‘ормула «лагоди

„ј—“»Ќј 2
ѕќ¬Ќ≈, ѕ–ќ—“≈ ≤ „≤“ ≈ ѕќ¬“ќ–≈ЌЌя ≤ ѕ–ќ√ќЋќЎ≈ЌЌя певних статей јуізбурзького в≥роспов≥данн¤, про ¤к≥ упродовж де¤кого часу була суперечка посеред де¤ких богослов≥в, що п≥д ним п≥дписалис¤, ¤к≥ тут зазначено ≥ викладено в≥дпов≥дно до аналог≥њ Ѕожого —лова ≥ п≥дсумкового зм≥сту нашоњ христи¤нськоњ доктрини.
–ќ«ƒ≤Ћ V≤≤≤
ѕро ќсобу ’риста

—уперечка також сталас¤ посеред богослов≥в јуісбурзького в≥роспов≥данн¤ про ќсобу ’риста, ¤ка все-таки не постала перше посеред них, а була перв≥сно внесена сакрамен- тар≥анами.
Ѕо через те, що д-р Ћютер, на противагу сакраментар≥анам, дотримувавс¤ з твердим обірунтуванн¤м з≥ сл≥в запро- вадженн¤, правдивоњ сутн≥сноњ присутност≥ т≥ла ≥ кров≥ ’ристових у —в¤т≥й ¬ечер≥, проти нього було висунено запереченн¤ цв≥ніл≥анами, що ¤кщо т≥ло ’ристове присутнЇ водночас на неб≥ ≥ на земл≥ у —в¤т≥й ¬ечер≥, то воно не може бути реальним, правдивим людським т≥лом. Ѕо на таку м≥ць, ¤ка Ї властивою Ѕогов≥, т≥ло ’ристове не Ї спроможним.
јле оск≥льки д-р Ћютер заперечував ≥ ефективно це спросто- вував, ¤к це показують його доктринальн≥ ≥ полем≥чн≥ писанн¤ про —в¤ту ¬ечерю, то ми, таким чином, це публ≥чно спов≥дуЇмо [схвалюЇмо ≥ бажаЇмо це привселюдно засв≥дчити].
ƒе¤к≥ богослови јуісбурзького в≥роспов≥данн¤, в≥д часу смерт≥ доктора Ћютера, хоча й не мали бажанн¤ привселюдно та виразно спов≥дати свою в≥ру разом ≥з сакраментар≥анами про √осподню ¬ечерю, все-таки запровадили та використали точно так≥ ж аргументи про ќсобу ’риста, ¤кими сакрамента- р≥ани намагалис¤ видалити правдиву, сутн≥сну присутн≥сть т≥ла ≥ кров≥ ’ристових ≥з …ого ¬ечер≥, а саме: що н≥чого не можна приписувати людськ≥й природ≥ у ќсоб≥ ’риста, що Ї вищим в≥д …ого природноњ сутн≥сноњ властивост≥, або що цьому суперечить. ≤ щодо цього, то вони наклали на доктрину д-ра Ћютера ≥ вс≥х тих, що прийн¤ли њњ ¤к таку, що перебуваЇ у в≥дпов≥дност≥ з Ѕожим —ловом, звинуваченн¤ у майже вс≥х давн≥х жахливих Їрес¤х.
ƒл¤ того щоб по¤снити цю суперечку по-христи¤нськи, у в≥дпов≥дност≥ до Ѕожого —лова, в≥дпов≥дно до проводу [аналог≥њ] нашоњ простоњ христи¤нськоњ в≥ри, ≥ благодаттю Ѕожою повн≥стю њњ вир≥шити, наша одностайна доктрина, в≥ра ≥ спов≥данн¤ Ї такими:
ћи в≥руЇмо, навчаЇмо ≥ спов≥дуЇмо, що хоча —ин Ѕожий з в≥чност≥ Ї окрем≥шньою, в≥дм≥нною, ц≥лковито божественною ќсобою, ≥, таким чином, з ќтцем ≥ —в¤тим ƒухом, ¬≥н Ї правдивим, сутн≥сним, досконалим Ѕогом, все-таки у повнот≥ часу ¬≥н також набув людську природу в Їдност≥ —воЇњ ќсоби, не в такий спос≥б, що тепер Ї дв≥ ќсоби або два ’ристи, але так, що ’ристос ≤сус Ї зараз в одн≥й ќсоб≥, водночас прав- дивий, в≥чний Ѕог, народжений в≥д ќтц¤ з в≥чност≥, ≥ правдива людина, народжена в≥д блаженноњ ƒ≥ви ћар≥њ, ¤к написано (–им. 9:5): Ђ¬≥д них же т≥лом ’ристос, що ¬≥н над ус≥ма Ѕог, благословенний нав≥киї.
ћи в≥руЇмо, навчаЇмо ≥ спов≥дуЇмо, що тепер у ц≥й одн≥й непод≥льн≥й ќсоб≥ Ї дв≥ окрем≥ природи: божественна, ¤ка Ї з в≥чност≥, ≥ людська, ¤ка в час≥ була набутою у Їдн≥сть ќсоби —ина Ѕожого. ÷≥ дв≥ природи у ќсоб≥ ’риста не Ї зм≥шаними або в≥дд≥леними одна в≥д одноњ, або перем≥нен≥ одна в одну, але кожна перебуваЇ у своњй природ≥ ≥ сутност≥ в ќсоб≥ ’ристов≥й по в≥ки в≥к≥в.
ћи в≥руЇмо, навчаЇмо ≥ спов≥дуЇмо також, що ¤к обидв≥ згадан≥ природи перебувають незм≥шаними та незнищеними, кожна з них збер≥гаЇ також своњ природн≥, сутн≥сн≥ властивост≥ ≥ пов≥ки не в≥дкладаЇ њх, ¤к ≥ сутн≥сн≥ властивост≥ одн≥Їњ природи н≥коли не стають сутн≥сними властивост¤ми другоњ природи.
¬≥дпов≥дно, ми в≥руЇмо, навчаЇмо ≥ спов≥дуЇмо, що бути всемогутн≥м, в≥чним, неос¤жним, бути —амому по —об≥ всюди присутн≥м природним чином водночас, тобто в≥дпов≥дно до властивост≥ …ого природи та …ого природноњ сутност≥, ≥ знати ус≥ реч≥, Ї сутн≥сними властивост¤ми божественноњ природи, ¤к≥ пов≥ки не стануть властивост¤ми людськоњ природи.
« ≥ншого боку, бути т≥лесною ≥стотою, бути плоттю ≥ кровю, бути обмеженим ≥ у визначених границ¤х, страждати, помирати, п≥дн≥матис¤ ≥ опускатис¤, пересуватис¤ з одного м≥сц¤ в ≥нше, в≥дчувати голод, холод, спрагу, спеку ≥ тому под≥бне, Ї властивост¤ми людськоњ природи, ¤к≥ н≥коли не стануть властивост¤ми божественноњ природи.
ћи в≥руЇмо, навчаЇмо ≥ спов≥дуЇмо також, що тепер, в≥д часу вт≥ленн¤, кожна природа у ’рист≥ не живе так сама по соб≥, що кожна з них Ї окремою ќсобою, або складаЇ окрему ќсобу, але що вони Ї так поЇднан≥, що складають одну-Їдину ќсобу, у ¤к≥й водночас ≥ божественна, ≥ набута людська природа Ї ≥ живуть так, що тепер, в≥д часу вт≥ленн¤, ц≥л≥й ќсоб≥ ’ристов≥й належить не лише …ого божественна природа, але ≥ …ого набута людська природа. ≤ що ¤к ≥ без …ого божественност≥, так ≥ без …ого людськост≥, ќсоба ’ристова, тобто —ина Ѕожого, який набув плоть ≥ став людиною, не Ї ц≥лою. “ому ’ристос не Ї двома окремими особами, а лише Їдиною ќсобою, незважаючи на те, що в Ќьому Ї дв≥ окрем≥ природи, незм≥шан≥ у своњй природн≥й сутност≥ та властивост¤х.
ћи в≥руЇмо, навчаЇмо ≥ спов≥дуЇмо також, що набута людська природа у ’рист≥ не лише маЇ ≥ збер≥гаЇ своњ природн≥, сутн≥сн≥ властивост≥, але що, окр≥м того, через особовий союз ≥з божественн≥стю, а потому через прославленн¤, вона була п≥днесена до правиц≥ Ѕожоњ влади та могутност≥ понад усе, що може бути названим не лише у цьому св≥т≥, але й також у св≥т≥, що гр¤де (≈ф. 1:21).
ўо стосуЇтьс¤ велич≥, до ¤коњ ’ристос був п≥днесений в≥дпов≥дно до —воЇњ людськост≥, то ¬≥н вперше не одержав њњ тод≥, коли воскрес ≥з мертвих ≥ возн≥сс¤ на небеса, але одержав ¬≥н њњ тод≥, коли в утроб≥ —воЇњ матер≥ в≥н був зачатий ≥ став людиною, ≥ божественна ≥ людська природи були особово поЇднан≥ одна з одною.
