Сповідання віри
Статті віри та вчення
XX стаття. Про віру та добрі діла
- Наших учителів було неправдиво звинувачено в тому, що вони забороняють добрі діла.
- Їхні писання про Десять Заповідей, а також інші писання засвідчують, що вони дали добрі й корисні поради та настанови щодо правдивого християнського стану та діл.
- Про це мало навчалося раніше, коли більша частина проповідей стосувалася дитячих і марних справ, як-от: чотки, шанування святих, чернецтво, ходіння на прощу, установлені пости, святі дні, братства і т. д.25
- Наші опоненти вже більше не вихваляють цих марних діл, як-то вони робили, і нині вони також навчилися говорити про віру, про яку вони взагалі в минувшину не проповідували.
- 3араз вони не навчають, що ми виправдовуємося перед Богом лише своїми ділами, але додають віру в Христа
- і кажуть, що віра та діла роблять нас праведними перед Богом;
- така мова може запропонувати трохи більше втіхи, аніж те, коли людину вчили покладатися лише на діла.
- Оскільки вченням про віру, котре є головною складовою християнського життя, нехтувалося так довго (що всі мають визнати), у той час, коли нічого, окрім цих діл, не проповідувалося, то серед нас проводилося ось таке навчання:
- Ми починаємо своє навчання, що наші діла не можуть нас примирити з Богом чи придбати Його благодать, бо це відбувається лише через віру, тобто, коли ми віримо, що наші гріхи прощено заради Христа, Який один є Посередником, щоб примирити нас з Отцем (1 Тим. 2:5).
- Хто ж помилково вважає, що він може досягнути цього ділами, або ж, що він може заслужити благодать, то він зневажає Христа і шукає своєї власної дороги до Бога, проти Євангелія.
- Це вчення про віру просто і ясно обговорюється Павлом у багатьох місцях, особливо в Ефесян 2:8, 9: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а не від діл, щоб ніхто не хвалився» і т. д.
- Те, що тут не представлено нового тлумачення, може бути доведеним з Августина,
- котрий старанно обговорює ці питання і навчає тому ж, а саме, що ми одержуємо благодать і виправдовуємося перед Богом через віру в Христа, а не через діла. Ціла його книга «Про Дух і Букву»26 про це засвідчує.
- [І Амвросій, у своїй «De Vocatione Genitum» каже таке: «Викуплення кровю Христовою мало що означало б, ані перевага людських діл не витіснялася би Божою милістю, якби виправдання, яке здійснюється через благодать, було б повязане з попередніми заслугами, тобто наче якби воно не було б безкоштовним даром того, хто жертвує, а було б винагородою того, хто працює»].
- Хоча це вчення утримується у великій зневазі серед невипробуваних людей, все ж таки виясняється, що слабкі та нажахані сумління виявляють його найвтішнішим і найблаготворнішим. Сумління не може досягнути спокою і миру через діла, а лише через віру, тобто коли воно впевнене і знає, що заради Христа воно має благодатного Бога,
- як-то каже Павло в Посланні до римлян 5:1: «Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом».
- [Цю всю доктрину треба повязувати з протиборством нажаханого сумління; як і не можна її зрозуміти без такого протиборства.
- Отже, недосвідчені та нечестиві люди зле судять про цю справу, коли їм видається, що християнська праведність є нічим іншим, як світською та філософською праведністю.]
- Раніше цієї втіхи не чути було в проповідуванні, а бідні сумління приводилися до покладання на свої власні зусилля, і зобовязувалися до різних видів діл.
- Дехто відводився своїм сумлінням у монастирі в надії, що вони зможуть заслужити благодать через чернече життя.
- Інші винаходили інші діла з метою заробити благодать і досягнути відпущення гріхів. Багато хто з них виявив, що такими засобами вони не здобували миру.
- Отже, було необхідним проповідувати це вчення про віру в Христа і дбайливо використовувати його для того, щоб люди могли знати, що благодать Божа надається без заслуг, лише через віру.
- Також ми навчаємо, що мова йде не про ту віру, що її мають навіть диявол і безбожні,27 що також вірять в історію Христових страждань і Його воскресіння з мертвих, але ми маємо на увазі таку правдиву віру, що уповає на те, що ми одержуємо благодать і прощення через Христа.
- Кожен, хто знає, що в Христі він має благодатного Бога, по правді знає Бога, до Нього звертається, і вінне без Бога, як язичник.
- Бо диявол і безбожники не вірять у цю статтю про прощення гріхів. Тому вони і перебувають у ворожнечі з Богом, вони не можуть до Нього звертатися, і не мають надії на одержання від Нього добра. Отже, як щойно було зазначено, Святе Письмо говорить про віру, проте під нею не має на увазі такого особливого знання, що його мають диявол і безбожники. Послання до євреїв 11:1 навчає нас про віру таким чином, щоб пояснити, що віра не є просто знанням про історичні події, але впевненістю у Богові та у сповненні Його обітниць.
- Августин28 також нагадує нам, що слово «віра» в Святому Письмі слід розуміти як таке, що означає впевненість у Богові, гарантію того, що Бог до нас є милосердним, а не просто як таке знання про історичні події, котрим також володіє диявол.
- Також серед нас навчається, що добрі діла повинні та мусять робитися, але що нам не слід на них покладатися для того, щоб заробити благодать, але що ми можемо чинити Божу волю і прославляти Його.
- Лише віра охоплює благодать і прощення гріхів.
- Коли через віру дається Святого Духа, то серце рухається робити добрі діла.
- [Бо Амвросій каже: «Віра є матірю доброї волі та правильних учинків».]
- Доки в серці нема Святого Духа, то воно надто слабке.
- Навіть більше, воно перебуває у владі диявола, що призводить багатьох бідолашних людських створінь до багатьох гріхів.
- Ми бачимо це у філософів, котрі намагалися вести шанобливе і непорочне життя. Їм цього не вдалося здійснити, а натомість вони впадали в багато великих і неприхованих гріхів.
- Ось що трапляється тоді, коли людина не має правдивої віри та Святого Духа і керує собою лише своєю власною людською силою.
- Таким чином, це вчення стосовно віри не може звинувачуватися в забороні добрих діл, але радше його слід похвалити за те, що воно вчить добрі діла робити і за пропоновану допомогу в тому, як вони можуть робитися.
- Бо без віри і без Христа людська природа і людська сила є надто слабкими, щоб робити добрі діла,
- звертатися до Бога, мати терпіння в стражданні, любити свого ближнього, сумлінно ставитися до покликань, що заповідаються, виявляти покору, уникати лихих пожадливостей тощо.
- [І, таким чином, коли немає віри в Бога та довіри до Нього, усі види лихих пожадань та людські винаходи панують у серці.] 39 Так великі та щирі діла не можуть робитися без допомоги Христа, як-то Він Сам каже в Євангелії від святого Івана 15:5: «Без Мене нічого не можете чинити ви».
25 Товариства парафіян для проведення спільних молитов, молитовних роздумів
та добрих діл.
26 «Дух і Буква», ХІХ, 34.
27 Пор. Як. 2:19.
28 «Проповіді на тему послання Івана...», Х, 2.