Книга Злагоди

Передмова до українського видання доктора богослов'я Роберта Л. Рана

Передмова Єпископа Української Лютеранської Церкви В'ячеслава Горпинчука

CONCORDIA
ЗЛАГОДА

Апологія Ауґзбурзького віросповідання

Розділ ІІ

Стаття IV. Про виправдання

[C. Що віра в Христа виправдує]

  1. По-перше, щоб ніхто не думав, що ми говоримо про бездіяльне знання історії, то мусимо проголошувати те, яким чином досягається віра. Згодом ми покажемо і те, як вона виправдовує і як це треба розуміти, та пояснимо ті речі, які заперечують противники.
  2. Христос в останньому розділі Луки (24:47) заповідає: «... щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів». Бо Євангеліє змушує визнати всіх людей, що вони під гріхом, що всі вони підпадають під вічний гнів і смерть, та пропонує заради Христа відпущення гріхів і виправдання, яке отримується вірою.5 Проповідування покаяння, яке звинувачує нас, жахає сумління правдивими та серйозними погрозами. У цих речах серця знову повинні отримати втіху. Це стається тоді, коли вони вірують у Христову обітницю, що заради Нього у нас є відпущення гріхів. Ця віра, що підбадьорює та втішає у цім страхові, отримує відпущення гріхів, виправдовує і оживляє. Бо ця втіха є новим і духовним життям.
  3. Ці речі прості і чіткі, їх можуть зрозуміти побожні люди і вони засвідчені Церквою [як ми це бачимо з навернення Павла й Августина]. Противники ніде не можуть сказати про те, як дається Святий Дух. Вони уявляють, що Таїнства обдаровують Святим Духом ex opere operato, без доброї емоції в того, хто приймає, так наче насправді дар Святого Духа є справою маловажною.
  4. Але через те, що ми говоримо про таку віру не як про якусь пусту думку, але як про те, що визволяє від смерті і виробляє нове життя в серцях, і є ділом Духа Святого; отже, вона не може співіснувати зі смертним гріхом, але коли тільки вона присутня, то приносить добрі плоди, про що ми поговоримо дещо пізніше.
  5. Бо що ще можна сказати простіше і чіткіше про навернення злих чи про спосіб відродження? Хай вони з такої великої маси письменників наведуть бодай один коментар із Sententiae,6 який говорить про відродження.
  6. Коли вони говорять про звичай любові, то уявляють собі, що люди заслуговують його через діла, і не навчають, що він отримується через Слово, а навчають цьому точно, як і нинішні перехрищенці.
  7. Але з Богом не можна мати справи, Бога не можна пізнати, окрім як через Слово. Відповідно, виправдання відбувається через Слово, як і каже Павло (Рим. 1:16): «Євангелієсила Божа на спасіння кожному, хто вірує». І подібним чином (10:17): «Віра від слухання». І навіть з цього можна вивести доказ, що віра виправдовує; бо коли виправдання відбувається тільки через Слово, а Слово осягається тільки вірою, то випливає, що віра виправдовує.
  8. Але є інші та важливіші причини. Ми це казали до цього часу для того, щоб змогти показати спосіб відродження, і щоб можна було зрозуміти природу віри, про яку ми говоримо.
  9. Тепер ми покажемо, що віра виправдовує. Тут спершу треба застерегти читачів про те, що як необхідно дотримуватися цього речення: Христос є Посередник,так і треба захищати те, що віра виправдовує. Бо як може Христос бути Посередником, якщо у виправданні ми не використовуємо Його, як Посередника; якщо ми не переконані, що заради Нього нас пораховано праведними? Але вірити означає покладатися на заслуги Христові, що заради Нього Бог, звичайно, бажає бути примиреним з нами.
  10. Так само, як ми повинні відстоювати, що на додачу до Закону є необхідною обітниця про Христа, так само ми повинні відстоювати те, що віра виправдовує. Бо неможливо виконати Закон, допоки спершу не прийметься Святого Духа. Отже, необхідно відстоювати, що обітниця про Христа є необхідною. Але її неможливо прийняти інакше, як через віру. Отже, ті, хто заперечує, що віра виправдовує, не навчають нічого, окрім Закону, відкладаючи вбік і Христа, і Євангеліє.
  11. Але коли говориться, що віра виправдовує, то дехто, можливо, розуміє віру, як утворюючий принцип, а саме так, що віра є початком виправдання чи підготовки для виправдання, так, що те, через що ми сприймаємося Богом, є не віра сама, але діла, які йдуть за нею; і вони відповідно марять, що віру хвалять через те, що вона є початком. Бо великою є сила початку, як вони зазвичай кажуть: Бсчз змйух рбнфпт,початок є половиною всього; так само, як сказати, що граматика чинить учителів усіх мистецтв, бо вона готує до них, хоча насправді кожне окреме мистецтво чинить кожну людину митцем. Ми так про віру не кажемо, але відстоюємо те, що нас належним чином і правдиво самою вірою заради Христа пораховано праведними або ж прийнятними Богові.
  12. І через те, що «бути виправданими» означає, що з неправедних людей чиняться або знову народжуються праведні, то це також означає, що вони проголошуються або пораховані праведними. Бо Писання говорить обома способами. Відповідно, ми бажаємо спершу виявити те, що тільки віра чинить з неправедного чоловіка праведного, тобто одержує відпущення гріхів.
  13. Частка «лише» декого ображає, хоча навіть Павло каже (Рим. 3:28): «Отож, ми визнаємо, що людина виправдовується вірою,без діл Закону». І знову (Еф. 2:8-9): «То дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився». Знову (Рим. 3:24): «Дарма виправдовуються». Якщо виключаюче «лише» викликає у них незадоволення, то хай вони також заберуть від Павла виключаючі «дарма», «без діл», «дар». Бо вони є також виключаючі. Однак ми виключаємо думку про заслугу. Ми не виключаємо Слова чи Таїнств, у чому нас неправдиво звинувачують наші противники. Бо вище ми сказали, що віра зачинається від Слова, а ми шануємо служіння Слова найвищою мірою.
  14. Любов і діла повинні йти за вірою. Тож їх не виключено так, ніби вони не йдуть за вірою, але впевненість у заслуги любові чи діла у виправданні виключена. І це ми чітко покажемо.  

5 Пор. Формула Злагоди. Стисле і Повне Прог., V.; Ап. III. 65; ХІІ. 53.
6 П`єра Ломбарда.  

<- назад далі ->


Сайт создан в системе uCoz