Каталог свідчень
VI.
Те, що тепер божественна природа владно засвідчує і дійсно сповняє свою величність, владу та дієвість (що є, і залишаються властивими божественній природі) у людській природі, з нею і через неї особово з нею поєднані; чию величність вона має через те, що вся повнота Божества мешкає особисто в набутій плоті та крові Христовій.
РИМ. 3:25: «Що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру».
РИМ. 5:9: «Кровю Його ми виправдані».
КОЛ. 1:20: «Щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кровю хреста Його, через Нього».
АФАНАСІЙ, Промова 4, проти аріан (Epist. ad Adelph. c. Arian, т. 4, стор. 161, вид. Кельн): «Чому не треба тілу Господньому поклонятися, коли Слово, витягненням Його тілесної руки, зцілило хвору гарячкою, промовленням людського голосу воскресило Лазаря, а простягненням Своїх рук на хресті скинуло князя повітря?»
Той самий, Діалог 5 «Про Трійцю»: «Бог Слово, будучи об'єднаним з людиною, здійснює чудеса, не поза людською природою, але угодно Йому вживати Свою божественну владу через неї, у ній та з нею».
Незабаром потому: «І відповідно до Його доброї волі Він учинив людськість досконалою понад її природою, і не зашкодив їй стати розумною істотою».
КИРИЛО, De Recta Fide ad Theodosium (т. 5, тв.): «Душа, наділена союзом зі Словом, зійшла в пекло; але використовуючи свою божественну чесноту та дієвість, вона сказала скутим: «Ідіть!»
Той самий (кн. 1, Ad Reginas): «Христос, як Бог, оживлює через Свою власну плоть».