Сповідання віри
Статті віри та вчення
XII стаття. Про покаяння
- Серед нас навчається, що ті, що згрішили після Хрищення всякого часу, коли розкаюються,отримують прощення гріхів,
- а Церква не повинна їм відмовляти у відпущенні гріхів.
- І, власне, правдиве покаяння складається із цих двох частин: каяття і скорботи,
- тобто муки сумління через гріх,
- а іншою є віра, що народжена через Євангеліє і відпущення, котра вірить, що через Христову благодать прощено гріхи; віра, що втішає серце і приносить мир.18
- Далі мають бути виправлення життя і відмова від гріхів, що є плодами покаяння, як-то каже Іван в Євангелії від св. Матвія (3:8): «Отож, учиніть гідний плід покаяння!»
- Таким чином засуджуються ті, котрі навчають, що люди виправдані одного разу не можуть уже більше впасти в гріх.19
- [Також засуджуються ті, що вважають, що дехто може досягнути такої досконалості у цьому житті, що не зможе грішити.]
- Так само засуджуються новаціани,20 що відмовляють у прощенні гріхів тим, що згрішили після Хрищення.
- Також засуджуються ті, котрі навчають, що прощення гріхів не відбувається через віру, але через людське власне задоволення.
18 Латинський текст проводить різкішу відмінність від римо-католицького Таїнства
покаяння.
19 Наприклад, таким було вчення Ганса Денка
20 Ригористи в Римі третього століття, котрі заперечували повернення до стану прощення навіть після покаяння тим людям, що були винними в смертних гріхах.