≤ все-таки, цей особовий союз не треба розум≥ти, ¤к його дехто нев≥рно по¤снюЇ, так наче дв≥ природи, божественна ≥ людська, були поЇднан≥ одна з одною, ¤к дв≥ дошки склеЇн≥ разом, так що вони реально, тобто на д≥л≥ та по правд≥, не мають м≥ж собою н≥¤коњ сп≥льноти.
Ѕо це була помилка ≥ Їресь Ќестора ≥ —амосатенського, ¤к≥, за св≥дченн¤ми —уди та “еодора, пресв≥тера –айт≥йського, навчали та трималис¤ такого: du/o fu/seiv a#koinwnh/touv pro/v e%auta/v panta/pasin, тобто, що дв≥ природи не мають н≥¤коњ м≥ж собою сп≥льноти. “аким чином, дв≥ природи Ї в≥дд≥леними одна в≥д одноњ, ≥ тому ≥снуЇ два ’ристи, так, що одна Ї ’ристос, а ≥нша Ѕог —лово, який живе у ’рист≥.
Ѕо так писав “еодор ѕресв≥тер: Ђ¬ той само час, що жив Їретик ћан≥, ≥нший на ≥м¤ ѕавло, ¤кий за народженн¤м був ≥з —амосат, але був Їпископом у јнт≥оху в —ир≥њ, нечестиво навчав, що √осподь ’ристос не був кимось ≥ншим, але чолов≥ком, у ¤кому жив Ѕог —лово, так само ¤к ≥ в кожному з пророк≥в. “ому в≥н також притримувавс¤ того, що божественна ≥ людська природи Ї розд≥лен≥ та в≥дд≥лен≥, ≥ що у ’рист≥ вони не мають н≥¤коњ м≥ж собою сп≥льноти, так наче одна’ристос, а ≥ншаЅог —лово, який в Ќьому живеї.
¬супереч ц≥й засуджен≥й Їрес≥, ’ристи¤нська ÷ерква завжди ≥ повсюди в≥рувала ≥ трималас¤ того, що божественна ≥ людська природа у ’рист≥ Ї так поЇднаними, що вони одна з одною мають правдиву сп≥льноту, ¤кою природи [не сход¤тьс¤ ≥] не поЇднуютьс¤ в одну сутн≥сть, але, ¤к пише д-р Ћютер, в одну ќсобу.
¬≥дпов≥дно, через цей особовий союз ≥ сп≥льноту, давн≥ вчител≥ ÷еркви, перед ’алкедонським —обором ≥ п≥сл¤ нього часто використовували слово сум≥ш у доброму смисл≥ ≥ з [прав- дивою] прониклив≥стю. « ц≥Їю ц≥ллю [заради п≥дтвердженн¤ ц≥Їњ справи] можна додати (коли треба) багато св≥дчень з отц≥в, ¤к≥ часто також можна знайти у писанн¤х наших богослов≥в, ≥ ¤к≥ по¤снюють особовий союз ≥ сп≥льноту ≥люстрац≥¤ми душ≥ ≥ т≥ла та розпеченого зал≥за.
Ѕо душа ≥ т≥ло, ¤к також вогонь ≥ зал≥зо, мають сп≥льноту одне з одним не у фраз≥, або в способ≥ мовленн¤, або просто на словах, але правдиво та реально, тобто на д≥л≥ ≥ по правд≥. јле все-таки таким чином не запроваджуЇтьс¤ н≥¤кого зм≥шу- ванн¤ або зр≥вн¤нн¤ природи, ¤к тод≥, коли з меду та води готуЇтьс¤ п¤нкий мед, ¤кий вже не Ї чистою водою або чистим медом, але зм≥шаним напоЇм. Ѕо в союз≥ божественноњ ≥ людськоњ природи в ќсоб≥ ’риста все це Ї далеко в≥дм≥нним. Ѕо цедалеко в≥дм≥нна, м≥цн≥ша ≥ [в ц≥лому] невимовна сп≥льнота ≥ союз м≥ж божественною та людською природою у ќсоб≥ ’риста, через ¤к≥ Ѕог Ї чолов≥ком, а чолов≥кЅогом. ѕроте, таким чином, ан≥ природи, ан≥ њхн≥ властивост≥ не перем≥шуютьс¤, але кожна природа збер≥гаЇ своЇ Їство та властивост≥.
„ерез цей особовий союз (без ¤кого така правдива сп≥льнота природ не була би мислимою ан≥ не могла би ≥снувати), не просто людська природа, властив≥стю ¤коњ Ї страждати ≥ помирати, постраждала за гр≥хи св≥ту, але —ам —ин Ѕожий правдиво постраждав (все-таки в≥дпов≥дно до —воЇњ набутоњ людськоњ природи), ≥ у в≥дпов≥дност≥ ≥з нашою простою христи¤нською в≥рою [¤к про це св≥дчить јпостольський —имвол в≥ри] правдиво помер, хоча божественна природа не може страждати, ан≥ помирати.
÷е д-р Ћютер сповна по¤снив у своЇму ¬еликому ¬≥роспо- в≥данн≥ про —в¤ту ¬ечерю на противагу богозневажницькому alloesis ÷в≥ніл≥, коли в≥н навчав, що одна природа маЇ братис¤ ≥ розум≥тис¤ за ≥ншу, що д-р Ћютер передав, ¤к ознаку ди¤вола, безодн≥ пекла.
« ц≥Їњ причини давн≥ вчител≥ ÷еркви поЇднували обидва слова, koinwni/a ≥ %enwsiv, тобто сп≥льнота ≥ союз у по¤сненн¤ ц≥Їњ таЇмниц≥ ≥ по¤снювали одне слово ≥ншим. (≤риней, книга iv., розд. 37; јфанас≥й, у лист≥ до ≈п≥ктета; ≤лар≥он про “р≥йцю, книга 9; ¬асиль ≥ √ригор≥й Ќ≥ський, ¤ких цитував “еодорит; ƒамаск≥н, книга 3. розд. 19).
„ерез цей особовий союз ≥ сп≥льноту божественноњ ≥ людськоњ природи у ’рист≥, ми в≥руЇмо, навчаЇмо ≥ спов≥дуЇмо також, в≥дпов≥дно до нашоњ простоњ христи¤нськоњ в≥ри, все, що сказано про велич ’риста в≥дпов≥дно до …ого людськост≥ [¤кою ¬≥н сидить] по правиц≥ всемогутньоњ сили Ѕожоњ ≥ все, що з того випливаЇ. ¬сього цього не було би, ≥ не в≥дбулос¤ би, ¤кби цей особовий союз ≥ сп≥льнота природ ’риста не ≥снували реально, тобто на д≥л≥ ≥ в правд≥.
„ерез цей особовий союз ≥ сп≥льноту природ, ћар≥¤, блаженна ƒ≥ва, народила не просту людину, а таку людину, ¤ка Ї по правд≥ —ином ¬севишнього Ѕога, ¤к про це св≥дчить ангел [√аврињл]. ¬≥н ви¤вив —вою божественну м≥ць нав≥ть в утроб≥ —воЇњ матер≥ тим, що ¬≥н народивс¤ в≥д ƒ≥ви, ≥ њњ д≥воцтво не була ушкоджена. “ому вона Ї по правд≥ мат≥рю Ѕожою ≥ все- таки залишилас¤ д≥вою.
„ерез це ¬≥н також зд≥йснював ус≥ —воњ чудеса ≥ засв≥дчив цю —вою божественну м≥ць, ¤к це було …ому угодно ≥ коли ¬≥н того бажав, ≥ то не лише п≥сл¤ —вого воскрес≥нн¤ ≥ вознес≥нн¤, але й також у —воЇму стан≥ пониженн¤. Ќаприклад, на вес≥лл≥ в ан≥ √ал≥лейськ≥й. “акож, коли …ому було дванадц¤ть рок≥в серед вчених. “акож, у саду, коли словом ¬≥н кинув —воњх ворог≥в на землю. “ак само в смерт≥, де ¬≥н помер не просто, ¤к будь-¤ка ≥нша людина, але у —воњй смерт≥, ≥ з≥ —воЇю смертю подолав гр≥х, смерть, пекло та в≥чне прокл¤тт¤. ÷ього сама …ого людська природа не змогла би вчинити, ¤кби вона не була так особово поЇднаною ≥ не мала сп≥льноти з божест- венною природою.
«в≥дси, також людська природа мала п≥сл¤ воскрес≥нн¤ з мертвих своЇ вивищенн¤ понад ус≥ма створ≥нн¤ми на неб≥ ≥ на земл≥, що Ї н≥чим ≥ншим, ¤к тим, що ¬≥н ц≥лковито в≥дклав форму слуги, але все-таки не в≥дклав —воЇњ людськоњ природи, але збер≥гаЇ њњ у в≥чност≥, ≥ в≥дпов≥дно до —воЇњ людськоњ природи ¬≥н поставлений у повне волод≥нн¤ та використанн¤ божественноњ м≥ц≥. ѕроте цю м≥ць ¬≥н мав уже у —воњм зачатт≥, нав≥ть в утроб≥ —воЇњ матер≥. јле јпостол св≥дчить (‘илип. 2:7): Ђ¬≥н умалив —амого —ебеї, ≥, ¤к по¤снюЇ д-р Ћютер, у стан≥ —вого пониженн¤, ¬≥н приховував њњ ≥ не застосовував, окр≥м тих випадк≥в, коли —ам того хот≥в.
