÷≥ слова промовл¤ютьс¤ вустами св¤щеника, але Ѕожою силою ≥ благодаттю присутн≥ елементи Ї осв¤ченими у ¬ечер≥ —ловом, де ¬≥н промовл¤Ї: Ђ÷ет≥ло ћоЇї. ≤ так само, ¤к слова (Ѕутт¤ 1:28): Ђѕлод≥тьс¤ й розмножуйтес¤, ≥ наповнюйте землюїбули промовлен≥ лише один раз, але Ї завжди д≥Ївими у природ≥, так, що вона Ї пл≥дною ≥ розмно- жуЇтьс¤, так само ≥ це проголошенн¤ [÷ет≥ло ћоЇ, це кров ћо¤] було промовлено одного разу, але нав≥ть до цього дн¤ ≥ до …ого приходу воно Ї д≥Ївим ≥ чинить так, що у ¬ечер≥ церков Ї присутн≥ми …ого правдиве т≥ло ≥ кровї.
Ћютер також [пише про цей само предмет у такий само спос≥б], (том. vi., вид. ™ни, стор. 99): Ђ—аме …ого запов≥дь ≥ запро- вадженн¤ спроможн≥ ≥ чин¤ть те, що ми даЇмо ≥ одержуЇмо не просто хл≥б ≥ вино, але …ого т≥ло ≥ кров, ¤к це кажуть …ого слова: Ђ÷ет≥ло ћоЇї ≥ т. д. Ђ÷екров ћо¤ї ≥ т. д. Ќе наше д≥ло або проголошенн¤, але запов≥дь ≥ припис ’риста чин¤ть хл≥б т≥лом, а винокровю, в≥д початку першоњ ¬ечер≥ аж до к≥нц¤ св≥ту, а через нашу службу ≥ служ≥нн¤ вони щоденно роздаютьс¤ї.
“акож (том ≥≥≥., ™на, стор. 446): Ђ“ак само ≥ тут, нав≥ть ¤кби ¤ сказав над ус≥м хл≥бом: Ђ÷е’ристове т≥лої, то зв≥дси, звичайно, н≥чого не випливло б, але коли ми скажемо, в≥дпов≥дно до …ого запровадженн¤ ≥ запов≥д≥, у в≥дправ≥ —в¤тоњ ¬ечер≥: Ђ÷ет≥ло ћоЇї, то це…ого т≥ло, не через наше проголошенн¤ або промовлене слово [через те, що ц≥ слова д≥ють тод≥, коли вимовл¤ютьс¤], але через …ого запов≥дьщо ¬≥н так запов≥в нам говорити ≥ робити, та поЇднав —вою запов≥дь ≥ д≥ю з нашим проголошенн¤мї.
≤ справд≥, у в≥дправ≥ —в¤тоњ ¬ечер≥ слова запровадженн¤ повинн≥ виголошуватис¤ або сп≥ватис¤ привселюдно [перед церквою], виразно ≥ ч≥тко, ≥ жодним чином не повинн≥ пропускатис¤ [≥ це з багатьох найважлив≥ших причин.
ѕо-перше,] дл¤ того, щоб ви¤вл¤вс¤ послух запов≥д≥ ’ристов≥й: Ђ–об≥ть цеї [щоб, таким чином, не пропускалос¤ те, що робив —ам ’ристос у —в¤т≥й ¬ечер≥],
≤ [по-друге] щоби в≥ра слухач≥в про природу ≥ пл≥д цього “ањнства (про присутн≥сть т≥ла ≥ кров≥ ’ристових, про прощенн¤ гр≥х≥в ≥ вс≥ корист≥, ¤к≥ були куплен≥ смертю ≥ пролитт¤м кров≥ ’ристовоњ та даруютьс¤ нам у ’ристовому запов≥т≥) м≥г бути збудженим, зм≥цненим ≥ п≥дтвердженим ’ристовим —ловом,
≥ [окр≥м того] щоб елементи хл≥ба ≥ вина могли бути осв¤че- ними дл¤ цього св¤того використанн¤, дл¤ того щоб т≥ло ≥ кров ’ристов≥ могли з ними даватис¤ дл¤ њж≥ та питт¤ [щоб з ними пропонувалос¤ т≥ло ’ристове дл¤ њж≥, а …ого кров дл¤ питт¤], ¤к проголошуЇ ѕавло (1 ор. 10:16): Ђ„аша благословенн¤, ¤ку ми благословл¤Їмої, що в≥дбуваЇтьс¤ н≥¤ким ≥ншим чином, окр≥м ¤к через повторенн¤ ≥ цитуванн¤ сл≥в запро- вадженн¤.
