Великий Катехізис
ЧАСТИНА ПЕРША
Перша Заповідь
Я - Господь, Бог твій. Нехай не буде тобі інших богів передо Мною!
- Це означає: «Я повинен бути для тебе єдиним Богом [й лише Мені ти мусиш служити і поклонятися]». До чого зобовязують ці слова і як їх належить розуміти? Що означає «мати [якогось] бога?» Або Хто такий Бог?
- Відповідь такасловом «бог» позначається те, від чого [від кого] ми очікуємо різного добра, і в чому [у кого] ми шукаємо сховища у всіх скорботах, так що вираз: «Мати Бога»означає не що інше, як довіряти Йому і вірувати в Нього від [усього] серця. Як я вже неодноразово говорив, тільки впевненість і віра серця зводить як Бога, так і боввана.
- Якщо ваша віра і ваше сподівання вірні, то і ваш Бог також правдивий. І, з іншого боку, якщо ваше сподівання невірне і помилкове, то ви не маєте правдивого Бога. Бо віра і Бог існують [лише] разом. Отже, я стверджую, що те, чому ви віддаєте своє серце, і на що ви покладаєтеся, є, по суті, вашим богом.
- Таким чином, наміром цієї Заповіді є вимога справжньої віри і сердечного сподівання на єдиного Бога, коли єдиною основою і підтримкою серця стає істинний Бог, і коли серце лине до Нього Одного. Це рівнозначне словам: «Гляди, щоб Я один був твоїм Богом, і ніколи не шукай іншого», тобто: «Все добро, яке ти потребуєш, очікуй отримати від Мене і шукай Мене, щоб отримати це добро. Щоразу, коли ти страждаєш від нещасть і злиднів, прагни і старайся пригорнутися до Мене. Я, так, саме Я дам тобі удосталь і допоможу тобі у всякій потребі. Лише не дозволяй своєму серцю прагнути чогось іншого чи на щось інше покладатися».
- Це я мушу показати більш просто, щоб це було зрозуміле і збагненне на звичайному прикладі від протилежного. Часто людина міркує, що у неї є Бог і всього іншого вдосталь, коли вона володіє грошима і майном. Вона довіряє їм і вихваляється ними з такою твердістю і впевненістю, що не виявляє зацікавлення ні до кого.
- Подібна людина також має бога, імя якомумамона, тобто гроші і набутки, котрим вона віддає все своє серце, і які є також найпоширенішим бовваном на землі.
- Той, хто володіє грішми і майном, почувається впевнено, радіє і ні про що не журитьсятак, ніби він сидить посеред Раю.
- З іншого боку, той, хто нічим не володіє, перебуває в сумнівах і пригніченийтак, ніби він не знає ні про якого Бога.
- Бо нечисленні з тих, хто не має мамони, перебувають у радісному настрої, не голосять і не жаліються. Це [турбота про гроші і прагнення грошей] міцно кріпиться до нашого єства і властиве нам до самої смерті.
- Таким чином, усякий, хто хизується тим, що володіє великим мистецтвом [майстерністю], розважливістю, владою, заступництвом, дружніми звязками і шаною, хто довіряє цьому всьому, також має бога, але не Бога правдивого і єдиного. Це знову стає очевидним, коли ви звертаєте увагу на те, наскільки самовпевнені, спокійні і пихаті люди, що мають матеріальні цінності, і якими пригніченими вони стають, коли ці цінності зникають, чи коли вони втрачають їх. Отже, я повторюю, що головне пояснення даної статті полягає в тому, що вислів: «Мати Бога»означає мати щось таке, чому цілковито довіряє серце.
- До того ж погляньте, що ми раніше, при папстві, робили через свою сліпоту. Коли у когось боліли зуби, він постився і славив св. Аполлонія [знесилював своє тіло добровільним постом в честь св. Аполлонія]. Той, хто остерігався пожежіобирав собі заступником св. Лаврентія. Той, хто боявся чумидавав обітницю св. Севастіану або Роху. Та й існувала незліченна кількість подібної гидоти, коли кожен обирав собі власного святого, слугував йому і благав його про поміч у журбі.