јле тепер, через те, що не просто ¤к будь-¤кий ≥нший св¤тий, ¬≥н возн≥сс¤ на небеса, але, ¤к св≥дчить јпостол (≈ф. 4:10): Ђнад ус≥ небесаї, ¤к також ¬≥н по правд≥ все наповнюЇ ≥ Ї всюди присутн≥м не лише ¤к Ѕог, але ¤к ≥ людина [пануЇ ≥] править в≥д мор¤ до мор¤ ≥ до к≥нц≥в земл≥, ¤к передбачають пророки (ѕс. 8:1, 6; 93:1 ≥ дал≥; «ах. 9:10) ≥ св≥дчать јпостоли про те (ћарк. 16:20), що ¬≥н всюди трудивс¤ з ними ≥ п≥дтверджував це слово супров≥дними ознаками.
јле все-таки це в≥дбувалос¤ не по-земному, але, ¤к по¤снюЇ д-р Ћютер, в≥дпов≥дно до способу правиц≥ Ѕожоњ, ¤ка не перебуваЇ в ¤комусь закр≥пленому м≥сц≥ небес, ¤к про це стверджують сакраментар≥ани без будь-¤кого обірунтуванн¤ з≥ —в¤того ѕисьма, але Ї н≥чим ≥ншим, ¤к всемогутньою силою Ѕожою, ¤ка наповнюЇ небеса ≥ землю, у [волод≥нн¤ ¤кою] ’ристос пом≥щений в≥дпов≥дно до —воЇњ людськост≥, реально, тобто на д≥л≥ ≥ правд≥, без зм≥шуванн¤ та зр≥внюванн¤ двох природ у њхн≥й сутност≥ та сутн≥сних властивост¤х.
≤з ц≥Їњ переданоњ [божественноњ] сили, в≥дпов≥дно до сл≥в …ого «апов≥ту, ¬≥н може бути ≥ Ї правдиво присутн≥м —воњм т≥лом ≥ кровю у —в¤т≥й ¬ечер≥, до ¤коњ ¬≥н нас спр¤мовуЇ —воњм —ловом. ÷е не Ї можливим дл¤ жодноњ людини, тому що жодна людина не Ї таким чином поЇднаною з божественною природою ≥ пом≥щеною у цю божественну всемогутню м≥цн≥сть ≥ силу через та в особовому союз≥ двох природ у ’рист≥, ¤к ≤сус, —ин ћар≥њ.
Ѕо в Ќьому божественна ≥ людська природи Ї особово поЇднан≥ одна з одною так, що у ’рист≥ Ђт≥лесно живе вс¤ повнота Ѕожестваї ( ол. 2:9), ≥ в цьому особовому союз≥ вони мають таку м≥цну, внутр≥шню, невимовну сп≥льноту, що нав≥ть ангели Ї нею враженими, ≥, ¤к св≥дчить св. ѕетро, вони дивл¤тьс¤ на це ≥з захопленн¤м ≥ рад≥стю (1 ѕетр. 1:12). ¬се це буде незабаром по¤снено впор¤дковано та повн≥ше.
« ц≥Їњ основи, про ¤ку ми згадали, ≥ ¤ку проголошуЇ особовий союз, тобто з≥ способу, у ¤кий Ї поЇднан≥ одна з одною в ќсоб≥ ’риста божественна ≥ людська природа, так що вони не лише мають ≥мена сп≥льними, але й мають сп≥льноту одна з одною, без зм≥шуванн¤ та прир≥внюванн¤ њх у њхн≥й сутност≥, випливаЇ також доктрина про Communicatio Idiomatum, тобто про правдиву сп≥льноту властивостей природ, про ¤ку дал≥ буде сказано б≥льше.
Ѕо оск≥льки це правда, а саме, що Ђвластивост≥ не покидають своњх субЇкт≥вї, тобто, що кожна природа збер≥гаЇ своњ сутн≥сн≥ властивост≥ ≥ вони не Ї в≥дд≥леними в≥д одн≥Їњ природи ≥ переданими ≥нш≥й так, ¤к переливаЇтьс¤ з одн≥Їњ посудини в ≥ншу вода, то також не могло бути або ≥снувати н≥¤коњ сп≥льноти властивостей, ¤кби згаданий особовий союз або сп≥льнота природ у ќсоб≥ ’риста не були правдивими.
÷е одразу п≥сл¤ статт≥ про —в¤ту “р≥йцю Ї найвищою таЇмницею на небесах ≥ на земл≥, ¤к каже ѕавло (1 “им. 3:16): ЂЅезсумн≥вно, велика це таЇмниц¤ благочест¤: ’то в т≥л≥ з¤вивс¤ї.
Ѕо через те, що јпостол ѕетро ч≥ткими словами св≥дчить (2 ѕосланн¤ 1:4), що також ми, у кому мешкаЇ ’ристос т≥льки благодаттю, через ту незбагненну таЇмницю, Ї у ’рист≥ учасниками Ѕожоњ природи, то що ж тод≥ мусить бути природою сп≥льноти божественноњ природи, про ¤ку говорить јпостол, що у ’рист≥ Ђт≥лесно живе вс¤ повнота Ѕожестваї, так що Ѕог ≥ людина Ї одн≥Їю ќсобою?
јле через те, що надзвичайно важливо, щоби ц¤ доктрина Communicatio Idiomatum, тобто про сп≥льноту властивостей обох природ, розгл¤далас¤ та по¤снювалас¤ з належною прониклив≥стю (бо за¤ви ≥ твердженн¤, тобто вислови про ќсобу ’ристову, ≥ …ого природи та властивост≥, не Ї вс≥ одного виду та стану, ≥ коли вони використовуютьс¤ без належноњ проникливост≥, то ц¤ доктрина стаЇ помилковою, ≥ простий читач може легко нею бути зведеним), то треба обережно зазначити такий висл≥в, ¤кий заради ч≥ткост≥ ≥ простоти можна представити п≥д трьома головними частинами:
ѕерше, через те, що в ’рист≥ дв≥ окрем≥ природи ≥снують ≥ залишаютьс¤ незм≥неними та незм≥шаними у своњй природн≥й сутност≥ та властивост¤х, ≥ нав≥ть б≥льше в≥д цього, Ї лише Їдина ќсоба обох природ, то те, що Ї властив≥стю лише одн≥Їњ природи приписуЇтьс¤ не т≥й природ≥ окремо, наче в≥дд≥лен≥й, але ц≥л≥й ќсоб≥, ¤ка водночас Ї Ѕогом ≥ людиною, ¤к би не називати њњ: Ѕогом чи людиною.
јле з цього виду, тобто способу мовленн¤, не випливаЇ, що те, що приписуЇтьс¤ ц≥й ќсоб≥ Ї водночас властив≥стю обох природ, але робитьс¤ проникливе твердженн¤ про те, ¤коњ вона Ї природи, в≥дпов≥дно до ¤коњ будь-що приписуЇтьс¤ ц≥л≥й ќсоб≥. “аким чином, —ин Ѕожий Ђт≥лом був ≥з нас≥нн¤ ƒавидовогої (–им. 1:3). “акож Ђ’ристосбувумертвлений т≥ломї ≥ Ђт≥лом ’ристос постраждав за насї (1 ѕетр. 3:18 ≥ 4:1).
јле через те, що коли кажуть, що ц≥л≥й ќсоб≥ приписуЇтьс¤ те, що властиве одн≥й природ≥, то п≥д словами таЇмними та в≥дкритими сакраментар≥ани приховують свою згубну помилку, називаючи по правд≥ ц≥лу ќсобу, але все-таки розум≥ючи п≥д цим лише одну природу, ≥ ц≥лковито виклю- чаючи ≥ншу природу⁵⁹ так наче просто людська природа постраждала за наснаст≥льки наск≥льки д-р Ћютер написав про alloeosis ÷в≥ніл≥ у Ђ¬еликому —пов≥данн≥ про —в¤ту ¬ечерюї, ми тут представимо Ћютеровими особистими словами дл¤ того, щоб ÷ерква Ѕожа могла бути ¤комога краще обороненою в≥д ц≥Їњ помилки. …ого слова так≥:
Ђ÷в≥ніл≥ називаЇ це alloeosis, коли лишень будь-що припи- суЇтьс¤ божественност≥ ’риста, що все одно належить людськост≥, або навпаки. як в Ћуки 24:26: Ђ„и ж ’ристов≥ не це перетерп≥ти треба було, ≥ вв≥йти в —вою славу?ї “ут ÷в≥ніл≥ по-н≥кчемному проголошуЇ, що [слово] ’ристос розум≥Їтьс¤ у в≥дношенн≥ до людськоњ природи.
ќстер≥гайтес¤, остер≥гайтес¤, кажу ¤ цього alloeosis. Ѕо це маска ди¤вола, бо в к≥нц≥ це формуЇ такого ’риста, п≥сл¤ чого ¤ точно не був би христи¤нином. Ѕо його винаходом Ї те, що таким чином ’риста б≥льше не повинно бути, ≥ з …ого страждань ≥ житт¤ це чинить з Ќього н≥кого ≥ншого, а просто ще одного св¤того. Ѕо ¤кщо ¤ в≥рую [дозвол¤ю соб≥ бути переконаним], що лише людська природа страждала за мене, то ’ристос ¤к —паситель тод≥ мало дл¤ мене значить, тому що ¬≥н —ам тод≥ потребуЇ —пасител¤. —ловом, те, що ди¤вол прагне цим alloeosis, Ї невимовнимї.