јле все-таки це благословенн¤, або переказ сл≥в ’ристового запровадженн¤, не робить саме “ањнства, ¤кщо ц≥ла д≥¤ ¬ечер≥, так ¤к вона була запроваджена ’ристом, не дотри- муЇтьс¤, ¤к [наприклад] тод≥, коли осв¤чений хл≥б не роздаЇтьс¤, не приймаЇтьс¤ ≥ ним не причащаютьс¤, але його ховають, принос¤ть у жертву або нос¤ть довкола.
јле запов≥дь ’ристова: Ђ–об≥ть цеї,¤ка охоплюЇ ц≥лу д≥ю або в≥дправленн¤ у цьому “ањнств≥, а саме: що у з≥бранн≥ христи¤н хл≥б ≥ вино берутьс¤, осв¤чуютьс¤, роздаютьс¤ ≥ приймаютьс¤, тобто споживаютьс¤ ≥ пютьс¤, ≥ таким чином ви¤вл¤Їтьс¤ √осподн¤ смерть, повинна дотримуватис¤ нев≥дд≥льно ≥ непорушно, ¤к також св. ѕавло представл¤Ї перед нашими очима ц≥лу д≥ю ламанн¤ хл≥ба або роздаванн¤ ≥ прийн¤тт¤ (1 ор. 10:16).
[“епер перейд≥мо також до другого пункту, про ¤кий трошки було згадано ран≥ше]. ƒл¤ того щоб зберегти цю правдиву христи¤нську доктрину про —в¤ту ¬ечерю, ≥ дл¤ того, щоб уникнути ≥ викинути р≥зноман≥тн≥ ≥долопоклонницьк≥ зловживанн¤ та спотворенн¤ цього запов≥ту, то було виведене з≥ сл≥в запровадженн¤ таке корисне правило ≥ стандарт: ЂЌ≥що не маЇ природи “ањнства поза використанн¤м, запровадженим ’ристомї або Ђпоза божественно запровадженою д≥Їюї. “обто: Ђякщо запровадженн¤ ’ристове не дотримуЇтьс¤ так, ¤к ¬≥н те запровадив, то немаЇ н≥¤кого “ањнстваї. ÷ього не можна в≥дкидати н≥¤ким чином, але треба до цього спонукати ≥ цього дотримуватис¤ у церквах Ѕожих.
≤ використанн¤ або д≥¤ тут не означають головним чином в≥ру, ¤к також не лише причащанн¤ вустами, але ц≥лу зовн≥шню, видиму д≥ю √осподньоњ ¬ечер≥, запровадженоњ ’ристом. [ƒл¤ цього по правд≥ потр≥бн≥] осв¤ченн¤, або слова запровадженн¤, роздаванн¤ та прийн¤тт¤, або причащанн¤ вустами [жу- ванн¤] осв¤ченого хл≥ба ≥ вина, ≥ под≥бним чином причащанн¤ т≥лом ≥ кровю ’ристовими.
ј поза цим використанн¤м, коли у папськ≥й мес≥ хл≥б не роздаЇтьс¤, але п≥дноситьс¤ або закриваЇтьс¤, носитьс¤ довкола, ≥ виставл¤Їтьс¤ дл¤ поклон≥нн¤, то це не треба вважати за “ањнство. “ак само ¤к ≥ вода ’рищенн¤, ¤кщо вона вживаЇтьс¤ дл¤ осв¤ченн¤ дзвон≥в або зц≥ленн¤ в≥д прокази, або ¤кимось ≥ншим чином представл¤Їтьс¤ у богослуж≥нн≥, не Ї “ањнством ’рищенн¤. Ѕо в≥д початку [в≥дродженн¤ ™вангел≥¤] це правило було складеним дл¤ протиставленн¤ цим пап≥стським зловживанн¤м, ¤к це по¤снено самим д-ром Ћютером (том iv., виданн¤ ™ни).
јле ми мусимо, окр≥м усього ≥ншого, також звернути увагу на те, що сакраментар≥ани хитро та нечестиво перекручують це корисне ≥ необх≥дне правило дл¤ того, щоб заперечувати правдиву, сутн≥сну присутн≥сть ≥ причаст¤ вустами т≥лом ’ристовим, ¤ке в≥дбуваЇтьс¤ тут, на земл≥, однаково г≥дними та нег≥дними, ≥ витлумачують це ¤к таке, що стосуЇтьс¤ до використанн¤ в≥рою, тобто духовним та внутр≥шн≥м викорис- танн¤м в≥ри, так наче у нег≥дних немаЇ “ањнства, а причаст¤ т≥лом в≥дбуваЇтьс¤ т≥льки духовно через в≥ру, або наче в≥ра чинить т≥ло ’ристове присутн≥м у —в¤т≥й ¬ечер≥, ≥ таким чином нег≥дн≥, нев≥руюч≥ лицем≥ри насправд≥ не приймають т≥ла ’ристового.
