Формула Злагоди
ЧАСТИНА 2
ПОВНЕ, ПРОСТЕ І ЧІТКЕ ПОВТОРЕННЯ І ПРОГОЛОШЕННЯ певних статей Ауґзбурзького віросповідання, про які упродовж деякого часу була суперечка посеред деяких богословів, що під ним підписалися, які тут зазначено і викладено відповідно до аналогії Божого Слова і підсумкового змісту нашої християнської доктрини.
ПЕРЕДМОВА
- Неоціненною добротою і милосердям Всемогутнього доктрину про головні статті нашої християнської релігії, які під папством були дуже затьмарені людськими точками зору і традиціями, було знову пояснено і виправлено у відповідності з Божим Словом, святої і блаженної памяті доктором Мартіном Лютером, і на папістські помилки, зловживання та ідолопоклонство було з докором вказано.
- Проте на цю чисту Реформацію її опоненти зреагували як на запровадження нової доктрини. Її було брутально і фальшиво звинувачено у тому, що вона прямо суперечить Божому Слову і християнським приписам, і вона мусила зносити тягар інших нескінченних пліток і звинувачень.
- З цієї причини курфюрсти, князі та посадовці, які прийняли чисту доктрину Святого Євангелія і реформували свої церкви у християнський спосіб, відповідно до Божого Слова, мали на великому Рейхстазі в Ауґсбурзі, року 1530, підготовлене з Божого Слова християнське Віросповідання, яке вони виклали імператорові Карлові V. У ньому вони чітко і по-простому виклали християнське Віросповідання про те, що трималося і навчалося у християнських євангельських церквах щодо головних статей, і особливо щодо суперечливих статей між ними і папістами. Це Віросповідання було прийнято їхніми опонентами несхвально, але, дякувати Богові, воно залишається донині без спростування і нескасовним.
- Від щирого серця цим ми знову сповідуємо це християнське Ауґсбурзьке віросповідання, яке є так уґрунтованим у Божому Слові. Ми перебуваємо у простому, чіткому і зрозумілому його значенні, яке передають його слова і вважаємо його в усіх відношеннях християнським Символом віри, який в наш час правдиві християни повинні приймати після Слова Божого, як і раніше, коли поставали великі суперечки у Церкві Божій, то складалися Символи віри та віросповідання, які сповідувалися чистими учителями та слухачами серцем і вустами.
- Ми також маємо намір, благодаттю Всемогутнього, вірно перебувати аж до кінця нашого життя у цьому християнському Віросповіданні, як воно було представлено року 1530 імператорові Карлові V. І нашою ціллю ані в цьому, ані в іншому творі, не є поступатися у найменшому із того Віросповідання, ані складати інше або нове віросповідання.
- Хоча християнська доктрина цього Віросповідання, значною мірою, залишилася без викликів, окрім хіба що папістів, все-таки не можна заперечувати того, що деякі богослови відступилися від деяких її принципових і найважливіших статей, і що вони або не пізнали правдивого значення цих статей, або в них вони постійно не перебували, але дехто навіть старався додати до нього ще одне значення, проголошуючи водночас належність до Ауґсбурзького віросповідання, і користувалися цим предметом гордості як відмовкою.
- З цього у чистих євангелицьких церквах постали гіркі та болісні розбрати; так само як у час життя святих Апостолів, коли серед тих, що бажали називатися християнами та хвалилися християнською гординею, постала жахлива помилка. Бо дехто прагнув бути виправданим та спасенним Законом (Дії:15:1-29); інші відкидали воскресіння мертвих (1 Кор. 15:12); а ще інші не вірили в те, що Христос був правдивим і вічним Богом. Цим людям святі Апостоли у своїх проповідях і писаннях серйозно протистояли, хоча такі згубні помилки та жорсткі суперечки не могли статися без образ як для віруючих, так і для слабких у вірі; так само як нині наші опоненти, папісти, радіють із розбратів посеред нас, у нехристиянській і марній надії, що ці незгоди врешті спричинять придушення чистої доктрини.
- Через них, тим, що є слабкими у вірі, також завдано великої образи. А дехто сумнівається, чи посеред таких розбратів у нас є чиста доктрина, в той час, коли дехто не знає чию сторону займати щодо статей, стосовно яких точиться суперечка.
- Бо ці суперечки не є простими непорозуміннями або диспутами про слова, що часом буває тоді, коли одна сторона недостатньо зрозуміла значення іншої, і, таким чином, диспут обмежений кількома словами, від яких нічого практично не залежить. Але тут предмети суперечки є великі та важливі, і вони є такої природи, що точка зору сторони, яка перебуває в суперечці, не може терпітися в Церкві Божій, і тим більше її не можна пропускати або захищати.
- Отже, необхідність вимагає від нас, щоб ми пояснили ці суперечливі статті відповідно до Божого Слова і схвалених писань так, щоб кожен, хто має християнське розуміння, міг зауважити, яка точка зору про справи у суперечці узгоджується із Божим Словом, а яка з ним не узгоджується. Щоб таким чином можна було щирим християнам, які високо та вірно цінують Слово Боже, цих помилок і перекручень остерегтися та уникнути.