≤ незабаром потому: Ђякби старий в≥дьмак, пан –озум, д≥д цього alloeosis, сказав: Ђ“ак, божественн≥сть не може ан≥ страждати, ан≥ помирати, то вам треба в≥дпов≥сти: Ђ“о правда. јле через те, що у ’рист≥ божественн≥сть ≥ людськ≥сть Ї одн≥Їю ќсобою, то ѕисанн¤, через це особовий союз, приписуЇ також божественност≥ все те, що в≥дбу- ваЇтьс¤ ≥з людськ≥стю, ≥ навпаки. ≤, таким чином, це по правд≥ Ї в≥рним.
Ѕо це треба точно сказати [визнати], а саме: що ц¤ ќсоба (це стосуЇтьс¤ ’риста) страждаЇ ≥ помираЇ. “епер ц¤ ќсоба Ї правдивий Ѕог. “ому в≥рно сказано: Ђ—ин Ѕожий страждаЇї. Ѕо, хоча одна частина (так би мовити), а саме: божественн≥сть не страждаЇ, все-таки ќсоба, яка Ї Ѕогом, страждаЇ в ≥нш≥й частин≥, а саме: у …ого людськост≥. Ѕо по правд≥ Ѕожий —ин Ї роз≥пнутим за нас, тобто та ќсоба, яка Ї Ѕог. Ѕо ц¤ ќсоба, ц¤ ќсоба, кажу, була роз≥пнута в≥дпов≥дно до людськост≥ї.
≤ знову трохи потому: Ђякби alloeosis ≥снував, ¤к це пропонуЇ ÷в≥ніл≥, то ’ристос мусив би мати дв≥ ќсоби, одну божест- венну та одну людську, тому що ÷в≥ніл≥ застосовуЇ м≥сц¤ про стражданн¤ лише до людськоњ природи ≥, звичайно ж, в≥двертаЇ њх в≥д божественност≥. Ѕо ¤кщо д≥ла треба розд≥л¤ти та розЇднувати, то мусить бути також под≥леною ќсоба, оск≥льки д≥ла стражданн¤ приписуютьс¤ не природам, а ќсоб≥. Ѕо саме ц¤ ќсоба робить усе ≥ страж- даЇ, одне в≥дпов≥дно до одн≥Їњ природи, а ≥нше в≥дпов≥дно до другоњ природи, про що вчен≥ добре знають. “ому ми вважаЇмо нашого √оспода ’риста за Ѕога ≥ людину в одн≥й ќсоб≥, так що ми не зм≥шуЇмо природ, ан≥ д≥лимо ќсобуї.
ƒ-р Ћютер також каже у своњй книз≥ Ђѕро —обори ≥ ÷ерквуї: Ђћи, христи¤ни, мусимо знати, що ¤кби Ѕог не тримав р≥вноваги, ≥ в≥дпустив би вагу, то ми одразу перет¤гнули би шальку терез≥в з≥ свого боку аж до земл≥. ѕ≥д цим ¤ маю на уваз≥, що: якби не було сказано [¤кби це не було правдою], що Ѕог помер за нас, а лише людина, то ми би були втраченими. јле ¤кщо на ваги покладено смерть Ѕожу ≥ те, що Ѕог помер, то ¬≥н опускаЇтьс¤ аж до земл≥, а ми п≥дн≥маЇмось, ¤к легка, порожн¤ шалька. јле ¬≥н також може знову п≥дн¤тис¤ або з≥стрибнути ≥з шальки. ѕроте ¬≥н не опускавс¤ б на цю шальку, ¤кби перше не ставс¤ людиною, ¤к ми, щоб було сказано: ЂЅо померї, ЂЅож≥ страст≥ї, ЂЅожа кровї, ЂЅожа смертьї. Ѕо в —воњй природ≥ Ѕог померти не може, але тепер Ѕог ≥ людина Ї поЇднаними в одн≥й ќсоб≥, так що висл≥в ЂЅожа смертьї Ї в≥рним, коли людина, ¤к помираЇ, Ї одним або одн≥Їю ќсобою з Ѕогомї. ƒо цього м≥сц¤ цитувавс¤ Ћютер.
«в≥дси очевидним Ї те, що нев≥рним Ї казати або писати, що вищезгадан≥ вислови (ЂЅог страждавї, ЂЅог померї) Ї лише словесними твердженн¤ми, тобто простими словами, ≥ що так не Ї насправд≥. Ѕо наша проста христи¤нська в≥ра доводить, що —ин Ѕожий, який ставс¤ людиною, страждав за нас, помер за нас, ≥ викупив нас —воЇю кровю.
ѕо-друге, щодо виконанн¤ служ≥нн¤ ’ристового, то ц¤ ќсоба не д≥Ї ≥ не чинить у лише одн≥й природ≥, лише з нею, лише через нењ або у в≥дпов≥дност≥ лише до нењ, але в обох природах, з обома природами, та через обидв≥ природи, ¤к про це також проголошуЇ ’алкедонський —обородна природа д≥Ї у сп≥льнот≥ з другою, у тому, що Ї властив≥стю ≥ншоњ.
“ому ’ристос Ї нашим ѕосередником, ¬икупителем, ÷арем, ѕервосв¤щеником, √оловою, ѕастирем ≥ т. д., не т≥льки по в≥дношенню до одн≥Їњ природи, але в≥дпов≥дно до обох природ, ¤к це повн≥ше розгл¤даЇ ц¤ доктрина в ≥нших м≥сц¤х.
ѕо-третЇ, все ще зовс≥м ≥ншою р≥ччю Ї те, коли предмет питанн¤ Ї таким: чи тод≥ природи у особовому союз≥ ’риста не мають н≥чого ≥ншого або н≥чого б≥льше, окр≥м лише њхн≥х природних, сутн≥сних властивостей. Ѕо те, що вони мають њх та њх збер≥гають згадуЇтьс¤ вище.
ј тепер про Ѕожественну природу у ’рист≥, тому через те, що в Ѕогов≥ немаЇ жодноњ зм≥ни (якова 1:17) вт≥ленн¤м, то …ого божественна природа, у њњ сутност≥ та властивост¤х не применшуЇтьс¤, або зростаЇ. “о, таким чином, вона у сам≥й соб≥ або сама по соб≥ не зменшуЇтьс¤ ≥ не зб≥льшуЇтьс¤.
јле щодо набутоњ людськоњ природи у ќсоб≥ ’риста, то справд≥ був дехто, хто бажав змагатис¤, що вона також у особовому союз≥ з божественн≥стю не маЇ н≥чого б≥льше, окр≥м природних суттЇвих властивостей, в≥дпов≥дно до ¤ких вона в ус≥х ≥нших речах Ї, ¤к њњ брати. ≤ що через це н≥чого не треба ≥ не можна приписувати людськ≥й природ≥ у ’рист≥ такого, що виходить за меж≥ природних властивостей або њм суперечить, хоча про це ≥ св≥дчить ѕисанн¤.
јле те, що ц¤ точка зору Ї фальшивою ≥ нев≥рною, Ї так ч≥тко видно з Ѕожого —лова, що нав≥ть њхн≥ товариш≥ засуджують ≥ в≥дкидають таку помилку. Ѕо —в¤т≥ ѕисанн¤ ≥ давн≥ отц≥ з ѕисань дуже ч≥тко засв≥дчують, що людська природа в ’рист≥, наст≥льки наск≥льки вона Ї особово поЇднаною з божест- венною природою у ’рист≥ (через те, що в≥дколи в≥дкладено форму слуги та пониженн¤, Ї прославленою ≥ повищеною по правиц≥ могутност≥ та сили Ѕожоњ) одержала також понад ≥ поза њњ природн≥, сутн≥сн≥, пост≥йн≥ властивост≥, також особлив≥, висок≥, м≥цн≥, надприродн≥, неос¤жн≥, невимовн≥, небесн≥ прерогативи та переваги у м≥ц≥, сил≥ та могутност≥ понад усе, що може бути названим не лише у цьому св≥т≥, але й у тому, що маЇ бути (≈ф. 1:21). “ож те, що людська природа у ’рист≥, у њњ м≥р≥ та способ≥, використовуЇтьс¤ водночас у виконанн≥ служ≥нн¤ ’ристового, ≥ маЇ також свою д≥Їв≥сть, тобто владу та силу, не лише з њњ природних, сутн≥сних атрибут≥в та лише в≥дпов≥дно до них, або лише наст≥льки, наск≥льки поширюЇтьс¤ њњ спроможн≥сть, але, головним чином, з та в≥дпов≥дно до м≥ц≥, слави, сили та могутност≥, ¤ка була отримана через особовий союз, прославленн¤ та повищенн¤.
≤ нав≥ть тепер противники можуть або насм≥люютьс¤ зр≥дка заперечувати це, кр≥м того, що вони дискутують або змагають- с¤, що то Ї лише створен≥ дари або обмежен≥ ¤кост≥, ¤к у св¤тих, ¤кими людська природа Ї прикрашеною та оздобленою. ≤ що, в≥дпов≥дно до њхн≥х [ловких] думок та з≥ своЇњ [дурноњ] аргументац≥њ або [вигаданих] доказ≥в, вони бажають вим≥р¤ти та вирахувати на що Ї здатною або спроможною без знищенн¤ людська природа у ’рист≥.