ќтже, тепер не наша в≥ра чинить “ањнство, а лише правдиве —лово та запровадженн¤ нашого ¬семогутнього Ѕога ≥ —пасител¤, ≤суса ’риста, ¤к≥ завжди Ї ≥ залишаютьс¤ д≥Ївими у ’ристи¤нськ≥й ÷еркв≥, ≥ воно не стаЇ нед≥йсним або нед≥Ївим через г≥дн≥сть або нег≥дн≥сть служител¤, ан≥ нев≥рство того, хто його приймаЇ. “ак само, ¤к ™вангел≥Ї, нав≥ть хоча безбожн≥ слухач≥ не в≥рують в нього, тим не менше Ї ≥ залишаЇтьс¤ правдивим ™вангел≥Їм, але не д≥Ї у нев≥руючих на спас≥нн¤. “ож чи т≥, що приймають “ањнство, в≥рують, чи не в≥рують, ’ристос, тим не менше, залишаЇтьс¤ в≥рним —воњм словам, коли каже: Ђѕрийм≥ть, споживайте, цет≥ло ћоЇї,≥ ¬≥н зд≥йснюЇ це не нашою в≥рою, але —воЇю всемогутн≥стю.
≤, в≥дпов≥дно, згубною та безсоромною помилкою Ї та, що дехто з лукавого перекрученн¤ цього знайомого правила, припи- сують б≥льше наш≥й в≥р≥, ¤ка [на њхню думку] сама чинить присутн≥м ≥ причащаЇтьс¤ т≥лом ’ристовим, ан≥ж всемогут- ност≥ нашого √оспода ≥ —пасител¤ ≤суса ’риста.
ѕро те, що стосуЇтьс¤ р≥зноман≥тних у¤вних причин ≥ марнотних контраргумент≥в сакраментар≥ан про сутн≥сн≥ та природн≥ властивост≥ людського т≥ла, вознес≥нн¤ ’ристового, …ого в≥дходу з цього св≥ту тощо, то все це було раз ≥ назавжди повн≥стю ≥ детально спростовано з Ѕожого —лова д-ром Ћютером у його полем≥чних писанн¤х: Ђѕроти небесних пророк≥вї,⁵¹ Ђўоб ц≥ слова: Ђ÷ет≥ло ћоЇї сто¤ли непо- хитної,⁵² ¤к також у його Ђ¬еликомуї⁵³ ≥ Ђћалому ¬≥роспов≥- данн≥ про —в¤ту ¬ечерюї⁵⁴ [виданих к≥лька рок≥в потому] та ≥нших його творах, ≥ через те, що в≥д часу його смерт≥ н≥¤ких усп≥х≥в п≥дробними духами дос¤гнуто не було, то, заради стислост≥, ми будемо до того звертатис¤ ≥ на те посилатис¤.
Ѕо ми ан≥ хочемо, ан≥ можемо, ан≥ повинн≥ соб≥ дозвол¤ти бути зведеними думками людськоњ мудрост≥, ¤коњ б влади, а чи зовн≥шнього вигл¤ду вони не мали б, в≥д простого, виразного ≥ ч≥ткого смислу —лова ≥ запов≥ту ’ристового до дивноњ точки зору, ≥ншоњ, н≥ж це озвучують слова, але що у в≥дпов≥дност≥ ≥з тим, що було вище зазначено, ми розум≥Їмо ≥ в≥руЇмо цьому просто.
јргументи, на основ≥ ¤ких ми перебуваЇмо в ц≥й справ≥, ще в≥дколи розпочалас¤ суперечка про цю статтю, Ї такими ж, ¤к≥ в≥д самого початку представив сам д-р Ћютер⁵⁵ проти сакраментар≥ан такими словами: Ђјргументи, на ¤к≥ ¤ опираюс¤ у ц≥й справ≥ Ї такими:
1. ѕершою Ї ц¤ статт¤ нашоњ в≥ри: ≤сус ’ристос Ї сутн≥сний, природний, правдивий, досконалий Ѕог ≥ чолов≥к в одн≥й ќсоб≥, непод≥лений ≥ нерозд≥льний.
2. ƒруга, що Ѕожа правиц¤ Ї повсюди.
3. “рет¤, що Ѕоже —лово не Ї фальшивим ≥ не обманюЇ.
4. „етверта, що Ѕог маЇ ≥ знаЇ про багато способ≥в пере- буванн¤ в будь-¤кому м≥сц≥, а не лише один-Їдиний, про ¤кий легковажно балакають фанатики, ≥ ¤кий ф≥лософи нази- вають локальнимї.
“акож: Ђ™дине т≥ло ’ристове [каже Ћютер] маЇ три- складовий спос≥б або три способи перебуванн¤ будь-де.
