Книга Злагоди

Передмова до українського видання доктора богослов'я Роберта Л. Рана

Передмова Єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука

CONCORDIA
ЗЛАГОДА

Апологія Ауґзбурзького віросповідання

Розділ VIII

Стаття XVIII. Про свобідну волю

  1. Вісімнадцяту статтю Про свобідну волю противники прий- мають, хоча й додають деякі свідчення, не зовсім доречні до цієї справи. Вони також додають, що пелагіани надавали забагато ваги свобідній волі, а маніхеяни зовсім цю волю заперечували.
  2. Дуже добре. Але в чому тоді полягає різниця між пелагіанами та нашими противниками, якщо і ті, і другі тримаються того, що без Святого Духа люди можуть любити Бога і виконувати Божі заповіді з огляду на сутність дій, і можуть заслуговувати благодать і виправдання ділами, які здійснює сам розум без Святого Духа?
  3. Як багато абсурду випливає із цих пелагіанських поглядів, що їх поважно викладають у школах! Їх із великою різкістю спростовує Августин, повторюючи Павла, чиї судження ми вже навели вище, у статті «Про виправдання».
  4. Ми також не заперечуємо свободи людській волі. Людська воля має свободу у виборі тих діл та речей, які осягає сам розум. Вона може до певної міри чинити світську праведність чи праведність діл; вона може говорити про Бога, пропонувати Богові певну службу у зовнішніх ділах, слухатися уряду, батьків; вона може утримувати вибором зовнішніх діл руки від убивства, від перелюбу, від крадіжки. Через те, що в людській природі залишено розум та судження про предмети, які підлягають відчуттям, то вибір щодо цих речей, свобода і сила чинити світську праведність залишені також. Бо Писання називає те праведністю плоті,8 яку чинить тілесна природа, тобто сам розум, без Святого Духа.
  5. Хоча сила хтивості є такою, що люди частіше слухаються лихих нахилів, ніж здорового судження. І диявол, який є дієвим у безбожних, як каже Павло (Еф. 2:2), не припиняє підбурювати цю кволу природу до різноманітних порушень. Це є причи- нами того, чому навіть світська праведність є рідкістю посеред людей, як це ми бачимо, що навіть самі філософи, котрі, здається, прагнули праведності, не добивалися її.
  6. Але хибним є казати, що та людина не грішить, яка здійснює діла заповідей без благодаті. І далі вони додають, що такі діла заслуговують de congruo відпущення гріхів і виправдання. Бо людські серця без Святого Духа не мають страху Божого, не мають віри в Бога, вони не вірують, що їх почуто, що вони прощені, що їм допомогли і що їх вбережено Богом. Тому вони є безбожними. Бо «не може... дерево зле плодів добрих родити» (Мт. 7:18). І Богові «догодити ж без віри не можна» (Євр. 11:6).
  7. Тож хоча ми і визнаємо за волею свободу та силу здійснювати зовнішні діла Закону, все ж таки ми не приписуємо свободі волі цих духовних справ, а саме: по правді боятися Бога, по правді бути впевненим та триматися того, що Бог зважає на нас, вислуховує нас, прощає нас і т. д. Цеправдиві діла Першої Скрижалі, які серце не може чинити без Святого Духа, як каже Павло (1 Кор. 2:14): «Людина тілесна», тобто людина, яка використовує тільки природну силу «не приймає речей, що від Божого Духа».
  8. І це можна зрозуміти тоді, коли люди зважать на те, як їхні серця розташовані до Божої волі, чи вони є дійсно впевне- ними, що на них Бог зважає і їх вислуховує. Навіть святим тяжко утримувати таку віру; настільки ж далекою вона є від існування у безбожних. Але це досягається, як ми сказали вище, тоді, коли нажахані серця чують Євангеліє і приймають втіху [коли ми народжуємося знову від Святого Духа].
  9. Тож корисним є таке розділення, у якому світська праведність приписується свободі волі, а духовна праведність роботі Святого Духа у відроджених людях. Бо таким чином збері- гається зовнішня дисципліна, тому що всі люди повинні знати рівною мірою і те, що Бог вимагає цю світську праведність, і що до певної міри ми можемо її досягнути. І все ж таки показано відмінність між людською і духовною праведністю, між філософською доктриною і доктриною Святого Духа, і з того можна зрозуміти, якою є потреба у Святому Духові.
  10. Цей поділ не був винайдений нами, але про нього чітко навчає Святе Письмо. Августин його також розглядає і нещодавно його добре розглянув Гійом Паризький, але його було нечестиво придушено тими, хто уявляв собі, що люди можуть покорятися Божому Законові без Святого Духа, але що Святий Дух дається для того, щоб на додаток до всього це можна було вважати достойним нагороди.  

8 Євр. 9:10.

<- назад далі ->


Сайт создан в системе uCoz