јле найкращим, найпевн≥шим ≥ найбезперечн≥шим способом у ц≥й суперечц≥ Ї цей, а саме: те, що одержав ’ристос, в≥дпов≥дно до …ого набутоњ природи, через особовий союз, прославленн¤ або повищенн¤, на що ц¤ …ого набута людська природа Ї спроможною поза природними можливост¤ми, без знищенн¤, н≥хто не може знати краще, окр≥м —амого √оспода ’риста. ≤ ¬≥н об¤вив у —воЇму —лов≥ про це ст≥льки, ск≥льки нам потр≥бно про це знати. ѕро це, наст≥льки наск≥льки це стосуЇтьс¤ тепер≥шньоњ теми, у нас Ї в ѕисанн¤х ч≥тк≥, певн≥ св≥дченн¤, у ¤к≥ ми повинн≥ просто в≥рувати ≥ жодним чином не оспорювати њх до протилежного, так наче людська природа в ’рист≥ на це не була спроможною.
“епер те, що було сказано про створен≥ дари, ¤к≥ були дан≥ ≥ передан≥ людськ≥й природ≥ у ’рист≥, а саме: що вона волод≥Ї ними в соб≥ ≥ сама по соб≥, Ї справд≥ правильним ≥ в≥рним. јле вони не достатньо по¤снюють велич, ¤ку ѕисанн¤ та давн≥ отц≥ приписують набут≥й людськ≥й природ≥ у ’рист≥.
Ѕо оживлювати, мати весь суд ≥ владу на неб≥ та на земл≥, мати все у —воњх руках, мати все у п≥дпор¤дкуванн≥ п≥д —воњми ногами, очищувати в≥д гр≥ха ≥ т. д. Ї не створеними дарами, але божественними, необмеженими властивост¤ми, ¤к≥ все- таки, в≥дпов≥дно до проголошенн¤ ѕисанн¤, даютьс¤ ≥ передаютьс¤ людин≥ ’ристов≥ (≤в. 5:27; 6:39; ћт. 28:18; ƒан. 7:14; ≤в. 3:35; 13:3; ћт. 11:27; ≈ф. 1:22; ™вр. 2:8; 1 ор. 15:27; ≤в. 1:3, 14:5).
≤ те, що цю запов≥дь треба розум≥ти не ¤к фразу або спос≥б мовленн¤, тобто лише на словах щодо ќсоби, ≥ лише в≥дпо- в≥дно до божественноњ природи, але в≥дпов≥дно до набутоњ людськоњ природи, це показують три наступн≥ сильн≥, неспростовн≥ аргументи та причини:
1. ѕерше, Ї одностайно прийн¤те правило ц≥лоњ давньоњ православноњ ÷еркви, що —в¤те ѕисанн¤ св≥дчить, що те, що ’ристос одержав у час≥, ¬≥н одержав те в≥дпов≥дно не до божественноњ природи (в≥дпов≥дно до ¤коњ ¬≥н маЇ все з передв≥чност≥), але ќсоба одержала це у час≥, з причини та в≥дносно набутоњ людськоњ природи.
2. ѕо-друге, ѕисанн¤ ч≥тко св≥дчать (≤в. 5:21 ≥ дал≥; 6:39 ≥ дал≥), що влада оживлювати та зд≥йснювати суд Ї даною ’ристов≥, тому що ¬≥н Ї —ин Ћюдський, оск≥льки ¬≥н маЇ плоть ≥ кров.
3. ѕо-третЇ, ѕисанн¤ говор¤ть не просто в загальному про —ина Ћюдського, але також виразно зазначають про …ого набуту людську природу (1 ≤в. 1:7): Ђ ров ≤суса ’риста, …ого —ина, очищуЇ нас в≥д ус¤кого гр≥хаї не лише в≥дпов≥дно до заслуги [кров≥ ’ристовоњ], ¤ка була одного разу дос¤гнута на хрест≥; але в цьому м≥сц≥ ≤ван говорить про те, що у д≥л≥ або в д≥њ виправданн¤ не лише божественна природа у ’рист≥, але також …ого кров, у спос≥б д≥Ївост≥, тобто д≥йсно очищуЇ нас в≥д ус≥х гр≥х≥в. “ому в ≤в. 6 [48-58] плоть ’ристова Ї оживл¤ю- чою њжею. як також проголосив —обор у ≈фес≥, що плоть ’ристова маЇ владу оживлювати в той час, коли про цю статтю навод¤тьс¤ в ≥нших м≥сц¤х багато ≥нших славетних св≥дчень давньоњ православноњ ÷еркви.
“ож у те, що ’ристос в≥дпов≥дно до —воЇњ людськоњ природи це одержав, ≥ що це було дано та передано набут≥й людськ≥й природ≥ у ’рист≥, ми повинн≥ та мусимо в≥рувати в≥дпов≥дно до ѕисань. јле, ¤к сказано вище, через те, що дв≥ природи у ’рист≥ Ї так поЇднан≥, що вони не зм≥шан≥ одна з одною, або не зм≥нен≥ одна в одну, ≥ кожна з них збер≥гаЇ њњ природну, сутн≥сну властив≥сть, так, що властивост≥ одн≥Їњ природи н≥коли не стають властивост¤ми ≥ншоњ природи, то ц¤ доктрина мусить також правильно по¤снюватис¤ ≥ бути старанно вбереженою проти вс≥х Їресей.
“ож хоча ми тод≥ н≥чого нового сам≥ не вигадуЇмо, але одержуЇмо та повторюЇмо по¤сненн¤, ¤к≥ давн¤ православна ÷ерква дала про це з доброњ основи —в¤того ѕисанн¤, а саме: що ц¤ божественна сила, св≥тло, могутн≥сть, м≥ць ≥ слава не давалис¤ набут≥й людськ≥й природ≥ у ’рист≥ таким чином, ¤к ќтець, з в≥чност≥, передав —инов≥, в≥дпов≥дно до божественноњ природи, …ого сутн≥сть ≥ вс≥ божественн≥ атрибути, з ¤ких ¬≥н Ї одн≥Їњ природи з ќтцем ≥ Ї р≥вний з Ѕогом. Ѕо ’ристос Ї лише в≥дпов≥дно до божественноњ природи р≥вний з ќтцем, але в≥дпов≥дно до набутоњ людськоњ природи ¬≥н Ї п≥д Ѕогом. “ому очевидним Ї те, що ми не робимо зам≥шанн¤, зр≥вн¤нн¤ або скасуванн¤ природ у ’рист≥. “ож також влада оживлювати Ї не у плот≥ ’риста так, ¤к у …ого божественн≥й природ≥, а саме, ¤к у сутн≥сн≥й властивост≥.
≤ нав≥ть б≥льше в≥д того, це сп≥лкуванн¤ або над≥л¤нн¤ не в≥дбулос¤ через сутн≥сне або природне вливанн¤ властивостей божественноњ природи у людську так, наче людськ≥сть ’ристова мала њх сама по соб≥ ≥ поза божественною сутн≥стю, або так, наче людська природа у ’рист≥ таким чином [таким сп≥лкуванн¤м] ц≥лковито в≥дклала своњ природн≥, сутн≥сн≥ властивост≥, ≥ наче вона таким чином трансформувалас¤ у божественн≥сть, або у соб≥ та сама собою з такими переданими властивост¤ми стала р≥вною з нею, або що тепер природн≥, сутн≥сн≥ властивост≥ обох природ Ї одного виду або справд≥ р≥вними. Ѕо ц≥ та под≥бн≥ помилков≥ доктрини були справед- ливо в≥дкинутими та засудженими на давн≥х —оборах на основ≥ —в¤того ѕисанн¤. ЂЅо жодним чином не робитьс¤, ан≥ приймаЇтьс¤ перетворенн¤, зм≥шуванн¤ або вир≥внюванн¤ природ або њхн≥х сутн≥сних властивостей у ’рист≥ї.
ћи справд≥ н≥коли не розум≥ли сл≥в Ђреальне сп≥лкуванн¤ї або ЂпередаЇ реальної (тобто над≥л¤нн¤ або передаванн¤, ¤ке в≥дбуваЇтьс¤ на д≥л≥ ≥ по правд≥) ¤к про будь-¤ке ф≥зичне передаванн¤ або сутн≥сне переливанн¤, тобто про будь-¤ке сутн≥сне, природне передаванн¤ або виливанн¤, ¤ким природи зм≥шалис¤ б у њхн≥й сутност≥ та њхн≥х сутн≥сних властивост¤х (¤к всупереч своЇму сумл≥нню дехто вм≥ло та по- нечестивому вчинили перекрученн¤ дл¤ того, щоб поставити чисту доктрину п≥д п≥дозру), але ми лише виставл¤ли њх проти Ђвербального сп≥лкуванн¤ї, тобто проти доктрини, коли так≥ люди стверджують, що це лише фраза або спос≥б мовленн¤, тобто не Ї чимось б≥льшим в≥д простих сл≥в, титул≥в та ≥мен. ¬они на цьому так сильно наголошували, що й чути не хочуть про ¤кийсь ≥нший вид сп≥лкуванн¤. “ому дл¤ правдивого по¤сненн¤ м≥ц≥ ’ристовоњ ми використали терм≥ни Ђѕро реальне сп≥лкуванн¤ї ≥ цим ми бажаЇмо показати, що це сп≥лкуванн¤ в≥дбулос¤ насправд≥ ≥ по правд≥, проте без будь- ¤кого зм≥шуванн¤ природ ≥ њхн≥х сутн≥сних властивостей.