ѕерший, зрозум≥лий, т≥лесний спос≥б, такий, ¤к ¬≥н у т≥л≥ ходив по земл≥, коли, в≥дпов≥дно до —вого розм≥ру, ¬≥н чинив ≥ займав м≥сце [був обмежений визначеними м≥сц¤ми]. ÷ей спос≥б ¬≥н все ще може використовувати, коли т≥льки ¬≥н забажаЇ, ¤к це ¬≥н робив по —воЇму воскрес≥нн≥ ≥ використо- вуватиме ќстаннього ƒн¤, ¤к каже ѕавло (1 “им. 6:15): Ђўо …ого свого часу покаже блаженний ≥ Їдиний м≥цний, ÷ар над цар¤ми та ѕан над панамиї, ≤ до олос¤н (3:4) в≥н каже: Ђ оли з¤витьс¤ ’ристос, наше житт¤ї. “аким чином, ¬≥н не Ї в Ѕогов≥ або з ќтцем, н≥ на небесах, ¤к це снитьс¤ диким духам, тому що Ѕог не Ї т≥лесним простором або м≥сцем. ≤ про це св≥дчать м≥сц¤ в ѕисанн≥, ¤к≥ цитують фанатичн≥ духи, ¤к ’ристос покинув св≥т ≥ п≥шов до ќтц¤.
ѕо-друге, неос¤жний, духовний спос≥б, в≥дпов≥дно до ¤кого ¬≥н не займаЇ ≥ не чинить м≥сц¤, але проникаЇ у вс≥ створ≥нн¤, в≥дпов≥дно до …ого [найсвоб≥дн≥шоњ] вол≥, ¤к-от, ¤кщо зробити недосконале пор≥вн¤нн¤, м≥й з≥р проникаЇ кр≥зь пов≥тр¤, св≥тло або воду ≥ не займаЇ або не чинить м≥сц¤; ¤к звук або тон проникаЇ кр≥зь пов≥тр¤ або воду, дошку або ст≥ну, ≥ також не займаЇ ≥ не чинить м≥сц¤; так само ¤к св≥тло ≥ тепло проникають кр≥зь воду, пов≥тр¤, скло, кришталь ≥ њм под≥бне, ≥ перебувають у них, але не чин¤ть ≥ не займають м≥сц¤; багато б≥льше под≥бного [можна було би привести багато пор≥вн¤нь ц≥Їњ справи]. ÷ей спос≥б ¬≥н використав тод≥, коли воскрес ≥з закритоњ [≥ запечатаноњ] гробниц≥, ≥ пройшов кр≥зь замкнен≥ двер≥ [до —воњх учн≥в], ≥ в хл≥б≥ та у вин≥ у —в¤т≥й ¬ечер≥, ≥ ¤к в≥рують, коли ¬≥н народивс¤ в≥д —воЇњ матер≥ [пресв¤тоњ ƒ≥ви ћар≥њ].
ѕо-третЇ, божественний, небесний спос≥б, через те, що ¬≥н Ї одн≥Їю ќсобою з Ѕогом, в≥дпов≥дно до ¤кого, звичайно, вс≥ створ≥нн¤ повинн≥ бути набагато б≥льше проникн≥ ≥ присутн≥ дл¤ Ќього ан≥ж у другому способ≥. Ѕо ¤кщо, в≥дпов≥дно до того, другого способу, ¬≥н може так бути в створ≥нн¤х ≥ з твор≥нн¤ми, що вони не в≥дчувають, не доторкуютьс¤, не обмежують ≥ не ос¤гають …ого, то наск≥льки дивн≥ше ¬≥н Ї у вс≥х створ≥нн¤х в≥дпов≥дно до цього звеличеного, третього способу, так, що вони не можуть …ого н≥ обмежити, н≥ ос¤гнути, а радше, що ¬≥н перед —обою представив, обмежив ≥ ос¤гнув њх! Ѕо ви мусите пом≥щати цей спос≥б присутност≥ ’ристовоњ, оск≥льки ¬≥н Ї одн≥Їю ќсобою з Ѕогом, ≥ ¬≥н перебуваЇ поза створ≥нн¤ми, наск≥льки поза ними перебуваЇ Ѕог. Ѕо ¬≥н Ї одн≥Їю нерозд≥льною ќсобою з Ѕогом. ƒе Ї Ѕог, там також мусить бути ≥ ¬≥н, ≥накше наша в≥ра Ї фальшивою.
