Формула Злагоди
ЧАСТИНА 2
ПОВНЕ, ПРОСТЕ І ЧІТКЕ ПОВТОРЕННЯ І ПРОГОЛОШЕННЯ певних статей Ауґзбурзького віросповідання, про які упродовж деякого часу була суперечка посеред деяких богословів, що під ним підписалися, які тут зазначено і викладено відповідно до аналогії Божого Слова і підсумкового змісту нашої християнської доктрини.
ПРО ВИЧЕРПНИЙ ПІДСУМОК, ОСНОВУ, ПРАВИЛО І СТАНДАРТ, яким, відповідно до Божого Слова, треба судити про всі догми та суперечки, які сталися, у християнський спосіб повинні пояснюватися та вирішуватися.
- Через те, що для цілісної і постійної єдності у Церкві передусім треба мати вичерпний, одностайно схвалений підсумок і форму, у яких будуть зведені разом із Божого Слова загальні доктрини, скорочені до малого обєму, які церкви вірної християнської релігії визнають за віросповідні (як і давня Церква мала для цього використання свої затверджені Символи віри);
- І через те, що такий авторитет не повинен надаватися приватним писанням, але таким книгам, які є складеними, схваленими та прийнятими в імя церков, що віросповідно повязані однією доктриною і релігією, то ми проголосили одне одному і серцем, і вустами, що ми ані створимо, ані приймемо якогось окремого або нового сповідання нашої віри, але визнаємо за віросповідні публічні загальні писання, які завжди і повсюди були прийнятими в усіх церквах Ауґсбурзького віросповідання, оскільки в усіх статтях з усіх сторін була одностайна вірність, і дотримування, і використання чистої доктрини Божого Слова, як її пояснював покійний доктор Лютер.
- 1. Перше, ми приймаємо та вважаємо пророцькі та Апостольські Писання Старого та Нового Заповітів за чисті, чіткі джерела Ізраїлю, які є єдиним вірним стандартом, за яким треба судити про всіх учителів і доктрини.
- 2. І через те, що здавна вірна християнська доктрина у чистому, здоровому смислі була зібраною з Божого Слова у короткі статті або секції проти перекручення єретиків, ми приймаємо за віросповідні три Вселенські Символи віри, а саме: Апостольський, Нікейський і Афанасіївський, як славетні сповідання віри, короткі, благочестиві та основані на Божому Слові, у яких всі єресі, що на той час постали були у Християнській Церкві, чітко та беззаперечно спростовуються.
- 3. По-третє. Через те, що у ці останні часи Бог з особливої благодаті вивів Свою правду знову із темряви папства на світло через вірне служіння цінного мужа Божого, доктора Лютера, і проти перекручень папства, як також інших сект, зібрав ту саму доктрину з Божого Слова у статті та розділи Ауґсбурзького віросповідання, то ми віросповідно приймаємо також перше, незмінене Ауґсбурзьке віросповідання (не через те, що воно було упорядковане нашими богословами, а через те, що воно було виведеним із Божого Слова і твердо та добре на ньому основане саме у тій формі, у якій воно було передано на письмі у році 1530 і представлене імператорові Карлові V деякими курфюрстами, князями та станами Римської імперії, як спільне віросповідання реформованих церков у Ауґсбурзі), за Символ віри нашого часу, яким наші реформовані церкви відрізняються від папських та інших невизнаних і осуджених сект та єресей, за звичаєм і практикою ранньої Церкви, у якій пізніші Собори, християнські єпископи та вчителі зверталися до Нікейського Символу віри та сповідували його [публічно проголошували, що його приймали].
- 4. По-четверте. Для того щоб повніше викласти і вберегти належний і вірний смисл часто цитованого Ауґсбурзького віросповідання від папістів і для того, щоб під іменем Ауґсбурзького віросповідання не вкрадалися осуджені помилки у Церкву Божу, після того, як було представлено Віросповідання, було складено повнішу Апологію і видано її у році 1531. Ми одностайно приймаємо її також як віросповідну, тому що у ній назване Ауґсбурзьке віросповідання не лише достатньо розяснене і захищене, але й підтверджене чіткими, неспростовними свідченнями Святого Письма.