- Сюди належать і деякі інші людинаприклад, чаклуни і чарівники, чиє ідолопоклонство є найбільш грубим і непристойним, бо вони укладають договір з дияволом, щоб той дав їм багато грошей або допомагав їм в любовних ділах, охороняв їхню худобу, повертав їм втрачене майно і т. д. Бо чинячи це все, вони віддають своє серце і довіряють чомусь іншому, а не правдивому Богові. Вони не очікують від Нього ніяких благ і не прагнуть отримати їх від Нього.
- Таким чином, ви можете легко зрозумітичого і скільки вимагає ця Заповідь, а самещоб серце людини було цілковито віддане Богові, і щоб уся надія була покладена лише на Бога і ні на кого іншого. Бо ви можете легко зрозуміти, що «мати Бога»не значить «схопитися» за Нього руками, покласти Його в торбу [як гроші] або замкнути Його в скриню [як срібний посуд].
- Але охопити [збагнути] Йогоозначає схопитися за Нього і пригорнутися до Нього всім своїм серцем.
- Але прихилитися до Нього всім серцемце не що інше, як цілковито Йому довіряти. З цієї причини Він бажає відвернути нас від усього, що існує поза Ним, і притягнути нас до Себе, тому що лише Він є вічним добром. Тобто Він ніби говорить: «Все, що ви раніше шукали у святих, і всі свої надії, котрі ви покладали на мамону чи ще на щось, покладіть тепер на Мене очікуйте тепер усього цього від Мене, і вважайте Мене Тим, Хто допомагає вам і подостатком проливає на вас різні блага».
- Саме в цьому полягає справжнє шанування Бога і поклоніння Йому, шанування й поклоніння Йому угодне і заповідане Ним під страхом покарання, вічного гніву[воно полягає] в тому, щоб серце не знало іншої втіхи, крім Нього, не сподівалося ні на що інше, окрім Нього, і не витримувало розлуки з Ним, але прагнуло Його, зневажаючи все земне.
- З іншого боку, ви можете легко зрозуміти і судити про те, як світ практикує тільки фальшиве поклоніння та ідолопоклонство. Бо ніхто з людей ніколи не був настільки відвертим негідником, щоб не заснувати собі якогось божественного служіння і не дотримуватися йоговсі поставили собі у якості бога щось таке, від чого вони очікують благословення, допомоги і втіхи.
- Так, наприклад, погани покладали надію на силу і владу Юпітера, як головного бога. Інші, заклопотані багатством, щастям чи задоволеннями і спокійним, безтурботним життям, возвеличили Геркулеса, Меркурія, Венеру або інших. Жінки з дітьмиДіану або Луцину і так далі. Таким чином, кожен обожнював для себе те, до чого лежало його серце, так що навіть у розумінні поган вираз: «Мати Бога»означає: «Довіряти і вірувати».
- Та вони помиляються, те, чому вони довіряють є хибним і помилковим, бо вони довіряють не єдиному Богові, окрім Якого насправді нема Бога ні на небі ні на землі.
- Таким чином, погани дійсно створили образ богаідола, який відповідає їх уявам і вигадкам, і довірилися тому, чого взагалі не існує.
- І так є в усякому ідолопоклонстві. Бо воно полягає не тільки у зведенні образу і поклонінні йому. Але, швидше, воно знаходиться в самому серці, котре «роззирається» на всі боки, шукаючи помочі і заспокоєння від тварин, святих чи демонів, і не турбується про Бога, не шукає Його і навіть не вірить, що Він прагне допомогти, зарівно як не вірує, що усі блага, які він отримує, походять від Бога.