јле хто скаже або подумаЇ про те, ¤к це в≥дбуваЇтьс¤? ћи справд≥ знаЇмо, що це так, тому що ¬≥н Ї в Ѕогов≥ поза вс≥ма створ≥нн¤ми, ≥ Ї одн≥Їю ќсобою з Ѕогом, але ¤к це в≥дбу- ваЇтьс¤ ми не знаЇмо. ÷¤ [таЇмниц¤] Ї понад природою ≥ розумом, ≥ нав≥ть понад розумом ус≥х ангел≥в на небесах. ÷е розум≥Ї та знаЇ т≥льки Ѕог. “ож через те, що нам це нев≥домо, однак це правда, то ми не повинн≥ в≥дкидати …ого сл≥в перед тим, ¤к знатимемо те, ¤ким чином можна з упевнен≥стю довести, що т≥ло ’ристове жодним чином не може бути там, де Ї Ѕог, ≥ що цей спос≥б бутт¤ [присут- ност≥] Ї фальшивим. ÷е повинн≥ довести фанатики; але вони здалис¤.
“е, що Ѕог маЇ ≥ знаЇ ще б≥льше способ≥в, у ¤ких ’ристове т≥ло Ї в будь-¤кому м≥сц≥, ¤ цим не хочу заперечувати. јле ¤ хот≥в би зазначити наск≥льки незграбними та тупими людьми Ї ц≥ фанатики, ¤кщо вони допускають, що у т≥ла ’ристового немаЇ б≥льше ¤к першого, збагненного способу. ’оча вони не можуть нав≥ть довести того, що це суперечить нашому значенню. Ѕо жодним чином ¤ не заперечуватиму, що сила Ѕожа може впливати наст≥льки, що одне т≥ло повинне водночас перебувати в певн≥й к≥лькост≥ м≥сць, нав≥ть у т≥лесний, збагненний спос≥б. Ѕо хто доведе те, що це Ї неможливим дл¤ Ѕога? ‘анатики справд≥ думають, що Ѕог цього зробити не може, але хто пов≥рить њхн≥м думкам? „им вони п≥дтверд¤ть так≥ думки?ї
« цих сл≥в д-ра Ћютера ч≥тко видно те, у ¤кому смисл≥ слово духовний використовуЇтьс¤ у наших церквах щодо ц≥Їњ справи. Ѕо дл¤ сакраментар≥ан це слово (духовний) не означаЇ н≥чого ≥ншого, ¤к духовноњ сп≥льноти, коли через в≥ру т≥, що правдиво в≥рують, включен≥ в ’риста, √оспода ≥ стали правдивими духовними членами …ого т≥ла.
јле коли це слово духовний використовуЇтьс¤ щодо ц≥Їњ справи д-ром Ћютером або нами, то ми п≥д ним розум≥Їмо духовний, надприродний, небесний спос≥б, в≥дпов≥дно до ¤кого ’ристос Ї присутн≥м у —в¤т≥й ¬ечер≥, а не лише чинить вт≥ху та житт¤ у в≥руючих, але й також суд у нев≥руючих. “аким чином ми засуджуЇмо капернањстськ≥ думки про вульгарну [≥] плотську присутн≥сть, ¤ку приписують нашим церквам ≥ ¤ку њм нав¤зують сакраментар≥ани, всупереч нашим численним публ≥чним св≥дченн¤м. ” цьому смисл≥ ми також кажемо [бажаЇмо, щоб слово духовно розум≥лос¤ коли ми кажемо], що у —в¤т≥й ¬ечер≥ т≥ло та кров ’ристов≥ духовно приймаютьс¤, споживаютьс¤ ≥ пютьс¤; хоча ц¤ участь в≥дбуваЇтьс¤ вустами, але спос≥б Ї духовний.
“ому наша в≥ра у ц≥й статт≥ про правдиву присутн≥сть т≥ла та кров≥ ’ристових у —в¤т≥й ¬ечер≥ основуЇтьс¤ на правд≥ ≥ всемогутност≥ Ѕога, нашого √оспода ≥ —пасител¤ ≤суса ’риста. ÷≥ основи Ї достатньо м≥цними ≥ над≥йними дл¤ того, щоб зм≥цнювати та установлювати нашу в≥ру у вс≥х спокусах про цю статтю, ≥ дл¤ того, щоб повалити та спростувати вс≥ контраргументи ≥ запереченн¤ сакраментар≥ан, ¤кими б гармон≥йними та правдопод≥бними вони не видавалис¤ розумов≥. ≤ на них христи¤нське серце може твердо ≥ безпечно спочивати та покладатис¤.