- 5. По-пяте. Статті, укладені, схвалені та прийняті у Шмалькальді на великому зібранні богословів у році 1537, ми віросповідно приймаємо у формі у якій вони були вперше обрамлені та надруковані для того, щоб бути представленими на Соборі в Мантуї, або де би він не проводився, в імя курфюрстів, князів та станів, як пояснення вищезгаданого Ауґсбурзького віросповідання, у якому благодаттю Божою вони визначилися перебувати. У них повторюється доктрина Ауґсбурзького віросповідання, деякі статті наводяться в більшому обсязі зі Слова Божого, а окрім того, там достатньо зазначено про причину і основу того, чому ми покинули папістські помилки та ідолопоклонства, і того, чому не можемо мати з ними спільноти, як також, чому ми не вирішили і навіть не думали про те, щоб про це прийти до згоди з Папою.
- 6. Останнє. Через те, що ці вкрай важливі питання належать також простим людям і мирянам, які для свого спасіння мусять розрізняти між чистою і фальшивою доктриною, ми приймаємо як віросповідні також Великий і Малий Катехізиси доктора Лютера у тому вигляді, як вони є ним написані та включені у його твори, тому що вони були одностайно схваленими і прийнятими усіма церквами, що належать до Ауґсбурзького віросповідання, і вони публічно використовувалися у церквах, школах і [приватно у] сімях, і через те, що також у них вміщено християнську доктрину зі Слова Божого у найвірніший і найпростіший спосіб, і в подібний спосіб достатньо пояснено для простих мирян.
- Ці публічні загальні твори завжди вважалися в чистих церквах і школах суттю та типом доктрини, яку покійний доктор Лютер прекрасно вивів зі Слова Божого проти папства та інших сект і надійно її установив. До його повних пояснень у доктринальних і полемічних творах ми звертаємося у тому обсязі та в такий спосіб, як це зазначив сам доктор Лютер у потрібному та християнському застереженні про свої твори, у написаній латиною передмові до його виданих творів, у якій він виразно провів це розмежування, а саме, що саме Боже Слово є і повинне залишатися єдиним стандартом і правилом, до якого не можна прирівнювати писання жодної людини, але якому все повинне підпорядковуватися.
- Але цим не відкидаються інші добрі, корисні, чисті книжки, тлумачення Святих Писань, спростування помилок, пояснення доктринальних статей (які, настільки наскільки вони узгоджуються з вищезгаданим типом доктрини, вважаються за корисні тлумачення та пояснення і можуть з користю вживатися). Але тим, що до цього часу було сказано про підсумок нашої християнської доктрини, ми лише мали на увазі те, що ми прийняли визначену, спільну форму доктрини, яку наші євангелицькі церкви разом і спільно сповідують; з якої і відповідно до якої, через те, що вона виведена була із Божого Слова, про всі інші писання треба судити та перевіряти щодо того, чи їх треба схвалювати та приймати.
- Бо те, що ми включили до складу вищезгадані писання, а саме: Ауґсбурзьке віросповідання, Апологію, Шмалькальдські статті, Лютерові Великий і Малий Катехізиси, як підсумок нашої доктрини, сталося через ту причину, що вони завжди були і всюди вважалися як такі, що містять спільне, одностайно схвалене розуміння наших церков, оскільки головні і найосвіченіші богослови того часу їх підписали, і всі євангельські церкви і школи сердечно їх прийняли.
- Як також вони, як було раніше згадано, були добре написаними і викладеними перед поділами серед богословів Ауґсбурзького віросповідання, а потім через те, що їх вважали за безсторонні, як також вони не могли і не повинні були заперечуватися жодною стороною з тих, що вступили у суперечку, і ніхто з тих, хто вірний Ауґсбурзькому віросповіданню не нарікатиме на ці писання, але їх радісно прийме і терпітиме їх як свідків [правди].
- Тож ніхто не може звинувачувати нас в тому, що ми виводимо з них пояснення і рішення про статті у суперечці, і що коли ми кладемо Боже Слово, вічну правду, в основу, то ми також представляємо і цитуємо ці писання як свідчення правди, і представлення одностайно прийнятого правильного розуміння наших попередників, які міцно трималися чистої доктрини.