“ому ми притримуЇмос¤ та навчаЇмо з давньою православною ÷ерквою, ¤к вона по¤снила цю доктрину з ѕисань, що людська природа у ’рист≥ прийн¤ла цю м≥ць в≥дпов≥дно до способу особового союзу, а саме через те, що ц≥лковита повнота Ѕожества перебуваЇ у ’рист≥ не так, ¤к у ≥нших св¤тих мужах або ангелах, але т≥лесно, ¤к у њњ особистому т≥л≥, так само ≥з ус≥Їю њњ м≥ццю, владою, силою ≥ д≥Їв≥стю у набут≥й людськ≥й природ≥, добров≥льно, коли ≥ ¤к ¬≥н [’ристос] бажаЇ, вона с¤Ї, ≥ в н≥й, з нею ≥ через нењ ви¤вл¤Ї, чинить ≥ зд≥йснюЇ всю Cвою божественну владу, славу ≥ д≥Їв≥сть, ¤к це робить душа в т≥л≥, а вогонь у розплавленому зал≥з≥. (Ѕо ц≥Їю ≥люстрац≥Їю, ¤к згадано вище, ц≥ла давн¤ ÷ерква по¤снювала цю доктрину).
” час пониженн¤ ц¤ м≥ць була прихована та стримана [б≥льшою м≥рою]. јле тепер, через те, що форму слуги [або exinanitio] в≥дкладено, вона повн≥стю, владно та публ≥чно використовуЇтьс¤ на неб≥ ≥ на земл≥ перед ус≥ма св¤тими ≥ в житт≥, ¤ке настане, ми також бачитимемо цю …ого славу обличч¤м в обличч¤ (≤в. 17:24).
“ому у ’рист≥ Ї ≥ залишаЇтьс¤ лише одна божественна всемогутн≥сть, влада, м≥ць ≥ слава, ¤ка Ї властивою лише божественн≥й природ≥. јле вона с¤Ї, ви¤вл¤Їтьс¤ ≥ використо- вуЇтьс¤ сповна, але добров≥льно у набут≥й, повищен≥й людськ≥й природ≥ у ’рист≥, з нею ≥ через нењ. “ак само ¤к у розплавленому зал≥з≥ Ї не два види сили, що с¤ють ≥ гор¤ть [(так наче вогонь маЇ окрем≥шню, а зал≥зо маЇ окрем≥шню та виокремлену силу с¤йва ≥ гор≥нн¤)], але сила с¤¤ти та гор≥ти Ї властив≥стю вогню. јле все-таки через те, що вогонь Ї поЇднаним ≥з зал≥зом, то в≥н ви¤вл¤Ї ≥ використовуЇ цю свою силу с¤¤ти та гор≥ти у розплавленому зал≥з≥, з ним ≥ через нього з тим, що розплавлене зал≥зо таким чином ≥з цього союзу маЇ силу с¤¤ти та гор≥ти без перетворенн¤ його сутност≥ та природних властивостей зал≥за та вогню.
„ерез це ми розум≥Їмо так≥ св≥дченн¤, ¤к≥ говор¤ть про м≥ць, до ¤коњ Ї зм≥ценою людська природа у ’рист≥, не так, що божественна м≥ць, ¤ка Ї властивою божественн≥й природ≥ —ина Ѕожого повинна приписуватис¤ ќсоб≥ —ина Ћюдського [’ристов≥] лише в≥дпов≥дно до …ого божественноњ природи, або що ц¤ м≥ць у людськ≥й природ≥ ’риста повинна бути лише такого виду, що …ого людська природа повинна мати лише простий титул та ≥м¤ фразою або способом мовленн¤, тобто лише в словах, але на д≥л≥ та насправд≥ не повинна з нею мати н≥¤кого сп≥лкуванн¤.
Ѕо через те, що Ѕог Ї духовна, непод≥льна сутн≥сть, а тому Ї присутн≥м всюди ≥ в ус≥х створ≥нн¤х, ≥ в кому ¬≥н Ї (а ¬≥н перебуваЇ особливо у в≥руючих ≥ св¤тих), там ¬≥н маЇ з ним —вою м≥ць, то також можна правдиво сказати, що в ус≥х створ≥нн¤х, у ¤ких т≥лесно перебуваЇ Ѕожество, схован≥ вс≥ скарби мудрост≥ та знанн¤, дана вс¤ влада на неб≥ ≥ на земл≥, тому що њм дано —в¤того ƒуха, який маЇ всю владу.
Ѕо, таким чином, не робитьс¤ в≥дм≥нност≥ м≥ж ’ристом, в≥дпов≥дно до …ого людськоњ природи, та ≥ншими св¤тими мужами, ≥, таким чином, ’риста позбавлено ус≥Їњ …ого м≥ц≥, ¤ку ¬≥н одержав понад ус≥ма створ≥нн¤ми, ¤к людина або в≥дпов≥дно до …ого людськоњ природи.
Ѕо жодне ≥нше створ≥нн¤, ан≥ людина, ан≥ ангел, не може ≥ не повинен казати: Ђƒана мен≥ вс¤ка влада на неб≥ й на земл≥ї, через те, що Ѕог Ї у св¤тих з ус≥Їю повнотою …ого Ѕожества, ¤ку ¬≥н маЇ повсюди ≥з —обою. јле все-таки в них ¬≥н не перебуваЇ т≥лесно або з ними ¬≥н не Ї особово зЇднаним, ¤к ≥з ’ристом. Ѕо з такого особового союзу випливаЇ, що ’ристос каже нав≥ть в≥дпов≥дно до —воЇњ людськоњ природи (ћт. 28:18): Ђƒана ћен≥ вс¤ка влада на неб≥ й на земл≥ї. “акож (≤в. 13:3): Ђ≤сус, знавши те, що ќтець в≥ддав все …ому в рукиї. “акож ( ол. 2:9): Ђ¬ Ќьому т≥лесно живе вс¤ повнота Ѕожестваї. “акож: Ђ“и його вчинив мало меншим в≥д јнгол≥в, ≥ честю й м≥цн≥стю “и в≥нчаЇш його, ≥ поставив його над д≥лами рук —воњх, усе п≥ддав “и п≥д ноги йому! ј коли ¬≥н п≥ддав йому все, то не залишив н≥чого йому неп≥дданогої (™вр. 2:7 ≥ дал≥; ѕс. 8:6). Ђ¬се, окр≥м “ого, ’то впокорив …ому всеї (1 ор. 15:27).
≤ нав≥ть б≥льше в≥д того, ми в≥руЇмо, навчаЇмо ≥ спов≥дуЇмо, що жодним чином немаЇ такого вливанн¤ м≥ц≥ Ѕожоњ ≥ вс≥х …ого властивостей у людську природу ’риста, ¤ким послаб- люЇтьс¤ божественна природа [щось з божественноњ природи зникаЇ] або щось з нењ передаЇтьс¤ ≥нш≥й, що [в такий спос≥б] вона соб≥ не збер≥гаЇтьс¤ дл¤ себе або те, що людська природа одержала у своњм Їств≥ та сутност≥ р≥вну м≥ць, в≥докремлену або ≥ншу в≥д природи та сутност≥ —ина Ѕожого, ¤к-от вода, вино або олива переливаютьс¤ ≥з одн≥Їњ посудини в ≥ншу. Ѕо людська природа, ¤к н≥¤ке ≥нше створ≥нн¤ на неб≥ або на земл≥, не Ї спроможною на всемогутн≥сть Ѕожу у такий спос≥б, що вона сама по соб≥ була би всемогутньою сутн≥стю або мала би у соб≥ або сама по соб≥ всемогутн≥ властивост≥. Ѕо таким чином заперечувалас¤ б людська природа у ’рист≥, ≥ вона ц≥лковито перетворювалас¤ б на божественн≥сть, що супе- речить наш≥й христи¤нськ≥й в≥р≥. як також доктрин≥ ус≥х јпостол≥в ≥ пророк≥в.
јле ми в≥руЇмо, навчаЇмо ≥ спов≥дуЇмо, що Ѕог ќтець так дав —вого ƒуха ’ристов≥ —воЇму —инов≥ улюбленому, в≥дпов≥дно до набутоњ людськост≥ (бо через це ¬≥н також називаЇтьс¤ Messias, тобто ѕомазаний), що ¬≥н отримав дари ƒуха, не такою м≥рою, ¤к ≥нш≥ св¤т≥. Ѕо на ’рист≥ √оспод≥, в≥дпов≥дно до …ого набутоњ людськоњ природи (через те, що, в≥дпов≥дно до …ого божественност≥, ¬≥н Ї одн≥Їњ сутност≥ з≥ —в¤тим ƒухом), перебуваЇ Ђдух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух п≥знанн¤ та страху √осподньогої ( ол. 2:3; ≤с. 11:2; 61:1).