¬≥дпов≥дно до цього, серцем ≥ вустами ми в≥дкидаЇмо ≥ засуджуЇмо ¤к фальшив≥, хибн≥ та оманлив≥ ус≥ помилки, ¤к≥ не Ї у згод≥, противними та такими, що опираютьс¤ доктринам, вищезгаданим ≥ основаним на Ѕожому —лов≥, ¤к-от:
1. ѕап≥стське переосуществленн¤, де навчаЇтьс¤, що осв¤чен≥ або поблагословенн≥ хл≥б ≥ вино у —в¤т≥й ¬ечер≥ ц≥лковито втрачають свою речовину ≥ сутн≥сть ≥ Ї зм≥неними на речовину т≥ла та кров≥ ’риста таким чином, що залишаЇтьс¤ лише проста форма хл≥ба ≥ вина, або форми без предмета, п≥д ¤кими форма хл≥ба, ¤кий вже не Ї хл≥бом, але, в≥дпов≥дно до њхнього твердженн¤, втратив свою природну сутн≥сть, т≥ло ’ристове Ї присутн≥м нав≥ть поза в≥дправою —в¤тоњ ¬ечер≥, коли хл≥б замкнено у дарохранительницю або виставлено дл¤ показу та поклон≥нн¤. Ѕо н≥що не може бути “ањнством без Ѕожоњ запов≥д≥ ≥ призначеного використанн¤, дл¤ ¤кого воно Ї запровадженим у Ѕожому —лов≥, ¤к це показано вище.
2. ћи так само в≥дкидаЇмо ≥ засуджуЇмо вс≥ ≥нш≥ пап≥стськ≥ зловживанн¤ цим “ањнством, так≥, ¤к гидота жертви меси за живих ≥ мертвих.
3. “акож те, що, всупереч публ≥чн≥й запов≥д≥ ≥ запровадженню ’ристовому, мир¤нам даЇтьс¤ лише одна форма “ањнства, ¤к так≥ ж само пап≥стськ≥ зловживанн¤ детально спростовуютьс¤ засобами Ѕожого —лова ≥ св≥дченн¤ми давн≥х церков у загальному ¬≥роспов≥данн≥ ≥ в јполог≥њ наших церков, Ўмалькальдських статт¤х та ≥нших писанн¤х наших бого- слов≥в.
јле через те, що в цьому документ≥ ми вз¤лис¤ особливо представити наше ¬≥роспов≥данн¤ ≥ по¤сненн¤ лише про правдиву присутн≥сть т≥ла ≥ кров≥ ’ристових проти сакра- ментар≥ан, де¤к≥ з котрих п≥д ≥менем јуісбурзького в≥роспо- в≥данн¤ ганебно пробралис¤ у наш≥ церкви, то ми також представимо ≥ перерахуЇмо особливо тут помилки сакрамента- р≥ан дл¤ того, щоб застерегти наших слухач≥в, щоб вони [њх ви¤вл¤ли] були на сторож≥ проти них.
¬≥дпов≥дно, серцем ≥ вустами ми в≥дкидаЇмо ≥ засуджуЇмо ¤к фальшив≥, хибн≥ ≥ обманлив≥ вс≥ сакраментар≥анськ≥ точки зору та доктрини, ¤к≥ не Ї в згод≥, противн≥ та опираютьс¤ доктринам вищепредставленим ≥ основаним на Ѕожому —лов≥:
1. оли вони стверджують, що слова запровадженн¤ не треба розум≥ти просто у њхньому належному позначенн≥, ¤к вони звучать, про правдиву сутн≥сну присутн≥сть т≥ла ≥ кров≥ ’ристових у —в¤т≥й ¬ечер≥, але њх треба витлумачувати тропами або образними тлумаченн¤ми в ≥ншому новому, дивному смисл≥. ÷им ми в≥дкидаЇмо ус≥ так≥ сакрамента- р≥анськ≥ точки зору та самозаперечн≥ пон¤тт¤ [де¤к≥ з ¤ких суперечать одне одному], ¤кими б р≥зноман≥тними та багатоскладовими вони не були.
2. “акож, що причаст¤ вустами т≥ла ≥ кров≥ ’ристових у —в¤т≥й ¬ечер≥ заперечуЇтьс¤ [сакраментар≥анами] ≥ навчаЇтьс¤ навпаки, що т≥лом ’ристовим у —в¤т≥й ¬ечер≥ причащаютьс¤ лише духовно та в≥рою так, що у —в¤т≥й ¬ечер≥ наш≥ вуста приймають лише хл≥б ≥ вино.
3. “ак само, коли навчаЇтьс¤, що хл≥б ≥ вино у √осподн≥й ¬ечер≥ не треба вважати б≥льшими за знаки, ¤кими хрис- ти¤ни повинн≥ вп≥знавати один одного. јбо: 4. що вони Ї лише образами, пор≥вн¤нн¤ми ≥ представ- ництвами [символами, типами] далеков≥дсутнього т≥ла ’ристового у такий спос≥б, що ¤к просто хл≥б ≥ вино Ї зовн≥шньою њжею нашого т≥ла, так само ≥ в≥дсутнЇ т≥ло ’ристове, з …ого заслугами, Ї духовною њжею наших душ.
