Формула Злагоди
ЧАСТИНА 1
КОНСПЕКТ
РОЗДІЛ V
Про Закон і Євангеліє
СТВЕРДНЕ
Чиста доктрина Божого Слова
- 1. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що відмінність між Законом і Євангелієм має в Церкві дотримуватися, як особливо яскраве світло, яким, відповідно до докору св. Павла, правильно ділилося Слово Боже.
- 2. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що Закон є властиво божественною доктриною, яка навчає, що є правильним і угодним Богові, і засуджує все, що є гріхом і суперечить Божій волі.
- 3. Тож все, що засуджує гріх, є Законом і належить до проповіді Закону.
- 4. Але властиво Євангеліє є такою доктриною, яка навчає, що людина, яка не дотрималася Закону і є, таким чином, засудженою ним, повинна вірувати, а саме: що Христос спокутував і вчинив сатисфакцію за всі гріхи і без жодних заслуг з їхнього боку [без втручання заслуг грішника], здобув і досягнув прощення гріхів, праведності, що є корисною перед Богом, і вічне життя.
- 5. Але через те, що термін «Євангеліє» не використовується у одному і тому самому смислі у Святому Письмі, про що раніше постали були розходження, то ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що коли під терміном «Євангеліє» мається на увазі ціла доктрина Христова, яку Він запропонував у Своєму служінні, як також чинили Його Апостоли (у такому смислі вона використовується у Марка 1:15; Діях 20:21), то правильно сказано і написано, що Євангеліє є проповідуванням покаяння і прощення гріхів.
- 6. Але коли Закон і Євангеліє протиставляються одне одному, як тоді, коли сам Мойсей називається учителем Закону, а Христос проповідником Євангелія, то ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що Євангеліє не є проповідуванням покаяння і докору, але, властиво, воно є нічим іншим, як проповідуванням утіхи та радісного послання, яке не докоряє і не лякає, але проти страху Закону втішає сумління, вказує лише на заслуги Христові, і знову втішає їх дорогоцінним проповідуванням благодаті і ласки Божої, здобутої через Христову заслугу.
- 7. Щодо обявлення гріхів, через те що перед очима всіх людей висить покривало Мойсеєве, допоки вони чують просте проповідування Закону і нічого не чують про Христа, і, отже, не вчаться із Закону правильно осягати свої гріхи, але стають або самовпевненими лицемірами [які надимаються думками про власну праведність], як фарисеї, або впадають у відчай, як це зробив Юда, то Христос бере Закон у Свої руки і пояснює його духовно (Мт. 5:21; Рим. 7:14). І, таким чином, гнів Божий обявляється з неба проти всіх грішників (Рим. 1:18), про те, наскільки великим він є; таким чином їх направлено до Закону, а потім з нього вони перше дізнаються правду про свої гріхизнання до якого Мойсей ніколи не міг їх змусити.
- Отже, хоча проповідування страждань і смерті Христа, Сина Божого,41 є серйозним і жахливим проголошенням Божого гніву, яким люди спершу ведуться просто до Закону, після того, коли з них спаде покривало Мойсеєве, так щоб вони перше пізнали, які великі речі від нас вимагає Бог у Своєму Законі, з якого ми нічого не можемо дотриматися, а тому повинні шукати всю нашу праведність у Христі.
- Все-таки, настільки наскільки все це (а саме: Христові страждання і смерть) проголошує Божий гнів і лякає людину, все ж таки, це все ще не є, властиво, проповідуванням Євангелія, але проповідуванням Мойсея і Закону, а отже, «чужим ділом» Христовим, яким Він добивається Свого служіння, тобто проповідування благодаті, втіхи та оживлення, які є, властиво, проповідуванням Євангелія.
41 Аґрікола вважав, що цього було достатньо для збудження каяття.