÷е в≥дбуваЇтьс¤ не в такий спос≥б, що через це, ¤к людина, ¬≥н знав ≥ мав спроможн≥сть лише щодо де¤ких речей, ¤к це знають ≥ можуть ≥нш≥ св¤т≥ Ѕожим ƒухом, який чинить у них лише створен≥ дари. јле через те, що ’ристос, в≥дпов≥дно до …ого божественност≥, Ї другою ќсобою у —в¤т≥й “р≥йц≥, ≥ в≥д Ќього, ¤к також в≥д ќтц¤, походить —в¤тий ƒух, ≥ Ї, ≥ залишаЇтьс¤ …ого ƒухом ≥ ƒухом ќтц¤ дл¤ вс≥Їњ в≥чност≥, не в≥дд≥лений в≥д —ина Ѕожого, то ц≥ла повнота ƒуха (¤к кажуть отц≥) передавалас¤ особовим союзом ’ристов≥, в≥дпов≥дно до плот≥, ¤ка Ї особово поЇднаною ≥з —ином Ѕожим.
÷е добров≥льно ви¤вл¤Ї ≥ вправл¤Їтьс¤ з ус≥ма своњми силами в н≥й, з нею ≥ нею [у людськ≥й природ≥ ’риста, з нею ≥ через нењ], так, що ¬≥н [’ристос, в≥дпов≥дно до —воЇњ людськоњ природи] не лише знаЇ про де¤к≥ реч≥ ≥ не в≥даЇ про ≥нш≥, маЇ спроможн≥сть до дечого, ≥ не маЇ ц≥Їњ спроможност≥ до ≥ншого, але [в≥дпов≥дно до набутоњ людськоњ природи] знаЇ ≥ маЇ спроможн≥сть щодо вс≥х речей. Ѕо на Ќього ќтець вилив без м≥ри ƒуха мудрост≥ ≥ влади, так щоб, ¤к людина, на д≥л≥ ≥ по правд≥ ¬≥н одержав через цей особовий союз все знанн¤ ≥ всю владу. ≤, таким чином, ус≥ скарби мудрост≥ Ї захованими в Ќьому, таким чином, …ому дана вс¤ влада, ≥ ¬≥н сидить по правиц≥ м≥ц≥ ≥ влади Ѕожоњ.
« ≥стор≥њ також Ї очевидним, що за час≥в ≥мператора ¬алента, була посеред ар≥ан окрем≥шн¤ секта, ¤ку називали аіно≥тами, тому що вони у¤вл¤ли соб≥, що —ин, —лово ќтц¤, по правд≥ знав усе, але що …ого набута людська природа не в≥даЇ про багато речей. ѕроти них також писав √ригор≥й ¬еликий.
ѕро цей особовий союз ≥ сп≥лкуванн¤, ¤ке з нього випливаЇ, ¤ке мають одна з одною божественна ≥ людська природи у д≥л≥ та насправд≥ у ќсоб≥ ’ристов≥й, Ї приписаною ’ристов≥ в≥дпов≥дно до плот≥, те, що …ого плоть, в≥дпов≥дно до њњ природи та сутност≥, не може сама по соб≥ ≥ поза цим союзом не може мати, а саме, що …ого плоть Ї правдивою оживл¤ючою њжею, а його кров Ї правдивою оживл¤ючою кровю, ¤к про це засв≥дчили на ≈феському —обор≥ дв≥ст≥ отц≥в, що Ђплоть ’ристова Ї оживл¤ючою або оживлювачемї. «в≥дси також цей ћуж, а не жоден ≥нший муж на неб≥ або на земл≥ може сказати з правдою (ћт. 18:20): Ђƒе двоЇ або троЇ з≥бран≥ в ≤м¤ ћоЇ,там я посеред нихї. “акож (ћт. 28:20): Ђ≤ ото, я перебуватиму з вами повс¤кденно аж до к≥нц¤ в≥ку!ї
÷≥ св≥дченн¤ ми також не розум≥Їмо так, наче з нами у ’ристи¤нськ≥й ÷еркв≥ та громад≥ присутн¤ лише божествен- н≥сть ’ристова, ≥ така присутн≥сть жодним чином не стосуЇть- с¤ ’риста в≥дпов≥дно до …ого людськост≥. Ѕо в такий само спос≥б ѕетро, ѕавло ≥ вс≥ св¤т≥ на неб≥ були би також з нами на земл≥, оск≥льки божественн≥сть, ¤ка Ї повсюди, перебуваЇ в них. ÷е ж —в¤те ѕисанн¤ св≥дчить т≥льки про ’риста, ≥ н≥ про ¤кого ≥ншого мужа, окр≥м Ќього.
јле ми тримаЇмос¤ того, що цими словами [м≥сц¤ми ≥з ѕисанн¤ вище] м≥ць людини ’риста, ¤ку ’ристос одержав, в≥дпов≥дно до —воЇњ людськост≥, по правиц≥ м≥ц≥ та влади Ѕожоњ, Ї проголошеною, а саме: що ¬≥н також, в≥дпов≥дно до —воЇњ набутоњ людськоњ природи ≥ з нею, може бути ≥ Ї присутн≥м там, де ¬≥н того бажаЇ, ≥ особливо те, що у …ого ÷еркв≥ ≥ громад≥ на земл≥, ¤к ѕосередник, √олова, ÷ар ≥ ѕервосв¤щеник, ¬≥н не Ї нап≥вприсутн≥м або Ї лише половина [одна частина] …ого присутн¤, але Ї присутньою ц≥ла ќсоба ’ристова, до ¤коњ належать дв≥ природибожественна ≥ людська. Ќе лише в≥дпов≥дно до …ого божественност≥, але й також в≥дпов≥дно до …ого набутоњ людськоњ природи, ¤кою ¬≥н Ї нашим братом, а ми Ї плоттю …ого плот≥ ≥ к≥сткою в≥д …ого к≥стки.
Ѕо певне запевненн¤ ≥ п≥дтвердженн¤ цього ¬≥н запровадив у —в¤т≥й ¬ечер≥, щоб також в≥дпов≥дно до нашоњ природи, ¤кою ¬≥н маЇ плоть ≥ кров, …ому бути з нами ≥ в нас перебувати, працювати та бути д≥Ївим.
Ќа ц≥й тверд≥й основ≥ св¤тоњ пам¤т≥ д-р Ћютер також писав [в≥рно та ч≥тко] про м≥ць ’риста в≥дпов≥дно до …ого людськоњ природи.
” Ђ¬еликому спов≥данн≥ про √осподню ¬ечерюї в≥н пише таким чином про ќсобу ’ристову: Ђ„ерез те, що ’ристос Ї такою людиною ≥ Ї надприродньо одн≥Їю ќсобою з Ѕогом ≥ поза ц≥Їю людиною немаЇ Ѕога, то маЇ також випливати, що, в≥дпов≥дно до третього надприродного способу, ¬≥н Ї ≥ може бути повсюди, де Ї Ѕог, ≥ все наповнено ’ристом нав≥ть в≥дпов≥дно до людськост≥, не в≥дпов≥дно до першого т≥лесного, ос¤жного способу, але в≥дпов≥дно до надприродного, божест- венного способуї.
ЂЅо тут ви мусите сто¤ти [спов≥дувати] ≥ казати: ƒе Ї ’ристос в≥дпов≥дно до …ого божественност≥, там ¬≥н Ї природна, божественна ќсоба, ≥ ¬≥н також там Ї природно та особисто, ¤к це добре показуЇ …ого зачатт¤ у материн- ськ≥й утроб≥. Ѕо ¤кщо ¬≥н Ѕожий —ин, то ¬≥н мусить природно та особисто бути в утроб≥ —воЇњ матер≥ та стати людиною. јле ¤кщо, де б ¬≥н не був, ¬≥н Ї там особисто та природно, ¬≥н мусить в тому ж само м≥сц≥ бути також ¤к людина. Ѕо [в ’рист≥] немаЇ двох окремих ос≥б, але Ї одна-Їдина ќсоба. ƒе б вона не була, там ц¤ ќсоба Ї одн≥Їю-Їдиною ≥ непод≥льною. ≤ де б ви не казали: Ђ“ут Ї Ѕогї, там ви також мусите казати: Ђ“ому ’ристос людина Ї там такожї. ≤ ¤кби ви показали м≥сце, де був би Ѕог, а не людина, то ќсоба була би вже под≥леною, тому що ¤ тод≥ м≥г би правдиво сказати: Ђ“ут Ї бог, ¤кий не Ї людиною, ≥ ¤кий н≥коли не ставав людиноюї.
Ђ√еть в≥д мене з таким богом, шоб ¤ його ще визнавав ≥ йому поклон¤вс¤. Ѕо зв≥дси випливало б, що прост≥р ≥ м≥сце в≥дд≥лили дв≥ природи одну в≥д одноњ, ≥ под≥лили ќсобу, ¤к≥ все ж таки, н≥ смерть, ан≥ ди¤вол не змогли розд≥лити, ан≥ в≥ддерти одну в≥д одноњ.
