Книга Злагоди

Передмова до українського видання доктора богослов'я Роберта Л. Рана

Передмова Єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука

CONCORDIA
ЗЛАГОДА

Апологія Ауґзбурзького віросповідання

Розділ XII

Стаття XXIV. Про месу

  1. На початку ми мусимо знову зробити попередню заяву, що ми не скасовуємо меси, але релігійно її вживаємо та захищаємо. Бо серед нас меси здійснюються кожного Господнього Дня і на інші свята, під час яких Таїнство пропонується тим, що бажають його використовувати після того, коли їх було досліджено та відбулося відпущення гріхів. І звичайні публічні церемонії, серії читань з Біблії, молитви, богослужебний одяг та інші подібні речі серед нас також дотримуються.
  2. У противників є довгі декламації про використання латинської мови в месі, у якій вони абсурдно граються щодо того, як ненавчений у вірі Церкви слухач виграє від слухання незрозумілої меси. Вони, очевидно, уявляють, що просте діло слухання є службою, яка приносить користь без розуміння її.
  3. Нам не хочеться злісно цим займатися, але ми залишаємо це на суд читачеві. Ми згадали це побіжно, лише з ціллю зазначити про те, що навіть посеред нас латинські читання та молитви збережено.
  4. Проте через те, що церемоній треба дотримуватися, і для того, щоб навчати мужів Писанню, і для того, щоб ті, що їх перестерігають Словом, могли зачинати віру і страх і таким чином, щоб вони також могли молитися (бо для цього винайдені церемонії), ми зберігаємо латинську мову заради тих, хто вчиться і знає латинь, і з нею ми змішуємо німецькі гімни для того, щоб люди також могли дечому навчитися, і цим могли би викликатися віра та страх. Ця традиція завжди існувала в церквах. Бо хоча дехто частіше, а дехто рідше вставляє німецькі гімни, все одно люди майже повсюди співають щось на своїй мові.
  5. Власне, ніде не було написано чи представлено, що дія слухання читань з Біблії, що їх не розуміють, іде на користь людям, або що церемонії ідуть на користь не через те, що вони навчають або перестерігають, але ex opere operato, через те, що вони таким чином здійснюються або що на них таким чином дивляться. Геть такі фарисейські точки зору!
  6. Той факт, що ми дотримуємося тільки Публічної, або ж Звичайної меси, не є образою щодо Католицької Церкви. Бо в грецьких церквах навіть сьогодні не дотримуються приватних мес, але є тільки публічні меси і меси на Господні Дні і на свята. У монастирях дотримуються щоденних мес, але тільки публічних. Цесліди давніх звичаїв. Бо ніде давні письменники до Григорія не згадували про приватні меси.
  7. Тут ми пропустимо історію їхнього походження. Очевидно, що після того, коли почали переважати жебракуючі монахи, їхні найфальшивіші думки та особиста нажива настільки поширилися, що всі добрі мужі протягом довшого часу прагнули покласти цьому край. Хоча св. Франциск хотів це питання вирішити вірно, коли прийняв рішення, що кожне братство повинне задовольнятися єдиною загальною месою щодня, потім це було зміненим або через забобон, або заради вигоди.
  8. Таким чином, коли це стосується вигоди, то вони самі змінюють запроваджене отцями, а потім авторитет отців цитують проти нас. Епіфаній пише, що в Азії причастя святкувалося тричі на тиждень, і що не було щоденних мес. І, справді, він каже, що цей звичай було передано від Апостолів. Бо він говорить таким чином: «Зібрання для причастя були призначені Апостолами, щоби вони проводилися четвертого дня, суботнього ранку та Господнього Дня».
  9. Навіть більше того, хоча противники збирають багато свідчень на цю тему, щоб довести, що меса є жертвою, все ж таки цей словесний галас затихне, коли висунеться єдина відповідь, що весь довгий перелік авторитетів, причин і свідоцтв не доводить того, що меса дарує благодать ex opere operato, або ж що коли її вживати від імені інших, то вона заслуговує для них відпущення пробачних та смертних гріхів, провини та покарання. Ця єдина відповідь перекидає все, що заперечують противники не лише в цій Конфутації, але в усіх писаннях, які вони опублікували про месу.
  10. І такою є суть справи, про яку треба застерігати наших читачів, так само як Есхін застерігав суддів, щоб так само, як боксери змагаються один проти одного за свою позицію, так і вони повинні змагатися зі своїм противником про суть суперечки, не дозволяючи йому виходити за рамки справи. Таким само чином наші противники мусили би тут говорити про представлений предмет. А коли суть суперечки глибоко розуміється, то рішення про аргументи обох сторін буде дуже простим.
  11. Бо в нашому Віросповіданні1 ми показали, що дотримуємося того, що Господня Вечеря не дарує благодаті ex opere operato, і що коли її застосовують від імені іншихживих або мертвих, то вона не заслуговує для них ex opere operato відпущення гріхів чи провини, чи покарання.
  12. І про цю позицію існує чіткий і твердий доказ, що неможливо здобути відпущення наших гріхів заради наших власних діл, але що муки гріха та смерті треба долати вірою, коли ми втішаємо свої серця знанням Христовим і віруємо, що заради Христа нас прощено, і що заслуги та праведність Христова даруються нам (Рим. 5:1): «Виправдавшись вірою, майте мир». Це є таким певним і таким твердим, що може вистояти проти всіх воріт аду.
  13. Якби ми тільки говорили про необхідне, то про суть справи вже було б зазначено. Бо жодна людина при здоровому глузді не зможе погодитися із тією фарисейською та поганською ідеєю про opus operatum. І все ж таки ця точка зору є поширеною посеред людей і значно збільшила кількість мес. Бо меси купуються для того, щоб умиротворити Божий гнів, і цим ділом вони бажають здобути відпущення провини та покарання; вони бажають дістати все необхідне в кожній сфері життя [здоровя, багатство, процвітання і успіх у підприємництві]; вони бажають навіть визволити померлих. Ченці та софісти у Церкві навчали цій фарисейській точці зору.
  14. Але хоча про нашу справу вже зазначено, все ж таки через те, що противники безглуздо спотворюють багато місць у Писанні для захисту своїх помилок, ми додамо декілька речей до цієї теми. У Конфутації вони багато чого сказали про «жертву», хоча в нашому Віросповіданні ми свідомо уникали цього терміну через його розпливчастість. Ми зазначили, що тепер розуміють під жертвою ті люди, чиї зловживання ми осуджуємо. Тепер для того, щоб пояснити ті місця в Писанні, які було нечестиво спотворено, необхідно на початку викласти, що є жертва.
  15. Вже протягом цілого десятирічного періоду противники видали необмежену кількість томів про жертву, але жоден з них поки що не дав визначення жертви. Вони лише застосовують назва «жертва» або з Писань, або з отців [і де б вони не знайшли йогов Симфоніях чи в Біблії, то застосовують його, незважаючи на те, чи воно підходить туди чи ні]. Потім вони додають свої марення так, наче справді жертва означає те, що їм є угодним.  

1 Ауґсбурзьке віросповідання, xxiv: 21-28.

<- назад далі ->


Сайт создан в системе uCoz