Формула Злагоди
ЧАСТИНА 1
КОНСПЕКТ
РОЗДІЛ ІІІ
Про праведність віри перед Богом
СТВЕРДНЕ
- 1. Проти обох щойно перерахованих помилок ми одностайно віруємо, навчаємо і сповідуємо, що Христос є нашою праведністю ані відповідно самій божественній природі, ані відповідно до самої людської природи, але увесь Христос, відповідно до обох природ, Сам у Своєму послухові, який як Бог і чоловік Він виявив Своєму Отцеві аж до смерті, і таким чином заслужив для нас прощення гріхів і вічне життя, як написано: «Бо як через непослух одного чоловіка багато хто стали грішними, так і через послух Одного багато хто стануть праведними» (Рим. 5:19).
- 2. Тому ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що наша праведність перед Богом є та, що Бог прощає наші гріхи з чистої благодаті, без жодного діла чи гідності з нашого боку, колись, тепер чи після, що Він представляє і приписує нам праведність Христового послуху, через праведність Якого, ми прийняті в благодать Богом і вважаємося праведними.
- 3. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що сама віра є засобом та інструментом, яким ми тримаємося за Христа, і, таким чином, у Христі тієї праведності, яка приносить користь перед Богом, заради Якого ця віра порахована нам за праведність (Рим. 4:5).
- 4. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що ця віра не є порожнім знанням історії про Христа, але таким великим даром Божим, що ним ми приходимо до правдивого знання про Христа, як про нашого Викупителя у Слові Євангелія, і довіряємо Йому, що лише заради Його послуху, з благодаті, у нас є прощення гріхів, і нас пораховано святими та праведними перед Богом Отцем і вічно спасенними.
- 5. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що відповідно до використання Святого Письма, слово «виправдовувати» означає в цій статті «відпускати», тобто проголошувати вільними від гріхів. Прип. 17:15: «Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, обидва вони Господеві огидні». Також (Рим 8:33): «Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує».
- А коли на місці цього використовуються слова відродження і оживлення, як у Апології,22 то це робиться в тому ж самому смислі; бо під цими термінами в інших місцях розуміється відновлення людини, і [яке] відрізняється від виправдання вірою.
- 6. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що, хоча багато слабкостей та вад чіпляються до правдивих віруючих і правдиво відновлених аж до смерті, все ж таки в них немає причин сумніватися ані в праведності, що рахується їм вірою, ані в спасінні їхніх душ, але вони повинні вважати за певне, що заради Христа, відповідно до обітниці і [непорушного] Слова Святого Євангелія, вони мають благодатного Бога.
- 7. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що задля дотримання чистої доктрини про праведність віри перед Богом треба, щоб зберігалися з особливим піклуванням виняткові частки, тобто наступні слова святого Апостола Павла, якими заслуга Христова є цілковито відділеною від наших діл, і щоб слава віддавалася лише Христові, як пише святий Апостол Павло: «З благодаті», «без заслуги», «без закону», «без діл», «не від діл». Всі ці слова взяті разом означають, що «ми виправдані і спасенні самою вірою в Христа» (Еф. 2:8; Рим. 1:17; 3:24; 4:3 і далі; Гал. 3:11; Євр. 11).
- 8. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що, хоча розкаяння, яке передує, і добрі діла, які слідують, не належать до статті про виправдання перед Богом, все ж таки не треба уявляти, що така віра може співіснувати з нечестивим наміром грішити і діяти всупереч сумлінню. Але, після того як людина виправдана вірою, тоді правдива жива віра чинна любовю (Гал. 5:6). Таким чином, добрі діла завжди слідують за виправдовуючою вірою і є певним її супутником, якщо вона є правдивою і живою; бо вона ніколи не є самотньою, але завжди має в собі любов і надію.
22 Стаття iv:65 і далі; хіі:46.