≤ дл¤ мене залишивс¤ ¤кийсь б≥дний сорт ’риста [¤коњ ж тод≥ вартост≥ залишаЇтьс¤ ’ристос?], який не був би б≥льшим в≥д божественноњ ≥ людськоњ ќсоби водночас лише в одному м≥сц≥, а в ус≥х ≥нших м≥сц¤х ¬≥н мусив би бути лише простим окремим Ѕогом ≥ божественною ќсобою без людськост≥. Ќ≥, друже, де б ти не пом≥щав дл¤ мене такого Ѕога, там ти також мусиш пом≥щати з Ќим людськ≥сть. ¬они не дозвол¤ють соб≥ в≥дд≥л¤тис¤ або розд≥л¤тис¤ одна в≥д одноњ. ¬они стають одн≥Їю ќсобою, ¤ка [¤к —ин Ѕожий] не в≥дд≥люЇ в≥д —ебе [набуту людськ≥сть]ї.
” книжечц≥ про останн≥ слова ƒавида, ¤ку д-р Ћютер написав незадовго до своЇњ смерт≥, в≥н каже таке: Ђ¬≥дпов≥дно до ≥ншого, тимчасового, людського народженн¤, …ому також була дана в≥чна сила Ѕожа, проте в час≥, а не з в≥чност≥. Ѕо людськ≥сть ’ристова не була з в≥чност≥, ¤к божест- венн≥сть. јле ми визнаЇмо ≥ пишемо, що ≤сусов≥, —инов≥ ћар≥њ, цього року сповнилос¤ 1543 роки. “а в≥д т≥Їњ мит≥, коли божественн≥сть ≥ людськ≥сть обЇдналис¤ в одну ќсобу, людину, —ин ћар≥њ Ї ≥ називаЇтьс¤ всемогутн≥м, в≥чним Ѕогом, маЇ всемогутню м≥ць, ≥ ¬≥н створив ≥ утримуЇ цим communi- catio idiomatum все, тому що ¬≥н Ї одн≥Їю ќсобою ≥з божест- венн≥стю ≥ Ї також правдивим Ѕогом. ѕро це ¬≥н говорить (ћт. 11:27): Ђѕередав ћен≥ все ћ≥й ќтецьї. ≤ ћт. 28:18: Ђƒана ћен≥ вс¤ка влада на неб≥ й на земл≥ї. якому ћен≥? ≤сусов≥ Ќазар¤нину, —инов≥ ћар≥њ ≥ народженому мужев≥. « в≥чност≥ я маю њњ в≥д ќтц¤, перед тим, ¤к я ставс¤ людиною. јле коли я ставс¤, я прийн¤в њњ у час≥, в≥дпов≥дно до людськост≥, ≥ тримав њњ схованою до ћого воскрес≥нн¤ ≥ вознес≥нн¤. “од≥ њњ треба було ви¤вити та проголосити, ¤к каже св. ѕавло (–им. 1:4): Ђ¬≥н об¤вивс¤ —ином Ѕожим у сил≥ї. ≤ван (17:10) каже, що ¬≥н у них Ђпрославивсьї.
ѕод≥бн≥ св≥дченн¤ також Ї у писанн¤х д-ра Ћютера, а особливо у книз≥ Ђўоб ц≥ слова сто¤ли над≥йної ≥ у Ђ¬еликому —пов≥- данн≥ про —в¤ту ¬ечерюї. Ќа ц≥ писанн¤, ¤к на добре обірунтован≥ по¤сненн¤ м≥ц≥ ’ристовоњ по правиц≥ Ѕож≥й, ≥ про …ого запов≥т ми посилаЇмось задл¤ стислост≥, у ц≥й статт≥, ¤к ≥ в —в¤т≥й ¬ечер≥ до цього було згадано.
“ому ми вважаЇмо згубною помилкою, коли ’ристов≥ така м≥ць заперечуЇтьс¤, в≥дпов≥дно до …ого людськост≥. “ому що цим в≥д христи¤н забрано саму справжню велику вт≥ху, ¤ку вони мають через присутн≥сть ≥ перебуванн¤ з ними њхнього √олови, ÷ар¤ ≥ ѕервосв¤щеника, який об≥ц¤в њм, що з ними маЇ бути не лише …ого божественн≥сть, ¤ка дл¤ нас, б≥дних гр≥шник≥в, Ї ¤к палючий вогонь дл¤ сухоњ стерн≥, але й ¤к правдива людина, яка говорила до нас, яка пережила вс≥ б≥ди у —воњй набут≥й людськ≥й природ≥, який, таким чином, ви¤вл¤Ї до нас, ¤к до людей ≥ брат≥в, сп≥вчутт¤ ≥ ¬≥н буде з нами в ус≥х наших б≥дах також в≥дпов≥дно до природи, у ¤к≥й ¬≥н Ї нашим братом, а ми Ї плоттю в≥д …ого плот≥.
“ому ми одностайно в≥дкидаЇмо ≥ засуджуЇмо вустами та серцем вс≥ помилки нев≥дпов≥дн≥ представлен≥й доктрин≥, ¤к противн≥ пророцьким ≥ јпостольським ѕисанн¤м, чистим [одержаним ≥ схваленим] —имволам в≥ри, ≥ нашому христи¤н- ському јуісбурзькому в≥роспов≥данню:
1. оли в≥руЇтьс¤ ≥ навчаЇтьс¤ будь-ким, що через особовий союз, людська природа зм≥шуЇтьс¤ з божественною або в нењ перем≥нюЇтьс¤.
2. “акож, що людська природа у ’рист≥, у такий же спос≥б, ¤к божественн≥сть Ї всюди присутньою, ¤к необмежена сутн≥сть ≥з сутн≥сноњ сили, наче ≥з властивост≥ ц≥Їњ ж [людськоњ] природи.
3. “акож, що людська природа у ’рист≥ стала р≥вною з божественною природою ≥ стала такою, ¤к божественна у њњ Їств≥ та сутност≥ або в њњ сутн≥сних властивост¤х.
4. “акож, що людськ≥сть ’ристова Ї м≥сцево поширеною в ус≥х м≥сц¤х на неб≥ ≥ на земл≥, що не повинно приписуватис¤ нав≥ть божественност≥. јле те, що ’ристос —воЇю божественною всемогутн≥стю, може бути присутн≥м з …ого т≥лом, ¤ке ¬≥н пом≥стив по правиц≥ м≥ц≥ та влади Ѕожоњ, де ¬≥н того бажаЇ, особливо там, де, ¤к у —в¤т≥й ¬ечер≥, ¬≥н у —воЇму —лов≥ об≥ц¤в, що ц¤ …ого присутн≥сть, ц¤ …ого всемогутн≥сть ≥ мудр≥сть можуть зд≥йснювати без зм≥ни або скасуванн¤ …ого правдивоњ людськоњ природи.
5. “акож, що просто людська природа ’ристова постраждала за нас ≥ викупила нас, з нею ж —ин Ѕожий взагал≥ не мав у стражданн¤х н≥¤кого сп≥лкуванн¤.
6. “акож, що ’ристос Ї присутн≥м з нами на земл≥ лише в≥дпов≥дно до —воЇњ божественност≥, у пропов≥дуваному —лов≥ ≥ правильному використанн≥ “ањнств, ≥ що ц¤ присутн≥сть ’ристова жодним чином не стосуЇтьс¤ до …ого набутоњ людськоњ природи.
“акож, що набута людська природа у ’рист≥ не маЇ взагал≥ н≥¤кого сп≥лкуванн¤ на д≥л≥ та насправд≥ з божественною силою, м≥ццю, мудр≥стю, могутн≥стю ≥ славою, але сп≥льними маЇ лише титул та назву.
÷≥ помилки, ≥ все те, що Ї противним та суперечить [благо- честив≥й ≥ чист≥й] доктрин≥, представлен≥й вище, ми в≥дки- даЇмо ≥ засуджуЇмо, ¤к противн≥ чистому —лову Ѕожому, ѕисанню св¤тих пророк≥в ≥ јпостол≥в, ≥ наш≥й христи¤нськ≥й в≥р≥ ≥ спов≥данню. ≤ ми застер≥гаЇмо вс≥х христи¤н, що оск≥льки у —в¤тих ѕисанн¤х ’ристос називаЇтьс¤ таЇмницею,⁶⁰ об ¤ку вс≥ Їретики розбивають своњ голови, щоб вони не потурали упереджено витонченим досл≥дженн¤м њхнього розуму про так≥ таЇмниц≥, але щоб з благогов≥йними јпостолами просто в≥рували, закривали оч≥ свого розуму, ≥ полонили своЇ розум≥нн¤ послухом ’ристовим (2 ор. 10:5), ≥ ним ут≥шали себе [шукали найрад≥сн≥шоњ та найпевн≥шоњ ут≥хи]. ≤, таким чином, щоб вони рад≥ли безперестанно через те, що наша плоть ≥ кров так високо розташован≥ по правиц≥ м≥ц≥ та всемогутност≥ Ѕожоњ. “аким чином, ми безперечно знайдемо пост≥йну вт≥ху у кожн≥й напаст≥ ≥ зостанемос¤ добре вбереже- ними в≥д згубноњ помилки.

⁵⁹ѕор. ѕовне прог., vii.:4.
⁶⁰1 “им. 3:16.

<-назад вперед->

нига «лагоди

‘ормула «лагоди