Формула Злагоди
ЧАСТИНА 1
КОНСПЕКТ
Про суперечливі статті посеред богословів Ауґзбурзького віросповідання, викладені і примирені християнським чином відповідно до Божого Слова у таких резюме.
ВСТУП
Про докладний підсумок, правило і стандарт, відповідно до яких мають судитися усі догми, а всі суперечки, що виникли, повинні вирішуватися і викладатися християнським чином.
- I. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що єдиним правилом і стандартом, відповідно до яких повинні оцінюватися та судитися всі догми і вчителі, є ніщо інше, як пророцькі і апостольські Писання Старого і Нового Заповітів, як написано (Пс. 119:105): «Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї». І св. Павло (Гал. 1:8): «Але якби й... Ангол із неба зачав благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде проклятий!»
- Інші писання стародавніх або сучасних учителів, якої б репутації вони не мали, не повинні вважатися за рівні зі Святим Письмом, але повинні їм підкорятися, і їх не треба приймати по-іншому або більше як свідчення того, яким чином з часу Апостолів і де було вбережено [чисту] доктрину Апостолів і пророків.
- ІІ. І через те, що одразу по часі Апостолів і навіть за їхнього життя постали фальшиві учителі та єретики, і проти них у ранній Церкві було складено Символи, тобто короткі, прості віросповідання, які визнавалися за одностайну, вселенську християнську віру і віросповіданням православної і правдивої Церкви, а саме: АПОСТОЛЬСЬКИЙ СИМВОЛ ВІРИ, НІКЕЙСЬКИЙ СИМВОЛ ВІРИ ТА АФАНАСІЇВСЬКИЙ СИМВОЛ ВІРИ; то ми сповідуємо їх як такі, що нас зобовязують, і таким чином ми відкидаємо всі єресі і догми, які відповідно були введені в Церкву Божу.
- ІІІ. І навіть більше, щодо розколу в питаннях віри, який стався за нашого часу, ми вважаємо одностайний консенсус і сповідання нашої християнської віри, особливо проти папства і його фальшивого поклоніння, ідолопоклонства, забобонів, і проти інших сект, а саме: АУҐСБУРЗЬКЕ ВІРОСПОВІДАННЯ, яке було представлене імператорові Карлові V в Ауґсбурзі 1530 року, на великому Зібранні, разом із його АПОЛОГІЄЮ і СТАТТЯМИ, що написані у ШМАЛЬКАЛЬДІ у 1537 році і підписані головними богословами того часу.
- І через те, що такі справи стосуються також мирян і спасіння їхніх душ, ми віросповідно визнаємо МАЛИЙ І ВЕЛИКИЙ КАТЕХІЗИСИ ДОКТОРА ЛЮТЕРА, так як вони включені в твори Лютера, як Біблію для мирян, у якій вміщено все, що довше розглядається у Святому Письмі, і є необхідним для того, щоб християнин знав для свого спасіння.
- Відповідно до цього, як проголошено вище, всі доктрини мають бути узгодженими, і те, що, таким чином, цьому суперечить, має відкидатися і засуджуватися як таке, що протиставиться одностайному проголошенню нашої віри.
- Таким чином, розрізнення між Святим Письмом Старого і Нового Заповітів та всіма іншими творами збережено, і Святе Письмо саме залишається єдиним суддею, правилом і стандартом, відповідно до якого, як до єдиного мірила, повинні розглядатися і судитися всі догми щодо того, чи вони є добрими чи злими, правильними чи неправильними.
- А інші Символи і твори, які цитуються, не є суддями, як є Святе Письмо, а лише свідченням і проголошенням віри щодо того, як у будь-який час розумілося і пояснювалося Святе Письмо статтями у суперечці в Церкві Божій тими, хто тоді жив, і про те, як було відкинуто та осуджено протилежну догму [якими аргументами були відкинуті та осуджені ті догми, які конфліктували зі Святим Письмом].