5. јбо що вони не Ї н≥чим б≥льш, але знаками та нагадуванн¤м про в≥дсутнЇ т≥ло ’ристове, ¤кими, знаками, ¤к зовн≥шньою об≥ц¤нкою ми повинн≥ запевнюватис¤, що в≥ра, ¤ка в≥двер- таЇтьс¤ в≥д —в¤тоњ ¬ечер≥ ≥ п≥дноситьс¤ понад ус≥ небеса, стаЇ там такою правдивою причасницею т≥ла ≥ кров≥ ’ристових, ¤к ми у ¬ечер≥ правдиво приймаЇмо вустами зовн≥шн≥ знаки. ≤ що таким чином запевненн¤ ≥ п≥дтвердженн¤ нашоњ в≥ри в≥дбуваЇтьс¤ у —в¤т≥й ¬ечер≥ лише через зовн≥шн≥ знаки, а не через правдиве, присутнЇ т≥ло ≥ кров ’ристов≥, що нам пропонуютьс¤.
6. јбо що у √осподн≥й ¬ечер≥ сила, д≥Їв≥сть ≥ заслуга далеко- в≥дсутнього т≥ла ’ристового роздаютьс¤ лише в≥р≥ ≥, таким чином, ми стаЇмо причасниками …ого в≥дсутнього т≥ла, ≥ що у такий щойно згаданий спос≥б, треба розум≥ти тањнственний союз щодо аналог≥њ знаку ≥ того, що в≥н позначаЇ, тобто ¤к хл≥б ≥ вино нагадують т≥ло ≥ кров ’ристов≥.
7. јбо що т≥ло ≥ кров ’ристов≥ не можуть прийматис¤ ≥ ними не можна причащатис¤, окр≥м ¤к духовно в≥рою.
8. “ак само, коли навчаЇтьс¤, що через …ого вознес≥нн¤ на небеса т≥лом, ’ристос Ї наст≥льки замкненим ≥ обмеженим у визначеному м≥сц≥ на небесах, що з цим самим [—воњм т≥лом] ¬≥н не може ≥ не буде правдиво присутн≥м з нами у —в¤т≥й ¬ечер≥, ¤ка св¤ткуЇтьс¤ в≥дпов≥дно до запровадженн¤ ’ристового на земл≥, але що ¬≥н Ї так далеко зв≥дти, ¤к небо ≥ земл¤ Ї в≥ддаленими одне в≥д одного,⁵⁶ ¤к дл¤ п≥дтвердженн¤ ц≥Їњ помилки де¤к≥ сакраментар≥ани навмисно та нечестиво сфальшували текст (ƒ≥њ 3:21): Ђякий мусить зайн¤ти небої, натом≥сть передали це таким чином: Ђ…ого небо мусить прийн¤тиї або Ђв неб≥ї, або що ¬≥н маЇ бути обмеженим або вм≥щеним, так що у —воњй людськ≥й природ≥ ¬≥н жодним чином не м≥г би бути з нами на земл≥.⁵⁷
9. “ак само, що ’ристос не об≥ц¤в правдивоњ сутн≥сноњ присутност≥ …ого т≥ла та кров≥ у …ого ¬ечер≥, ≥ що ¬≥н не може ≥ не допустить цього, тому що природа ≥ властив≥сть …ого набутоњ людськоњ природи не може цього терп≥ти або дозволити.
10. “ак само, коли навчаЇтьс¤, що не лише —лово ≥ всемогут- н≥сть ’ристова, але й в≥ра чинить т≥ло ’ристове присутн≥м у —в¤т≥й ¬ечер≥. „ерез це слова запровадженн¤ у в≥дправ≥ —в¤тоњ ¬ечер≥ деким пропускаютьс¤. Ѕо, хоча пап≥стське осв¤ченн¤, у ¤кому д≥Їв≥сть приписуЇтьс¤ промовл¤нню, ¤к д≥лу св¤щеника, так наче воно складаЇ “ањнство, Ї справед- ливо докореним ≥ в≥дкинутим, все-таки слова запровадженн¤ не можуть ≥ не повинн≥ жодним чином пропускатис¤ у св¤ткуванн≥ ¬ечер≥, ¤к це показано в попередньому прого- лошенн≥.
11. “ак само, що в≥руюч≥ не повинн≥ шукати т≥ла ’ристового в≥дпов≥дно до сл≥в ’ристового запровадженн¤ з хл≥бом ≥ вином ¬ечер≥, але посилаютьс¤ з≥ своЇю в≥рою в≥д хл≥ба —в¤тоњ ¬ечер≥ до неба, м≥сц¤, де √осподь ’ристос Ї з≥ —воњм т≥лом, щоб вони могли стати його причасниками там.
