Великий Катехізис
ЧАСТИНА ПЕРША
Перша Заповідь
[Пояснення слів, які доповнюють Першу Заповідь]
- «Бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, що ненавидять Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді».
- Хоча ці слова стосуються усіх заповідей (що ми пізніше й побачимо), однак вони додаються до цієї головної Заповіді, оскільки першорядне значення має те, щоб у людей була правильна голова. Бо там, де голова правильна, там і все життя повинне бути правильним, і навпаки.
- Так пізнайте ж із цих слів, як гнівається Бог на тих, хто надії покладає на щось інше, окрім Бога, і знов-таки який добрий і благодатний Він до тих, хто довіряє Йому одному і вірує в Нього одного всім своїм серцем. Так що гнів Його не минеться навіть до четвертого покоління [нащадків],
- хоч, з іншого боку, Його благословення і доброта поширюються на тисячі поколіньщоб не жили самовпевненим життям і не довіряли своє життя волі випадку, як люди безсердечні, що гадають, ніби це не так вже й важливо [як вони живуть].
- Він є Бог, Який не залишить без помсти, якщо люди відвернуться від Нього, і гнів Його не минеться до четвертого покоління, і навіть до повного їх викорінення. Таким чином, Його треба боятися і не варто Ним нехтувати.
- Він виявляв це протягом усієї історії, про що щедро свідкує Писання, і чому навчає щоденний досвід. Бо від початку Він викорінював усяке ідолопоклонство, і через нього як язичників, так і юдеїв. І в даний час Він скидає усяке неправдиве служіннятак що усі, що в ньому перебувають, зрештою мають загинути.
- Тому, хоча зараз можна знайти пихатих, могутніх і багатих людей, які поглинуті земними інтересами [сарданапалів і фаларидів, що перевищують своїм багатством навіть персів], відкрито вихваляються мамоною, цілковито не беручи до увагигнівається Бог, чи Він прихильний до нихтих, що сміли повстати проти гніву Його, все-таки вони не матимуть успіху, але спершу ніж встигнуть усвідомити це, вони будуть скинені у всьому, на що вони покладають надію, як загинули всі інші, що думали, ніби вони знаходяться у більшій безпеці і є більш могутніми [ніж це є насправді].
- І саме через такі затверділі голови, які вважають, раз Бог потурає і дозволяє їм перебувати в безпеці, Він, буцім, чи зовсім не знає про ці речі, чи Йому нема діла до цього, [і саме з цієї причини] Він повинен трощити і покарати їх так, що не зможе забути цього навіть дітям дітей. Тому кожен може побачити і зрозуміти, що для Бога це не жарти.
- Бо вони є тими, кого Він має на увазі, коли промовляє: «...що ненавидять Мене», тобто тих, хто впирається у своїй непокорі і пихатості. Що б не проповідувалось, і що б їм не говорилось, вони не будуть слухати. Коли їх засуджують, щоб вони почали навчатися пізнавати себе і виправлятися до того, як їх стануть карати, вони почнуть шаленіти і дуріти, а тому по справедливості заслуговують на гнів, що зараз [у наш час] ми щоденно бачимо серед єпископів і князів.
- Та якими б не були жахливими ці погрози, ще сильніша втіха в обітниці, що ті, хто пригорнеться до одного лише Бога, можуть бути впевнені в тому, що Він виявить їм Свою милість, тобто проявить до них чисту доброту і подарує благословення, і не лише їм, але також їхнім дітям і дітям дітей, аж до тисячного покоління і далі.
- Це, без сумніву, повинно спонукати нас усім своїм серцем твердо покладатися на Бога, коли ми бажаємо всякого тимчасового та вічного добра, оскільки Верховна Величність здійснює такі грандіозні пропозиції і виявляє такі сердечні спонукання і багаті обітниці.
- Отже, нехай кожен прийме це близько до серця, щоб не думати, ніби це мовлене людиною. Бо для васце питання [вибору] або вічних благословень, блаженства і спасіння, або довічного гніву, страждань і горя. Що більше ви могли мати чи бажати ніж те, що Він настільки доброзичливо обіцяє вам із усяким благословенням, і ніж Його захист і допомога вам у всякій скруті?
- Але, ой леле! Проблема в тому, що світ не вірить у все це, так само як не вважає це Словом Божим, тому що він бачитьті, що надіються на Бога, а не на мамону, страждають від тривог і скрути, і диявол протистоїть і опирається їм, щоб у них не було ні грошей, ні заступництва, ні шани, і, окрім того, вони ледве зводять кінці з кінцями. При цьому люди, які служать мамоні, навпаки, володіють владою, заступництвом, шаною, майном і усякою втіхою в очах цього світу. Тому ці слова належить розуміти, як спрямовані проти подібних проявів, і нам не варто вважати їх неправдою чи оманою, але потрібно думати, що вони повинні здійснитися.
- Поміркуйте самі чи запитайте в будь-кого і скажіть мені, чого врешті-решт добилися люди, які витратили всі свої сили, піклуючись про накопичення великих статків і багатства? Ви побачите, що вони працювали марно, або ж [ви побачите] що, хоча вони і зібрали великі скарби, все це було розтрачено і розсіянотак що самі вони ніколи не знайдуть щастя у своєму майні, і воно ніколи не дійде до третього покоління [нащадків].
- Ви знайдете багато прикладів того в історії, а також у памяті стареньких і досвідчених людей. Лише розгляньте і уважно обміркуйте ці приклади.
- Саул був великим царем, обранцем Божим і побожним чоловіком. Та коли він був посаджений на трон і дозволив серцю своєму відхилитися від Бога, поклавши свою надію на корону і владу, він загинув разом з усім, чим володівтак, що не залишилося навіть нікого з його дітей.
- Давид, навпаки, був бідною, зневаженою, гнаною і переслідуваною людиною, котра ніде не почувалася в безпеці. І, однак, наперекір старанням Саула, він залишився живим і став царем. Бо ця обітниця повинна була бути і здійснитися, тому що Бог не може говорити неправду чи обманювати. Лише не дозволяйте дияволу і світові вводити вас в оману своїми зовнішніми показами, котрі дійсно можуть якийсь час тривати, але, врешті, є абсолютно нічим.
- Тож добре вивчімо Першу Заповідь, щоб ми могли бачити, що Бог не терпітиме ніякої самовпевненості і ніякої довіри чомусь іншому [комусь іншому], і що Він не вимагає нічого більш величнішого, ніж сердечної надії на придбання усякого добра [від Нього] так, щоб ми могли іти далі правильно і просто і використовувати всі благословення, що дає нам Бог, нітрохи не більше, ніж швець використовує свою голку, шило і нитку для роботи, а потім відкладає їх убік, або як подорожній використовує готель, їжу і ліжко лише для задоволення тимчасових потреб, і все це [давайте використовувати] відповідно до порядку, встановленого Богом, не дозволяючи ніякому з цих благословень володіти вами чи стати вашим ідолом.
- Цього достатньо про Першу Заповідь, котру ми повинні були докладно тлумачити, бо ж вона має першорядне значення, бо, як було сказано вище, де серце вірно розташоване стосовно Бога, і ця Заповідь дотримується, там все інше додасться.