Про владу і примат папи
І. Про Першу статтю
B. З історії
- (5). VI. Нікейський Собор ухвалив, що александрійський
єпископ повинен керувати східними церквами, а римський
єпископпровінційними, тобто тими, котрі знаходилися в
римських провінціях на заході. Це людське рішення, тобто
ухвала Собору, поклало початок владі римського єпископа.
Якщо б римський єпископ вже мав перевагу за божественним
законом, то Собор не мав би ніякого законного права
відбирати у нього будь-які повноваження і передавати їх
александрійському єпископу. Більше того, усі єпископи на
сході повинні були б завжди рукопокладатися і призначатися
єпископом римським.
- (6). VІІ. Той самий Нікейський Собор визначив, що єпископи
повинні обиратися своїми Церквами у присутності кількох
сусідніх єпископів.
- Цього порядку дотримувалися [протягом тривалого періоду
часу не лише на Сході, але також] й на Заході, у римських
[латинських] церквах, про що свідчать Кіпріан і Августин. Бо
Кіпріан у своєму четвертому листі до Корнилія пише:
«Відповідно, що стосується божественного обряду і апостольського звичаю, ти мусиш ретельно дотримуватися і
використовувати його як серед нас, так і майже в усіх
провінціяхтобто, для належного проведення [святкування] рукопокладань, єпископи, що живуть поблизу цієї
провінції, повинні зібратися разом з людьми, для котрих
призначається пастир, і єпископ мусить бути обраним у
присутності людей, котрі добре знають життя кожного
[з них], що і ми також чинили серед нас при рукопокладанні
нашого брата Сабіна [Sabinus], так що єпископський сан був
подарований, і руки було покладено на нього через схвалення
усього братства і з присуду єпископів, що зібралися у
присутності усіх».
- Кіпріан називає цей обряд «божественним обрядом і
апостольським звичаєм» і стверджує, що його дотримувалися
майже у всіх провінціях.
Таким чином, оскільки у більшій частині світу, в римських і
грецьких церквах ні ординація [рукопокладання], ні конфірмація [впровадження на посаду] не залежали від римського
єпископа [Папи Римського], звідси достатньо неприховано
випливає, що церкви не визнавали верховенства і влади
римського єпископа.
- (7). Таке верховенство неможливе. Оскільки неможливо
одному єпископу бути наглядачем церков по всьому світі чи
ж церквам, розташованим у дуже віддалених країнах, чекати
рукопокладання [усіх своїх служителів] у одного єпископа. Бо
очевидно, що Царство Христове поширене в усьому світі. І в
наші дні існує велика кількість церков на Сході, котрі не
прагнуть отримати рукопокладання чи впровадження від
римського єпископа [в котрих служителі не рукопокладалися
ні Папою, ні його єпископами]. Таким чином, оскільки ця
перевага [котру Папа узурпував всупереч усьому Писанню]
неможлива, і церкви у більшій частині світу не визнали [і не
використовують] цього, достатньо очевидно, що це не було
запроваджене [Христом і не походить з божественного
Закону].
- (8). VІІІ. У стародавні часи відбувалися численні Собори, такі,
наприклад, як Нікейський Собор, на котрих римський
єпископ не головував. Це також свідчить про те, що Церква
не визнавала у ті часи верховенства і вищості римського
єпископа [Папи].
- (9). ХІ. Єроним каже: «Якщо питання стосується влади, то
світ більший за місто. Скрізь, де присутні єпископи: чи то
в Римі, чи в Евгубії, чи в Константинополі, чи в Рігії, чи в
Александріїусі вони мають однакову гідність священства».
- (10). Х. У листі до патріарха Александрії Григорій забороняє
йому називатися вселенським [всесвітнім] єпископом. І в
Літописі він каже, що на Халкедонському Соборі першість
була запропонована римському єпископу, але не прийнята.
- (11). ХІ. Зрештою, як Папа може перевищувати всю Церкву
за божественним правом, коли у Церкві існує виборність
[виборча система], і поступово стала переважати така
традиція, що єпископи Риму впроваджуються імператорами?
- Окрім того, коли між римськими і константинопольськими
єпископами виникли тривалі розбіжності у звязку з верховенством, імператор Фока, нарешті, визначив, що верховенство мусить бути віддане римському єпископу. Але якби
стародавня Церква визнавала верховенство римського
первосвященика, то цієї суперечки й не виникло б так само,
як не було б потреби у цьому декреті імператора.
<-назад вперед->
Сайт создан в системе
uCoz