12. ћи також в≥дкидаЇмо доктрину про те, що нев≥руюч≥ та нерозка¤н≥, безбожн≥ христи¤ни, ¤к≥ лише нос¤ть назву ’риста, але не мають в≥рноњ, правдивоњ, живоњ ≥ спасаючоњ в≥ри, одержують у √осподн≥й ¬ечер≥ не т≥ло ≥ кров ’ристов≥, а лише хл≥б ≥ вино. ≤ через те, що Ї лише два види гостей за ц≥Їю небесною стравою, г≥дн≥ та нег≥дн≥, ми також в≥дкидаЇмо це розр≥зненн¤, учинене [де¤кими] з нег≥дних, а саме, що безбожн≥ еп≥курейц≥ ≥ насм≥шники над Ѕожим —ловом, ¤к≥ Ї у зовн≥шн≥й сп≥льнот≥ ÷еркви, у використанн≥ —в¤тоњ ¬ечер≥, не одержують т≥ла та кров≥ ’ристових на осуд, а одержують лише хл≥б ≥ вино.
13. “ак само ≥ вченн¤ про те, що г≥дн≥сть пол¤гаЇ не лише у правдив≥й в≥р≥, але в особистому приготуванн≥ людини.⁵⁸
14. “ак само, вченн¤, що нав≥ть правдиво в≥руюч≥, ¤к≥ мають ≥ збер≥гають в≥рну, правдиву, живу в≥ру, але все-таки не мали вищезгаданих достатн≥х особистих приготувань, можуть так само, ¤к ≥ нег≥дн≥ гост≥, приймати це “ањнство на осуд.
15. “ак само, коли навчаЇтьс¤, що елементам або видимим формам осв¤ченого хл≥ба та вина треба поклон¤тис¤. јле н≥хто, х≥ба що ар≥анський Їретик, не може заперечувати, що —амому ’ристов≥, правдивому Ѕогов≥ ≥ людин≥, який Ї правдиво та сутн≥сно присутн≥м у ¬ечер≥ у правдивому њњ використанн≥, треба поклон¤тис¤ у духов≥ ≥ правд≥, ¤к також у ≥нших м≥сц¤х, особливо там, де з≥брана …ого громада.
16. ћи в≥дкидаЇмо ≥ засуджуЇмо також ус≥ упереджен≥, глумлив≥, богозневажницьк≥ запитанн¤ та вислови, ¤к≥ представл¤ютьс¤ щодо надприродних, небесних таЇмниць ц≥Їњ ¬ечер≥ у вульгарний, плотський, капернањстський спос≥б.
≤нш≥ додатков≥ антитези, або ж в≥дкинут≥ противн≥ доктрини, докорен≥ ≥ в≥дкинут≥ у попередньому проголошенн≥, ≥ ¤к≥, через брак часу, ми не хочемо повторювати, та будь-¤к≥ точки зору та помилков≥ думки, ¤к≥ ще залишаютьс¤, можуть бути легко зрозум≥лими та названими з попереднього проголошенн¤. Ѕо ми в≥дкидаЇмо ≥ засуджуЇмо все те, що не Ї в згод≥, противне ≥ опираЇтьс¤ доктрин≥, ¤ку ми згадали вище, ≥ ¤ка Ї до к≥нц¤ основаною на Ѕожому —лов≥.

³⁷—лова альв≥на та Ѕези.
³⁸÷в≥ніл≥ та його посл≥довники.
³⁹јуісбурзьке в≥роспов≥данн¤, ст. х.
⁴⁰ћалий атех≥зис, “ањнство —в¤того ѕричаст¤: 2.
⁴¹јполог≥¤, х:54 ≥ дал≥.
⁴²“ам само, х:55.
⁴³¬≥ттенберзька «лагода, ¤ка була написана ћеланхтоном.
⁴⁴ƒив. Corpus Reformatorum. iii.:75.
⁴⁵1 ор. 11:27.
⁴⁶“ам само 11:29.
⁴⁷Ўмалькальдськ≥ статт≥, частина ≤≤≤, ст. vi.
⁴⁸„астина V., 6, 8, 10-14.
⁴⁹—татт¤ х.:54.
⁵⁰“еодор Ѕеза та ≥нш≥.
⁵¹1525 р.
⁵²1527 р.
⁵³1528 р.
⁵⁴1544 р.
⁵⁵” «¬еликому ¬≥роспов≥данн≥ про —в¤ту ¬ечерю
⁵⁶ альв≥н ≥ Ѕеза.
⁵⁷ альв≥н ≥ в≥ттенберзьк≥ крипто-кальв≥н≥сти.
⁵⁸Ѕеза.

<-назад вперед->

нига «лагоди

‘ормула «лагоди