- Окрім цього, існує також помилкове поклоніння і крайнє ідолопоклонство, в котре ми до цього часу впадали, і котре все ще переважає у світі, ідолопоклонство, на якому також базуються всі духовні стани, і котрими зайнята свідомість, що шукає допомоги, втіхи і спасіння у власних ділах, наважується вимагати небеса у Бога і підраховуєскільки людина пожертвувала, як часто вона постилася, відвідувала меси тощо. Від цього воно залежить і цим воно пишається, ніби воно не бажає отримати від Бога щось у дарунок, а хоче саме заслужити це надмірно, ніби Він повинен слугувати нам і бути нашим боржником, а миЙого панами.
- Що ж це, якщо не применшення Бога до ідола, до [марного образу чи] божка, і піднесення себе до рівня Бога? Але це є дуже витонченою темою, не призначеною для молодих учнів.
- Та буде це сказано простим людям, щоб вони могли гарненько придивитися та запамятати значення цієї Заповіді, а саме щоб ми покладалися на одного лише Бога, споглядали на Нього і очікували всього доброго лише від Нього, як від Того, Хто дає нам тіло, життя, їжу, напої, підтримку, здоровя, захист, мир і все необхідне як із тимчасових, так і з вічних благ. Він також береже нас від нещасть, й коли на нашу долю випадає якесь зло, Він визволяє і рятує нас, так що лише від Бога (як вже було достатньо про це сказано) ми приймаємо всі блага, і лише Бог визволяє нас від усякого зла.
- Я вважаю, що у нас, німців, назва Бог з давнини походить від слова Добро (що більш витончено відповідає цій назві, ніж на інших мовах), оскільки Він є вічним джерелом, з якого щедро проливається лише добре, і все, що є і називається добрим, походить від цього джерела.
- Бо, хоч ми отримуємо чимало добра від людей, все-таки, усе, що є отримане нами за Його заповідями або постановами, походить від Бога. Бо наші батьки, правителі і всі інші отримали від Бога Заповідь про ставлення до ближнього свого, яка наказує їм чинити нам усяке добро, тому ми отримуємо ці благословення не від них, але через них від Бога. Бо творіння є лише руками, каналами та засобами, за допомогою котрих Бог дає нам усі речі, як Він дає матері груди і молоко, щоб вона годувала свою дитину, так само Він дає зерно і різноманітні плоди землі для харчування, і деякі з цих благословень не можуть бути створеними ніким із творінь самостійно.
- Таким чином, ніхто з людей не сміє брати або давати щось, окрім заповіданого Богом, щоб це могло бути визнаним як дар Божий, і подяка за це віддавалася Йому, як цього вимагає ця Заповідь. З цієї причини вказані шляхи отримання добрих дарів через творіння не повинні бути відкинені, так само ми не повинні самовпевнено шукати інших шляхів і способів [для цього], окрім тих, що заповідані Богом. Бо учинивши так, ми отримували б не від Бога, але шукали б від себе.
- Отже, нехай кожен пильнує за собою, надаючи цій Заповіді величезного значення, оцінюючи її найвище і не вважаючи її жартом. Випробовуйте і перевіряйте ретельно своє серце, і ви побачитепрагне воно пригорнутися до одного лише Бога чи ні. Якщо ваше серце може очікувати від Нього тільки доброго, особливо в нестатках і бідах, і, навіть більше, відкидає і залишає все, що не від Бога, то ваш Бог є Богом єдиним і правдивим. Коли, навпаки, ваше серце горнеться до чогось іншого, очікуючи від цього більше добра і допомоги, ніж від Бога, і знаходить покрову не в Ньому, але у нещастях уникає Його, тоді ваш бог є ідолом, якимось іншим богом.
- Щоб було зрозуміло, що у цій Заповіді Бог не жбурляє слів на вітер, але має намір найсуворішим чином її виконати, Він додає до неї спочатку жахливу погрозу, а потімчудову, втішаючу обіцянку, котра також повинна з усім старанням викладатися молоді, щоб вони могли прийняти її усім серцем і зберегти: