Формула Злагоди
ЧАСТИНА 2
ПОВНЕ, ПРОСТЕ І ЧІТКЕ ПОВТОРЕННЯ І ПРОГОЛОШЕННЯ певних статей Ауґзбурзького віросповідання, про які упродовж деякого часу була суперечка посеред деяких богословів, що під ним підписалися, які тут зазначено і викладено відповідно до аналогії Божого Слова і підсумкового змісту нашої християнської доктрини.
ПРО ВИЧЕРПНИЙ ПІДСУМОК, ОСНОВУ, ПРАВИЛО І СТАНДАРТ, яким, відповідно до Божого Слова, треба судити про всі догми та суперечки, які сталися, у християнський спосіб повинні пояснюватися та вирішуватися.
Про статті у суперечці щодо антитез або ж протилежної доктрини
- Для збереження чистої доктрини і для цілковитої постійної побожної єдності у Церкві треба не лише, щоб чиста, здорова доктрина правильно представлялася, але й також треба, щоб опонентам, які навчають по-іншому, докорялося (1 Тим. 3 [2 Тим. 3:16]; Тит. 1:9). Бо вірні пастирі, як каже Лютер, повинні робити обидві речі, а саме: годувати ягнят і захищати їх від вовків, щоб вони могли втікати від чужих голосів (Івана 10:12), і щоб вони могли відділяти дорогоцінне від нікчемного (Єр. 15:19).
- Отже, про це ми повністю та чітко проголосили одне одному таке: що відмінність у кожному випадку повинна і мусить дотримуватися між: з одного боку, необовязковою та непотрібною сваркою, якою через те, що вона більше розганяє, а не будує, Церкву не слід турбувати, і, з іншого боку, потрібною суперечкою, як тоді, коли така виникає суперечка, що задіює статті віри або головні частини християнської доктрини, де для захисту правди треба докорити фальшивій противній доктрині.
- Хоча вищеназвані писання надають християнському читачеві, який має вдоволення та любов до божественної правди, чітку і правильну відповідь про кожну і окрему суперечливу статтю нашої християнської релігії, щодо того, що відповідно до Божого Слова пророцьких і Апостольських Писань він повинен вважати і приймати як правильне та вірне, і що він повинен заперечувати, відкидати, уникати як фальшиве та невірне; все ж таки для того, щоб правда могла бути вбереженою чіткіше та виразніше, і щоб вона була відділеною від усіх помилок, і щоб вона не була прихованою і замовчаною під досить загальними словами, ми чітко та виразно здійснили проголошення один одному про головні та найважливіші статті, взяті одна за одною, які наразі опинилися в суперечці; так, щоб могло бути публічне, визначене свідчення не тільки для нині сущих, але також для наших спадкоємців, щодо того, що є і повинно залишатися одностайно прийнятим розумінням і судженням наших церков щодо статей у суперечці, а саме:
- 1. По-перше, що ми відкидаємо і осуджуємо всі єресі та помилки, які у первісній, давній, православній Церкві відкидалися і осуджувалися на вірнім, твердім ґрунті святих божественних Писань.
- 2. По-друге, ми відкидаємо і осуджуємо всі секти і єресі, які відкинуті у писаннях щойно згаданого, вичерпного підсумку Віросповідання наших церков.
- 3. По-третє, через те, що протягом тридцяти років, через Перемиря,1 як також через інші причини, постали деякі поділи посеред богословів Ауґсбурзького віросповідання, які ми побажали просто, виразно та чітко зазначити та проголосити нашу віру і віросповідання про кожну і окрему з них у тезах і антитезах, тобто правдиву доктрину та її протилежність з ціллю виявлення в кожній статті явної божественної правди і засудження всіх незаконних, сумнівних, підозрілих і засуджених доктрин (коли лишень і в яких лишень книжках вони би не знаходились, і хто б лишень їх не писав, або навіть зараз хотів би їх захистити); так, щоб кожен міг би бути вірно застереженим для уникання помилок, які розголошені з обох сторін у писаннях деяких богословів, і щоб ніхто ними не звівся через репутацію будь-якого мужа.
- Якщо християнський читач буде уважно досліджувати це проголошення у кожній гострій потребі і порівнювати її з писаннями, перерахованими вище, то він виявить, що те, що було на початку сповідувано про кожну статтю у вичерпному підсумку нашої релігії та віри, і те, що потім знову зазначалося в різні часи і повторюється нами в цьому документі, жодним чином не є суперечливим, але є простою, незмінною, постійною правдою, і що ми, таким чином, не змінюємося з однієї доктрини до іншої, як про це фальшиво стверджують наші противники, але ми щиро прагнемо зберегти одного разу представлене Ауґсбурзьке віросповідання, і його одностайно прийнятий християнський смисл, і, через Божу благодать, перебувати в нім твердо та постійно всупереч усім перекрученням, що сталися.
1 Ауґсбурзьке Перемиря 1548 року.